Old/New Testament
Санваллат і Товія
4 Як почув Санваллат, що ми відбудовуємо мур, то дуже розлютився. Він висміював юдеїв 2 перед своїми братами та військом Самарії. Він казав: «Що це роблять ті слабкодухі юдеї? Хіба ж самі вони спроможні? Чи будуть жертви приносити? Чи закінчать роботу за один день? Чи повернуть вони до життя каміння з купи пороху, до того ще й спалене?»
3 Товія, що стояв поруч, додав: «Ту кам’яну стіну, що вони відбудовують, навіть лисиця розвалить, заскочивши!»
4 Я, Неемія, мовив: «Послухай, о Боже наш, як із нас глузують. Пошли їхні збиткування на їхні ж голови. Хай самі вони стануть бранцями в чужій землі. 5 Не прикривай вини їхньої, нехай гріх їхній не залишиться Тобою не помічений, бо вони ображали будівельників».
6 Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу.
Роботи тривають
7 Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися. 8 Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання.
9 Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі. 10 Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур».
11 Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи».
12 Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!»[a]
13 Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий[b]. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками. 14 Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».
15 Коли ж наші вороги почули, що їхні наміри нам відомі, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися до муру, кожен до своєї роботи. 16 Відтоді половина моїх людей працювала на відбудові муру, а половина тримала напоготові списи, луки, щити й обладунки. Командири стояли за людьми Юдеї, 17 що відбудовували мур. Хто носив колоди, однією рукою тримав колоду, а другою—зброю. 18 У кожного будівельника, коли він працював, збоку висів меч. А біля мене стояв сурмач.
19 Я звернувся до знатних людей, старійшин та всіх інших: «Відбудовчі роботи дуже розширилися, і ми віддалені одне від одного вздовж муру. 20 Хоч де б ви почули сигнал сурмача, збирайтеся там. Наш Бог буде битися на нашому боці».
21 Отак робота тривала, половина людей тримали напоготові зброю від світання до смерку. 22 Тоді ж я сказав людям, щоб кожен зі своїми слугами ночував в Єрусалимі. І так вони будуть сторожею вночі й робітниками вдень. 23 Отож ні я, ні брати мої, ні слуги, ні охоронці, що були зі мною, навіть не роздягалися на ніч, та кожен мав зброю у правій руці.
Неемія допомагає бідним
5 Тоді прості люди та дружини їхні почали дуже скаржитися на братів своїх юдеїв. 2 Дехто казав: «У нас великі родини, тож нам треба мати їжу, щоб вижити».
3 Інші говорили: «Ми закладаємо наші поля, виноградники та наші оселі, щоб спромогтися на зерно в голодні часи».
4 Ще інші нарікали: «Ми маємо сплачувати царські податки за наші поля й виноградники. 5 Але ж ми однієї плоті з братами нашими, і у нас такі самі сини й дочки, та все ж ми маємо примушувати наших синів і дочок ставати рабами. Декого з наших дочок ми вже віддали в рабство, і нічого не можемо з цим удіяти, бо наші поля та виноградники тепер належать іншим».
6 Я дуже розгнівався, як почув їхні скарги і слова. 7 Я про те поміркував і звинуватив у тому знатних людей та старійшин. Я сказав їм: «Ви забираєте майно своїх ближніх у застави під позики, що даєте своїм же братам. Отож я скликав заради них велике зібрання». 8 Тоді я сказав їм: «Ми як тільки можемо, повертаємо наших братів-юдеїв, яких було продано в рабство іншим народам, а ви самі продаєте братів своїх, щоб потім ми їх викуповували знову!»
Вони мовчали, бо не мали чого на те відповісти.
9 Тоді я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не мусите ви жити, шануючи нашого Бога, щоб запобігти збиткування ворожих народів? 10 Я теж, брати мої і слуги давали в позику гроші та зерно. Але давайте ж не обкладати відсотками ті наші позики. 11 Сьогодні ж поверніть їм їхні поля, виноградники, оливкові насадження та будинки. А також прибутки, що ви мали з їхніх грошей, зерна, вина та оливи».
