Revised Common Lectionary (Complementary)
38 Пам’ятний псалом[a] Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві,
і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми,
пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу,
аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість
обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь,
ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна,
живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію,
а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
згасає світло у моїх очах[b].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
немов налякані хворобою моєю.
Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
хто хоче вразити мене,
говорять про швидкий кінець,
замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю,
немов глухий, який не чує,
немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене!
Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
Мій Володарю, спаси!
Бог допоможе народу Своєму
18 Господь хоче виявити милосердя до вас, Він піднімається, щоб утішити вас, бо Господь є Богом справедливості. Благословенними будуть усі, хто чекає на Нього.
19 Так, народе Сіону, мешканці Єрусалима! Ви більше не ридатимете. Господь змилостивиться над вами, коли почує, що ви плачете й просите в Нього допомоги. Як тільки Він почує ваші голосіння, то прийде вам на допомогу.
Господь допоможе Своєму народові
20 Хоч мій Володар дав вам хліб печалі й воду гноблення, але ваш Учитель уже не ховатиметься, ваші очі побачать Його. 21 І якщо ви збочите праворуч, чи ліворуч, ваші вуха почують голос позаду, який промовить: «Ось шлях. Ідіть цим шляхом».
22 Ви не доглядатимете в чистоті срібних бовванів та позолочених божків. Ви їх викинете, мов забруднену спідню білизну. Ви їм скажете: «Геть звідси!» 23 Господь пошле вам дощ, щоб добре проросло зерно, яке ви посієте. Він дасть вам їжу, бо посіви принесуть багатий, щедрий урожай. Того дня худоба пастиметься на просторих пасовиськах. 24 Ваші воли й віслюки, які допомагають обробляти землю, їстимуть найкращі корми, перевіяні вилами й лопатами.
25 З кожної високої гори, з кожного узвишшя потечуть струмки того дня, коли багатьох людей уб’ють, коли впадуть укріплення ворога. 26 Світло місяця буде схоже на сонячне, а сонячне світло буде в сім разів яскравішим. Того дня, коли Господь перев’яже завдані Ним рани Свого народу і зцілить болячки від ударів, йому заподіяних, сонячного світла буде стільки, скільки його буває протягом семи днів.
Зцілення каліки в Лістрі
8 У Лістрі мешкав один каліка, кривий від народження, який ніколи не ходив.: 9 Він уважно слухав, як говорив Павло. Павло пильно подивився на каліку і, відчувши, що той мав віру зцілитися, 10 голосно промовив: «Підведися й стань на ноги!» І тієї ж миті каліка скочив на ноги й почав ходити.
11 Коли люди в натовпі побачили, що зробив Павло, вони почали голосно вигукувати лікаонською мовою: «Боги стали подібні до людей і зійшли до нас!» 12 Варнаву вони називали Зевсом, а Павла—Гермесом, оскільки здебільшого він говорив. 13 Жрець, який служив у храмі Зевса, що був розташований відразу за містом, привів биків, та приніс вінки до міської брами. Він, а також і весь натовп, збиралися принести пожертву Варнаві та Павлу.
14 Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг[a]. Вони кинулися у натовп, вигукуючи: 15 «Люди! Нащо ви таке робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми прийшли, щоб розповісти вам Благовість, і відвернути вас від цих негідних справ до живого Бога. Бога, Який створив небо і землю, і море, і все, що є на небі, на землі та в морі.
16 В минулі часи Він дав волю кожному народові йти своїм власним шляхом, 17 але Він ніколи не залишав вас без свідчень про Себе. Він творив добро для вас: проливаючи на вас дощ із небес, і даючи збіжжя в належну пору, даруючи вам хліб щоденний і сповнюючи радістю ваші серця».
18 Навіть промовляючи таке, Павлові й Варнаві було важко втримати людей, які прагнули принести їм пожертви.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International