Revised Common Lectionary (Complementary)

6 Для диригента хору зі стрункими інструментами. На октаві^[a]. Псалом Давида.

Облогу знято

³ Біля входу до міської брами сиділо четверо прокажених. Вони гомоніли поміж себе: «Навіщо тут залишатися на смерть? ⁴ Якщо ми скажемо, що підемо в місто, то помремо з голоду. Але якщо ми тут залишимося, ми помремо так само. Тож підемо до табору арамійців та й здамося в полон. Якщо вони нас помилують, виживемо. Якщо уб’ють—помремо».

⁵ Надвечір вони підвелися й пішли до арамійського табору. Коли вони дійшли до межі розташування арамійців, жодного чоловіка там не було, ⁶ бо Господь зробив так, що сирійці, почувши гуркіт колісниць, коней та великого війська, почали поміж себе говорити: «Послухайте, ізраїльський цар найняв хиттійського та єгипетського царів, щоб ті на нас напали!» ⁷ Тож вони знялись і втекли в сутінках, залишивши намети, коней, віслюків. Усе, як було, покинули і втекли, рятуючись.

⁸ Прокажені дійшли до краю табору і зайняли якийсь намет. Вони поїли й напилися, та ще й прихопили срібла, золота, вбрання, винесли все це й приховали. Потім повернулися й зайшли в інший намет, і звідти все повиносили, пішли й сховали. ⁹ Тоді вирішили між собою: «Недобре чинимо. Це день втішних новин, а ми їх при собі тримаємо. Якщо чекатимемо до вранішньої зорі, на нас упаде кара. Ходімо негайно розповімо про це в царському палаці».

¹⁰ Ось вони пішли, покликали вартових міської брами й сказали їм: «Ми зайшли в арамійський табір, а там немає нікого, жодного звуку не чутно. Лише припнуті коні й осли та намети, кинуті напризволяще».

Уникайте служіння бовванам

¹⁴ Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. ¹⁵ Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. ¹⁶ Чаша благословення^[a], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? ¹⁷ Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.

¹⁸ Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви^[b], чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?

¹⁹ Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. ²⁰ Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. ²¹ Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. ²² Чи прагнемо ми прогнівити Господа?^[c] Хіба ж ми сильніші за Нього?

Робіть усе на славу Богові

²³ «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. ²⁴ Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. ²⁵ Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, ²⁶ бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»^(A).

²⁷ Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. ²⁸ Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

²⁹ Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. ³⁰ Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

³¹ Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. ³² Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. ³³ Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

Доречність молитви

11 Наслідуйте мене, як я наслідую Христа.