12 На те вони відповіли: «Ми повернемо все й нічого більше не вимагатимемо від них. Ми зробимо так, як ти сказав».
Отож я скликав священиків і змусив їх присягнутися, що зроблять саме так, як щойно сказали. 13 Я також струсив порох зі свого одягу і сказав: «Так само хай Бог струсить кожного з його хати й позбавить майна, якщо хтось не дотримається слова Його».
Тоді все зібрання сказало: «Амінь». І вони воздали хвалу Господу. Всі люди зробили так, як і обіцяли.
14 А ще від того дня мене було призначено намісником землі юдейської на дванадцять років: від двадцятого року правління царя Артаксеркса по тридцять другий рік його ж правління[c]. Я та мої близькі родичі не їли хліба правителів. 15 Попередні правителі, які були до мене, обтяжували людей великим тягарем. Вони забирали в них їжу та вино, й до того ж сорок шекелів[d] срібла. Навіть слуги вельмож нещадно гнобили народ. Я ж такого не робив, бо боявся Бога. 16 Натомість я тяжко працював на відбудові муру, і землі ми не забирали. І всі мої слуги працювали разом. 17 За моїм столом збиралося сто п’ятдесят юдеїв та вельмож разом з усіма, хто приходив до нас із навколишніх народів. 18 Щодня за мій кошт готували одного бичка, шість вгодованих овець та домашню птицю. Щодесять днів виставлялися всілякі вина у великій кількості. І при тому всьому я не вимагав намісничого хліба, бо тяжко працювали люди. 19 Пам’ятай заради добра, о мій Боже, яке я зробив для цих людей.
Нові перешкоди
6 Коли Санваллату, Товії, Ґешему, Араву та іншим нашим ворогам повідомили про те, що я відбудував мур і що не залишилося в ньому ніяких проламів (хоча на той час я ще й не навісив ворота), 2 Санваллат і Ґешем направили мені такого листа: «Приходь, зустрінемося в одному з поселень у долині Оно». Але вони щодо мене мали лихі наміри.
3 Отож я вирядив посланців, щоб ті передали таке: «Я виконую дуже важливу роботу й не можу до тебе прийти. Навіщо припиняти роботу, поки я ходитиму зустрічатися з тобою?»
4 Вони присилали мені листи такого змісту чотири рази, і щоразу я відповідав їм те саме. 5 Потім уп’яте Санваллат направив до мене свого слугу. В руці той тримав розпечатаного листа. 6 У ньому говорилося:
«Народи знають, і Ґешем це підтверджує, що ти та юдеї надумали заколот і через це відбудували мур. За цими відомостями, ти маєш намір стати їхнім царем 7 і вже призначив пророків, які мають проголосити тебе в Єрусалимі царем юдейським.
Про це буде повідомлено царю. Отож приходь, зустрінемося».
8 Я послав йому такого листа: «Нічого такого, про що ти говориш, не відбувається, бо все це твої вигадки. 9 Бо всі вони хотіли залякати нас, міркуючи так: „Руки в них опустяться, і роботу не буде закінчено”.
А зараз, о Боже, дай мені сили!»
10 Якось зайшов я до оселі Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела. Йому не дозволялося виходити з дому. Він сказав:
«Давай зустрінемося в Божому храмі, у Святеє Святих[e],
бо вони прийдуть убити тебе.
Цієї ночі вони прийдуть убити тебе».
11 Але я відповів: «Хіба личить такій людині, як я, тікати? Хто ж бо на моєму місці пішов би в храм і лишився в живих? Я не піду».
