Revised Common Lectionary (Complementary)
12 що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
13 Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
і слуг Своїх утішиш?
14 Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
15 Даруй нам стільки ж років щастя,
як Ти завдав нам болю і турбот.
16 Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
побачити Твої діла величні.
17 Дай, Боже, нашого Володаря пізнати ласку.
Підтримай і скеруй усе, що чиним ми,
хай благом будуть всі плоди роботи нашій.
Страх Божий
22 Господь промовив заповіді ці голосом гучним для всієї вашої громади на горі з полум’я, хмари й темряви і більше Він нічого не додав. Написав Він їх на двох кам’яних скрижалях і дав мені.
23 Як почули ви голос із темряви, коли гора палала вогнем, ви приступили до мене, всі вожді колін ваших і всі старійшини ваші. 24 Ви сказали: «Господь Бог наш показав нам славу Свою і Свою велич, чули ми голос Його з вогню. Сьогодні побачили ми, що Господь може говорити з людиною, і та лишиться живою[a]. 25 Чого ж нам вмирати тепер? Адже вогонь цей величезний пожере нас. Якщо ми й далі слухатимемо голос Господа Бога нашого, ми помремо. 26 Хіба ж колись хтось із смертних чув голос Бога живого, як ми, і лишився живим? 27 Ти сам підійди й почуй усе те, що Господь Бог наш хоче сказати нам. Тоді розповіси нам усе, що Господь Бог наш мовив до тебе, а ми вислухаємо і зробимо це».
Господь промовляє до Мойсея
28 Господь почув слова ваші, коли промовляли ви до мене, і сказав мені Господь: «Чув Я слово, яке цей народ сказав тобі. Все, що вони говорили—добре. 29 Якби ж то вони завжди боялися Мене й дотримувалися всіх заповідей Моїх, щоб усе було в них добре, і в дітей їхніх повік!
30 Іди скажи їм: „Поверніться до наметів своїх”. 31 А сам лишайся тут, зі Мною, Я дам тобі всі заповіді, настанови і вказівки, яких ти їх навчиш, щоб вони виконували їх на землі, яку Я даю їм у власність.
32 Тож старанно виконуйте все, що Господь Бог ваш заповідає вам. 33 Живіть так, як Господь Бог ваш наказав, щоб жили ви, щоб добре все було, щоб був достаток і довгий вік вам на землі, яку посядете ви».
Будемо прагнути ввійти у світ Його спочинку
4 Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти. 2 Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та Послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою. 3 Тільки ті з нас, хто вірує, ввійде в світ Його спочинку. Адже Бог сказав:
«Так Я у гніві присягнув:
Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».(A)
Але Його ж справа від створення світу була завершена. 4 Адже є у Святому Писанні такі слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці»(B). 5 І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».
6 Отак воно і є, що існує ще можливість для віруючих ввійти у світ Господнього спочинку, але ж ті, хто першими почули Благовість, не ввійшли в нього через свій непослух. 7 Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували:
8 Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день. 9 Отже, це є свідченням, що спочинок сьомого дня[b] для людей Божих ще не прийшов. 10 Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від справ своїх так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці. 11 Тож прикладаємо всі зусилля для того, щоб ввійти в той спочинок. І щоб ніхто з нас не загубився, наслідуючи той приклад непослуху.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International