Revised Common Lectionary (Complementary)
Завжди любіть Бога і слухайтеся Його!
6 Ось заповіді, настанови і вказівки, які Господь Бог ваш наказав навчити вас виконувати на землі, якою ви ось пройдете і яку посядете. 2 Шануй Господа Бога твого, ти і діти твої завжди, дотримуючись усіх Його настанов і заповідей, які я переповідаю тобі, щоб жив ти довго. 3 Слухай же, Ізраїлю, і старанно виконуй, щоб усе було в тебе добре, і щоб стали ви численними, як Господь Бог батьків твоїх обіцяв тобі на цій землі, що тече молоком і медом.
4 Слухай же, Ізраїлю. Господь—наш Бог. 5 Люби Господа Бога вашого всім серцем своїм і всією душею своєю, і з усією силою своєю. 6 Завжди пам’ятай заповіді, що я даю тобі сьогодні. 7 Навчи дітей своїх. Говори про них, коли сидиш у домі своєму й коли дорогою йдеш, коли лежиш, коли встаєш. 8 Прив’яжи їх на руку собі, як знак, і носи пов’язку на чолі. 9 Напиши їх на одвірках дому твого і на брамі своїй[a].
Алеф[a]
119 Благословенні ті, хто помислами чистими живе,
всі, хто додержує Господніх настанов!
2 Господніх заповітів хто додержує—благий,
до Господа всім серцем прагне—той щасливий.
3 Є ті, що зла не чинять, йдуть Його шляхами,
життя проводить в послуху Йому.
4 Закони дав Ти нам, щоб ми корились пильно.
5 І як я прагну бути їм іще вірнішим!
6 Коли б я настанови ті в життя своє впровадив,
легке було б життя без докорів сумління.
7 Моя подяка—щиросердна, Боже,
бо навчив мене Ти справедливого Свого Закону.
8 О не кидай мене надовго,
поради Господа—життя мого закони!
Поклоніння за новими обрядами
11 Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому—нерукотворному. Він не належить цьому земному світові. 12 Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святеє Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас. 13-14 Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
Яка заповідь найважливіша?
(Мт. 22:34-40; Лк. 10:25-28)
28 Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмовляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» 29 Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш—єдиний Бог. 30 Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”(A). 31 Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього[a] свого, як себе самого”(B). Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».
32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній—єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього. 33 Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого,—усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».
34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International