12 Я розумів, що Бог не посилав його, що він пророкує проти мене, бо Санваллат і Товія підкупили його. 13 Його найняли, щоб залякати мене, аби я зробив так, як він каже, і тим згрішив. Тоді б вони могли заплямувати моє ім’я. 14 О Боже, покарай Товію і Санваллата за діла їхні, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, які намагалися залякати мене.
Мур завершено
15 Відбудову було завершено на двадцять п’ятий день Елула[f], за п’ятдесят два дні. 16 Коли всі наші вороги почули про це і всі народи навколо нас побачили це, то втратили будь-яку самовпевненість. Вони розуміли, що роботу цю здійснив наш Бог.
17 Також у ті дні знатні люди Юдеї надсилали багато листів до Товії, а той посилав їм відповіді. 18 Бо багато людей в Юдеї присягалися бути йому вірними, бо був він зятем Шеканії, сина Ари, а його син Єгоганан був одружений з дочкою Мешуллама, сина Верекії. 19 Отож вони розповідали мені про його добрі діла, а мої слова передавали йому. І Товія ж надсилав мені листи, аби мене залякати.
7 Коли мур було відбудовано і я встановив брами, то було призначено охоронців брам, співців та левитів. 2 Потім я призначив керувати Єрусалимом свого брата Хананії і наглядачем за укріпленнями Хананію, бо був той чоловік дуже правдивий і Бога боявся, як ніхто інший. 3 Я сказав їм: «Не відчиняйте брам Єрусалима, аж доки сонце гаряче. Поки вартові стоять на сторожі, брами мають бути зачинені на засуви. Призначте варту з місцевих жителів, поставте їх на сторожі: одних на постах охорони, інших—навпроти їхніх осель».
Список тих, хто повернувся з полону
4 Місто було велике й просторе, люду в ньому було небагато, та й відбудованих будинків на було. 5 Отож поклав Бог мені на серце зробити таке: зібрати вельмож і посадових осіб, а разом з ними й простий люд і зробити перепис[g] населення за родами. Я знайшов книгу перепису тих, хто повернувся в перших лавах з полону. Там було записано таке:
6 Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. 7 Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нагамані, Мордекаєм, Вілшаном, Місперетом, Віґваєм, Негумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю:
8 нащадків Пароша—дві тисячі сто сімдесят два;
9 нащадків Шефатії—триста сімдесят два;
10 нащадків Ари—шістсот п’ятдесят два;
11 нащадків Пагата моавського, а саме нащадків Ісуса та Йоава—дві тисячі вісімсот вісімнадцять;
12 нащадків Елама—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
13 нащадків Затту—вісімсот сорок п’ять;
14 нащадків Заккаї—сімсот шістдесят;
15 нащадків Віннуї—шістсот сорок вісім;
16 нащадків Веваї—шістсот двадцять вісім;
17 нащадків Азґада—дві тисячі триста двадцять два;
18 нащадків Адонікама—шістсот шістдесят сім;
19 нащадків Віґваї—дві тисячі шістдесят сім;
20 нащадків Адіна—шістсот п’ятдесят п’ять;
21 нащадків Атера, тобто Езекії—дев’яносто вісім;
22 нащадків Гашума—триста двадцять вісім;
23 нащадків Везаї—триста двадцять чотири;
24 нащадків Гаріфа—сто дванадцять;
25 нащадків Ґівеона—дев’яносто п’ять;
26 мешканців Віфлеєма та Нетофи—сто вісімдесят вісім;
27 мешканців Анатота—сто двадцять вісім;
28 мешканців Бет-Азмавета—сорок два;
29 мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота—сімсот сорок три;
30 мешканців Рами та Ґеви—шістсот двадцять один;
31 мешканців Мікмаша—сто двадцять два;
32 мешканців Бетела та Аї—сто двадцять три;
33 мешканців іншого міста під назвою Нево—п’ятдесят два;
34 мешканців іншого міста під назвою Елам—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
35 мешканців Гарима—триста двадцять;
36 мешканців Єрихона—триста сорок п’ять;
37 мешканців Лода, Гадида і Оно—сімсот двадцять один;
38 мешканців Сенаї—три тисячі дев’ятсот тридцять.
