Old/New Testament
Слово Білдата
8 Тоді сказав Білдат із Шуа:
2 «Як довго будеш нісенітниці верзти?
Слова твої, мов дужий вітер, пролітають.
3 Чи Бог на справедливість нападає,
чи Всемогутній хоч у чомусь неправий?
4 Якщо сини твої грішили перед Богом,
то їх не залишив Він в руках у беззаконня,
та змусив їх сплатить за всі гріхи.
5 Якщо ти, Йове, будеш прагнути Бога
і прощення у Всемогутнього попросиш.
6 Якщо ти чистоти й чеснот своїх не зрікся,
то Бог зглянеться, прийде тобі на поміч.
Поверне дім тобі, як і належить.
7 Хоча початок твій був дріб’язковий,
зате майбутнє матимеш заможне.
8 Лишень звернись до поколінь минулих,
повчись, як можеш, в їхніх предків.
9 Бо ми явились в світ недавно,
пізнати Його не встигли;
дні наші на землі, мов тінь.
10 Хіба з тобою предки не говорять?
Хіба не діляться знанням,
що в серці зрозуміли?
11 Хіба росте папірус без болота,
чи очерет буяє без води?
12 Життя у них коротке,
бо не встигли ще як слід зазеленіти,
як уже зів’яли, нікому не потрібні.
13 Таке трапляється із тими, хто про Бога забуває,
безбожника не збудуться надії.
14 Його упевненість, мов павутиння восени,
покластись ні на кого він не може.
15 Якщо зіпреться він на павутиння, то не встоїть;
хай хоч учепиться, а підвестися вже не зможе.
16 Він, мов рослина, на осонні розкидає крону,
17 чіпляючись і оповивши брил громаду,
повзе у дім камінний.
18 Якщо його коріння підірвати,
ніхто й не здогадається, що там воно колись було.
19 Рослинка в чистоті жила своїм життям,
та інші пагони заступлять її місце,
пробившись паростком до світла дня.
20 Правдивих, прямодушних Бог не покидає,
злостивим сили й влади Він не додає.
21 Він може дарувати радість сміху,
наповнити твої вуста веселим гуком.
22 Приниженими будуть вороги твої,
і дах над головою втратять ті злостивці».
Відповідь Йова
9 Йов відповів:
2 «Я, звісно, розумію, так буває,
але як можна буть невинним перед Богом?
3 На жодне з тисячі питань не зміг би відповісти Богу,
якби й хотів посперечатись з Ним.
4 Бог—серцем мудрий, Всемогутній.
Хто проти нього виступив,
втратив своє життя.
5 Пересуває гори Він так, що ніхто й не знає,
в Своєму гніві Він їх рушить.
6 Це Він трясе землею до основ її, та так,
що стугонить усе навколо.
7 Сказати сонцю може Він, щоб не зійшло,
а зорі сховати, щоб не світили.
8 Він Сам напнув небесну широчінь,
по гребню хвиль морських він ходить.
9 Створив Він Ведмедицю, Оріон й Волосожар,
створив сузір’я, що вершать свій шлях
південним небом.
10 Витворює Він більше див, ніж можна уявити,
і не злічить Його чудес.
11 Поглянь, Він наді мною йде, а я не бачу,
проходить поряд, та я не відчуваю.
12 Хто може Богу протидіють, коли Він забирає щось?
Хто сміє протирічить: „Що Ти робиш?”
13 Бог не вгамує Свого гніву,
помічники Рагав і ті простерті під Його ногами.
14 Тоді що маю я Йому сказати,
які слова я мушу підібрати?
15 Якби й невинний був я, все одно б мовчав;
благав би тільки милосердя я в Заступника свого.
16 Якби звернувся навіть я до Нього,
якби мені Він навіть відповів,
я все одно не вірю, що почув би Він мій голос.
17 Це Бог на мене бурю насилає
і ранить щораз дужче без причини.
18 Не встигну перевести дух,
а вже нові печалі насідають.
19 Якщо про силу йдеться,
то Він могутніший, звичайно.
Якщо про справедливість,
хто з Ним може позиватись?
20 Хоча я й невинний, та мої вуста знайдуть провину.
Хоч не грішив, мене в крутійстві звинуватять.
21 Я безневинний, не турбуюся про душу.
Життя своє ненавиджу.
22 У всіх єдина доля—всі вмирають.
Тому я і кажу, що Бог веде
і праведних, і грішних до одного кінця.
23 Якщо людну вб’є раптове лихо,
чи насміхається Він із мук невинного тоді?
24 Панують на землі нечесні та злостиві,
а Бог не розкриває правди суддям.
Якщо не Бог, то хто це все вчинив?
25 Скоріше за гінця роки життя біжать,
без радості, без щастя пролітають дні.
26 Вони пливуть, мов човен з очерету,
немов орел, що падає на здобич.
27 Якщо скажу: „Забуду я свій біль,
засяє усміх на моїм обличчі”,—
28 нічого це не змінить, мукам не кінець,
бо знаю, що не спиниться Твій суд.
29 Господь вже звинуватив мене в чомусь,
тому ж даремно гаяти зусилля, виправдовуючи себе!
30 Якби я талим снігом умивався
і тіло з милом чисто вимив,
31 Ти б і тоді мене в брудну могилу кинув,
і навіть одяг би зненавидів мене.
