Old/New Testament

Повернення Єгошафата

19 Коли Єгошафат, цар юдейський, повернувся благополучно до свого палацу в Єрусалимі, ² провидець Єгу, син Ханані, вийшов йому назустріч і мовив до царя: «Чи слід було тобі допомагати цим лихим людям і любити тих, хто ненавидить Господа? Через це гнів Божий упав на тебе. ³ Однак ти зробив багато добра, бо позбавив землю від Ашерових стовпів, і серце твоє Бога шукає».

Єгошафат призначає суддів

⁴ Єгошафат жив у Єрусалимі. Він виходив до людей від Беершеби до гір Ефраїмових і навертав їх знову до Господа, Бога їхніх батьків. ⁵ Він призначив суддів по всій землі, в кожному укріпленому місті Юдеї. ⁶ Він казав їм: «Пильнуйте уважно за тим, що ви робите, бо то не для людини, а для Господа, Який завжди з вами, хоч би де ви виносили вирок. ⁷ Бійтеся Бога. Судіть обережно, бо у Господа Бога нашого, немає несправедливості чи напівсправедливості, і Він не бере хабарів».

⁸ Також Єгошафат призначив кілька левитів у Єрусалимі, священиків та голів ізраїльських родів наглядати за виконанням Закону Господнього та залагоджувати спірні питання. І жили вони в Єрусалимі. ⁹ Він їм дав такий наказ: «Служіть віддано і щиросердно, бійтеся Господа. ¹⁰ Кожен випадок, який ви будете розглядати,—це справи ваших співвітчизників, які живуть у містах. І чи є то справи пов’язані з кровопролиттям чи інше порушення Закону, заповідей, настанов чи обрядів, ви маєте попереджати їх, щоб не грішили вони проти Господа, бо інакше гнів Його впаде на вас і ваших братів. Робіть так, і ви не скоїте гріха. ¹¹ Первосвященик Амарія буде керувати вами у всіх ділах Господніх, а Зевадія, син Ізмаїла, голова Юдиного роду, буде керувати вами в усіх царських справах. Левити ж будуть служити при вас як наближені. Дійте сміливо, і нехай Господь буде з тими, хто чинить правильно».

Єгошафат перемагає Моав і Аммон

20 Згодом моавійці, аммонійці й частина меунійців^[a] пішли війною на Єгошафата.

² Люди прийшли і сказали Єгошафату: «Величезне військо йде проти тебе з Едома, з-за моря^[b]. Вони вже в Хазазон-Тамарі» (тобто в Ен-Ґеді). ³ Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї. ⁴ Юдеї зібралися разом шукати Господньої допомоги. Вони й справді посходилися з усіх міст Юдеї шукати Його.

⁵ Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав:

⁶ «О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти—Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. ⁷ О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? ⁸ Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: ⁹ „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод—ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”.

¹⁰ Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту^[c], тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. ¹¹ Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. ¹² О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе»^[d].

¹³ Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом. ¹⁴ Тоді Дух Господній зійшов на Ягазіела, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єєла, сина Маттанії, левита та нащадка Асафа, коли той стояв посеред зібрання. ¹⁵ Він сказав: «Слухай, царю Єгошафате, й усі, хто живе в Юдеї та Єрусалимі! Ось що каже вам Господь: „Не бійтеся й не лякайтеся цього величезного війська, бо битва це не ваша, а Божа. ¹⁶ Завтра виступайте проти них. Вони будуть підніматися перевалом Зіз, а ви доженіть їх у кінці долини в пустелі Єруел. ¹⁷ Не бийтеся в цій битві. Займіть свої лаштунки. Стійте непохитно й дивіться, як Господь спасе вас. О, Юдеє та Єрусалиме, не бійтеся й не лякайтеся. Виходьте завтра їм назустріч, і Господь буде з вами!”»

¹⁸ Єгошафат вклонився до землі, і всі люди Юдеї та Єрусалима впали долілиць у молитві Господу. ¹⁹ Потім кілька левитів з колін Когата й Кори підвелися й голосно уславили Господа, Бога Ізраїлю.

²⁰ Рано-вранці вони пішли в пустелю Текоа. Коли вони виступили, Єгошафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та люди Єрусалима! Вірте в Господа нашого Бога, то будете мати підтримку; і вірте в пророків, і будете мати успіх». ²¹ А потім Єгошафат призначив співців Господніх восхваляти Його велич і святість, і йшли вони поперед війська, вигукуючи:

²² Коли вони почали співати й прославляти, Господь влаштував засідки для аммонійців, моавійців та людей з гори Сеїр, які виступили проти Юдеї, і їх було розбито. ²³ Аммонійці та моавійці кинулися на людей з гори Сеїр, щоб вигубити й винищити їх. Після того, як вони знищили людей Сеїру, вони почали вбивати одне одного.