39 Священики:
нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса—дев’ятсот сімдесят три;
40 нащадків Іммера—одна тисяча п’ятдесят два;
41 нащадків Пашхура—одна тисяча двісті сорок сім;
42 нащадків Гарима—одна тисяча сімнадцять.
43 Левити:
нащадків Ісуса, а саме Кадміела з родини Годеви[h]—сімдесят чотири.
44 Співаки:
нащадків Асафа—сто сорок вісім.
45 Охоронці брам:
нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї—сто тридцять вісім.
46 Служителі храму:
нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота;
47 Кероса, Сіа, Падона;
48 Левани, Хаґаби, Шалмая;
49 Ганана, Ґіддела, Ґагара;
50 Реаї, Рецина, Некоди;
51 Ґаззама, Уззи, Пасеї;
52 Весаї, Меуніма, Нефуссіма;
53 Ваквука, Гакуфа, Гаргура;
54 Вазлута, Мегіди, Гарші;
55 Варкоса, Сісери, Теми;
56 Незії та Гатіфи.
57 Нащадки слуг Соломонових:
нащадків Сотаї, Соферета, Періди;
58 Яала, Даркона, Ґіддела;
59 Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амона.
60 Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг—триста дев’яносто два.
61 Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю:
62 то були нащадки Делаї, Товії та Некоди—шістсот сорок два чоловіки.
63 Серед священиків були нащадки:
сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини).
64 Вони розшукували свій родовід в літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. 65 Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму.
66 Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят, 67 крім рабів, чоловіків та жінок, яких було сім тисяч триста тридцять сім, в тому числі співці—чоловіки й жінки, яких налічувалося двісті сорок п’ять. 68 Було у них чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків[i]. 69 Дехто з вождів колін дали кошти на будівництво: намісник дав до скарбниці понад тисячу драхм[j] золота, п’ятдесят кропильниць та п’ятсот тридцять пар одягу для священиків.
70 Дехто з голів колін дали до скарбниці для відбудови тисячу драхм золота, дві тисячі двісті мин[k] срібла. 71 Деякі голови родин дали близько двадцяти тисяч драхм[l] золота та дві тисячі двісті мин срібла. 72 Усього люди дали близько двадцяти тисяч драхм золота, дві тисячі двісті мин срібла шістдесят сім шат для священиків.
73 Священики, левити, охоронці брам, співці та деякі інші люди, служники храму і весь Ізраїль оселилися в своїх містах. Коли настав сьомий місяць[m], люди Ізраїлю оселилися в своїх містах.
22 Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте. 23 Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті. 24 Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його. 25 Адже ще Давид говорив про Нього:
„Я завжди бачив Господа перед собою.
Він незмінно праворуч від мене,
щоб я був у безпеці.
26-27 І через це радіє моє серце і вуста мої радіють,
і тіло моє буде жити з надією,
тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих[a],
Ти не даси Своєму Святому[b] зазнати тління.
28 Ти відкрив мені дороги життя.
Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».(A)
29 «Брати мої,—продовжував Петро,—я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні. 30 Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків[c]. 31 Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив:
„Душа Його не залишиться в країні мертвих,
і тіло Його не зазнає тління”.
32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього. 33 Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте. 34-35 Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив:
„Господь мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх
Тобі підніжком”[d].(B)
36 Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
37 Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
38 Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа. 39 Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
40 І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!» 41 Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
Життя перших християн
42 Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом[e] і молилися разом. 43 Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли. 44 Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали. 45 Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного. 46 Щодня вони всім товариством зустрічалися в храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями. 47 Віруючі славили Бога і втішалися з того, що всі люди добре ставилися до них, й щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, хто спаслися.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International