32 Бог—не один із нас, тому я виклик кинути Йому не можу,
до суду позиватись я Його не поведу.
33 Нема нікого, хто б зумів між нами стати
і вислухати нас обох[a].
34 Хто відвернув би жезл каральний Божий,
щоб неминучий страх мене не їв.
35 Тоді б насмілився я все Йому сказати,
бо не така вже боязка у мене вдача».
Йов у розпачі
10 «Як я ненавиджу своє життя!
Тож розповім про всі свої страждання,
відкрию болі та образи всі.
2 Звернусь до Бога я: „Не звинувачуй,
дозволь дізнатися, у чому завинив.
3 Хіба радий Ти з того, що мене гнітиш
і зневажаєш діло рук Твоїх,
хіба щасливий тим, що нечестивці замишляють?
4 Чи маєш очі Ти людські?
Чи вмієш бачить, як людина?
5 Чи дні Твої подібні до людських?
Чи лічиш роки, як лічу я дні?
6 Бо Ти вишукуєш в мені безчестя,
гріхи мої пізнати хочеш.
7 Хоча Ти знаєш, що я ні в чому не завинив,
що від Твоєї кари не втечу.
8 Мене створили Твої руки, і тілу форму надали,
та несподівано вони мене схопили, щоб згубити.
9 Благаю пам’ятати, що з глини Ти мене зліпив,
тож раптово, не перетворюй Ти мене на глину знов.
10 Хіба мене не виливав, як молоко,
і затвердіти, як той сир, мені не дав?
11 Ти одягнув мене у шкіру й тіло,
зв’язавши жилами й кістками.
12 Дав звідати мені, що є життя й нев’януча любов,
твоє дбання мій дух плекало.
13 Але у серці потай задуми плекав;
я знаю, то мета Твоя була:
14 Якщо на шлях гріха я поверну,
Ти наглядатимеш і непокараним не лишиш.
15 Якщо я поведуся зле—горе мені!
Якщо невинний, то не можу й голови підвести,
безчестям сповнений, приниженням напоєний.
16 Лиш звести голову збираюсь,
на мене, мов на лева, полювання затіваєш
і знову виявляєш Свою силу.
17 Нових приводиш свідків проти мене,
примножуєш Свій гнів,
та нові війська на мене насилаєш.
18 Навіщо вивів Ти мене із лона?
Я мав би вмерти, щоб не бачив мене світ.
19 Хотів би я не жити ніколи,
піти в могилу б з материнської утроби.
20 Мені зосталось жити лиш кілька днів,
дай спокій, відступись від мене!
Дозволь хоч трохи радості пізнати
21 до того, як піду туди, де залишаються навіки:
у світ печалі й темряви,
22 у землю мороку, де ходить привид смерті,
туди, де хаос править, де померлих тіні,
де навіть світло, наче ніч”».
Хрещення ефіопського вельможі
26 З’явився до Пилипа Ангел Господній і сказав: «Збирайся й рушай на південь, по дорозі, що веде з Єрусалиму до Ґази». (Та дорога пролягала через пустелю).
27 Тож Пилип зібрався й вирушив. По дорозі він зустрів одного ефіопа, євнуха, який був вельможею Кандакії, цариці ефіопської, та виконував обов’язки наглядача за всією її скарбницею. Ефіоп їздив до Єрусалиму поклонитися Богу. 28 Тепер, повертаючись додому, він сидів у своїй колісниці й читав книгу пророка Ісаї.
29 Дух Святий сказав Пилипові: «Йди до тієї колісниці й лишайся біля неї». 30 Наблизившись до колісниці, Пилип почув, що вельможа читає книгу пророка Ісаї. Пилип запитав його: «Чи розумієш ти те, що читаєш?» 31 Тоді ефіоп відповів: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?» І він запросив Пилипа піднятися й сісти поруч із ним.
32 Вельможа саме читав таке місце:
«Його вели, як вівцю на заклання.
І як ягня, яке німує перед стригалем,
так і Він не розтулив своїх уст.
33 Принижений, Він був позбавлений справедливості.
Хто розповість колись про Його нащадків?
Адже життя Його на землі скінчилося».(A)
34 Вельможа[a] запитав Пилипа: «Скажи мені, будь ласка, про кого говорить пророк? Це він про себе, чи про когось іншого?» 35 І Тоді Пилип заговорив, почавши саме з цих слів Писання, і розповів євнуху Благовість про Ісуса.
36 Дорога вела їх униз і привела до води. Вельможа сказав: «Поглянь! Тут є вода! Чому би мені не похреститися?» 37 [Пилип відповів: «Якщо ти віриш усім своїм серцем, то можеш охреститися». Вельможа сказав: «Я вірю, що Ісус Христос—Син Божий»][b]. 38 Тоді Вельможа наказав візникові зупинитися. Вони вдвох, Пилип і вельможа, спустилися до води, й Пилип охрестив його. 39 А коли виходили з води, Дух Господа забрав Пилипа, і вельможа більше його не бачив. Сповнений радості, він продовжив подорож.
40 А Пилип опинився в місті Азоті. Звідти він пішов по всіх містах, проповідуючи Благовість, аж доки не прибув до Кесарії.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International