²⁴ Коли юдеї дійшли до місця, з якого видно було пустелю, вони поглянули, очікуючи побачити величезне військо, але побачили лише мертві тіла на землі, жоден не врятувався. ²⁵ Єгошафат і його люди пішли збирати здобич і знайшли силу-силенну зброї, одягу та різноманітних коштовностей було більше, ніж могли забрати з собою. Здобичі було так багато, що вони збирали її протягом трьох днів. ²⁶ На четвертий день вони зібралися в долині Верака, де уславили Господа. Ось чому ця долина називається долиною Верака й по сьогодні.

²⁷ Потім усі люди Юдеї та Єрусалима на чолі з Єгошафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо Господь дав їм втіху від перемоги над ворогами. ²⁸ Вони увійшли в Єрусалим і попрямували до храму Господнього з арфами, лютнями та сурмами.

²⁹ Страх Божий охопив усі царства, коли почули вони, як Господь розправився з ворогами Ізраїлю. ³⁰ І царство Єгошафата перебувало в мирі, бо його Бог дав йому спокій з усіх боків.

Кінець Єгошафатового царювання

³¹ Отак Єгошафат царював в Юдеї. Йому було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. ³² Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. ³³ Однак узвишшя не було знесено, і люди все ще не навернули серця свої до Бога їхніх батьків.

³⁴ Інші події правління Єгошафата, від початку до кінця, описані в літописах Єгу, сина Ханані, що записані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

³⁵ Пізніше Єгошафат, цар юдейський, уклав Угоду з Агазією, царем ізраїльським, який чинив зле. ³⁶ Він домовився з ним побудувати торговельні кораблі, щоб плисти в Таршиш. Їх було збудовано у Еціон-Хевері. ³⁷ Еліезер, син Додавагу з Мареші, пророкував не на користь Єгошафата, кажучи: «Через те, що ти уклав Угоду з Агазією, Господь знищить усе, що ви побудували». Кораблі розбилися і не змогли пливти, аби торгувати.

Ісус виявляє зрадника

(Мт. 26:20-25; Мк. 14:17-21; Лк. 22:21-23)

²¹ Мовивши це, Ісус сильно стурбувався і сказав відверто: «Істинно кажу вам: серед вас є один, хто зрадить Мене». ²² Та Його учні почали дивитися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже. ²³ Один з Його учнів, той, котрого Ісус любив, був поруч з Ісусом за столом. ²⁴ Симон-Петро кивнув йому, щоб той спитав, про кого це Ісус мовив. ²⁵ Той, нахилившись близько до Ісуса, запитав: «Господи, хто він?» ²⁶ І відповів Ісус: «Це той, для кого Я вмочу скибку хліба в миску». Тоді Він вмочив хліб у миску й подав його Юді, сину Симона Іскаріота. ²⁷ І лише Юда взяв той хліб, як сатана увійшов у нього. Тоді мовив Ісус до Юди: «Роби швидше те, що збираєшся зробити».

²⁸ Та ніхто з тих, хто сидів поруч за столом, не зрозумів, чому Він так сказав Юді. ²⁹ Через те, що Юда мав скриньку для грошей, одні думали, що Ісус сказав йому купити все, що потрібно для свята, інші, що Він велів роздати трохи грошей бідним. ³⁰ Юда взяв шматок хліба в Ісуса і відразу вийшов. Була ніч.

Любіть одне одного

³¹ Після того, як Юда вийшов, Ісус мовив: «Прийшов час Сину Людському здобути славу, яка належить Йому, а через Нього і Бог прославиться. ³² Оскільки Бог здобуває славу через Нього, то й Син Людський прославиться через Бога. І Бог незабаром прославить Його. ³³ Діти мої, вже не довго Я буду з вами, а потім ви шукатимете Мене. Це буде так, як Я сказав юдеям: „Ви не зможете піти туди, куди йду Я”. Так і вам Я кажу. ³⁴ Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. ³⁵ Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного».

Ісус говорить, що Петро зречеться Його

(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Лк. 22:31-34)

³⁶ «Господи, куди ж Ти йдеш?»—спитав Симон-Петро.

«Ти не можеш іти за Мною, куди Я йду, а пізніше—йтимеш»,—відповів Ісус. ³⁷ Петро знову запитав: «Господи, чому я зараз не можу йти? Я за тебе життя покладу». ³⁸ Ісус відповів: «Чи й насправді ти покладеш своє життя? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень проспіває, ти тричі зречешся Мене».