Revised Common Lectionary (Complementary)

Ізраїль просить дати йому царя

8 Коли Самуїл зістарився, він призначив своїх синів суддями в Ізраїлі. ² Його первістка звали Йоїл, другого сина—Авіжа, і судили вони в Беершебі. ³ Але сини не пішли шляхом батька. Вони збочили: займалися зиском, хабарництвом, не дотримувалися закону й справедливості.

⁴ Тому зібралися старійшини Ізраїлю й прийшли до Самуїла в Раму. ⁵ Вони звернулися до нього: «Ти постарів, а твої сини не пішли твоїм шляхом; признач нам царя, який би нами керував, як водиться у всіх народів». ⁶ Але коли вони попросили, щоб Самуїл призначив їм царя, Самуїл розгнівався і звернувся з молитвами до Господа. ⁷ А Господь йому відповів: «Прислухайся до всього, з чим до тебе звернулися люди. Вони не тебе відштовхнули, вони Мене відштовхнули, щоб не був їхнім царем. ⁸ У всьому, що вони діють, з того дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і дотепер вони нехтують Мною, служать іншим богам; так само вони і з тобою чинять. ⁹ Послухайся їх зараз, але суворо застережи, щоб знали, що з ними робитиме цар, який правитиме ними».

¹⁰ Самуїл передав людям, які прийшли до нього вимагати царя, всі слова Господа. ¹¹ Він так їм сказав: «Ось що зробить цар, який правитиме вами: він забере ваших синів і змусить служити йому. Вони будуть їздовими в колісницях, запряжених кіньми, вони будуть скакати попереду його колісниць. ¹² Декого він призначить тисяцкими, а декого—п’ятидесятниками, а ще інші виготовлятимуть йому зброю та обладнання для колісниць. ¹³ Він забере ваших дочок, щоб змішували духмяні мастила, готували м’ясо, пекли. ¹⁴ Він відбере найкращі землі та виноградники, ще й оливкові сади, й віддасть їх своїм слугам. ¹⁵ Десяту долю вашого збіжжя та виноградників забере у вас і пороздає своїм слугам. ¹⁶ Цар забере собі ваших слуг та рабинь, вашу найкращу худобу^[a], віслюків—для своїх особистих потреб. ¹⁷ Він забере десятину ваших отар, а ви самі перетворитеся на його рабів. ¹⁸ Коли прийде той день, ви кричатиме від того царя, якого собі обрали, але Господь вам не відповість того дня».

Покладаймося на Бога

6 ^1-2 Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення^[a] й рукопокладання^[b], про воскресіння з мертвих і Вищий Суд. ³ Тож давайте зробимо саме це, якщо Бог дозволить нам.

^4-6 Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.

⁷ Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля—благословенна Богом. ⁸ Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох—вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.

⁹ Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння. ¹⁰ Адже Господь—справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим. ¹¹ А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання. ¹² Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.