Revised Common Lectionary (Complementary)
8 Тоді слово Господа дійшло до нього: 9 «Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі».
10 Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?» 11 І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба».
12 Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти».
13 Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина. 14 Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”».
15 Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини. 16 Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.
146 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[a].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
24 Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
25 І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святеє Святих щороку з несвоєю кров’ю[a]. 26 Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
27 Доля людей—померти один раз, і після цього постати перед Судом. 28 Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.
Ісус викриває книжників
(Мт. 23:1-36; Лк. 20:45-47)
38-39 Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. 40 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Істинна пожертва
(Лк. 21:1-4)
41 Ісус сів біля жертовної скриньки у храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми. 42 Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети. 43 Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. 44 Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International