Old/New Testament
Про одруження з неєвреями
9 Після того, що було зроблено, до мене прийшли вожді й сказали: «Люди Ізраїлю, священики та левити не відмежувалися від народів навколишніх земель. Вони чинять так само мерзотно, як і ханаанці, хиттитів, перизійці, єфусити, аммонійці, моавійці, єгиптяни та аморійці. 2 Бо вони одружувалися самі, а також їхні сини з жінками навколишніх народів і змішували святе сім’я з навколишніми народами. А правителі та можновладці були першими у цій небогоугодній справі».
3 Коли я почув ті слова, то розідрав своє вбрання і плащ свій, я рвав волосся на голові, скуб свою бороду. Я був у розпачі. 4 І всі люди затряслися від страху, почувши слова Бога Ізраїлю, які дійшли до мене. Вони злякалися, бо люди, як повернулися з вигнання, не були віддані Богу. І так я просидів аж до вечірньої пожертви. 5 Тоді під час вечірньої пожертви я оговтався від приниження. Вбрання і плащ на мені були розідрані, я впав на коліна й простягнув руки до Господа, мого Бога.
6 Я гукнув: «О Боже мій, мені так соромно, я такий розгублений, що не можу очей підвести до Тебе, о Боже. Бо гріхів наших уже вище голови, а провини сягнули неба. 7 Від часів наших предків і донині вина наша величезна. За гріхи наші нас, наших царів і священиків було віддано в руки чужоземних царів: мечем, вигнанням, пограбуванням і приниженням. І так донині. 8 А тепер, на короткий час, Господь Бог наш виявив милість Свою, тож рештки нас лишилися в живих, і місце святе віддане нам для спокійного поселення. Отож наш Бог дав нам у рабстві нашому надію і нове життя.
9 Хоч ми й раби, але Бог наш не полишив нас у рабстві. Він виявив милість Свою перед царями перськими, даруючи нам нове життя для відбудови храму нашого Бога, щоб підняти його з руїн і щоб ми мали захищені мури в Юдеї та Єрусалимі. 10 А тепер, наш Боже, що можемо ми сказати після цього? Ми ж не виконували заповіді Твої.
11 Ти наставляв нас через слуг Своїх пророків і говорив так: „Земля, на яку ви вступаєте, сплюндрована мерзотними вчинками людей, які живуть на ній. Своєю гидотою вони забруднили її від краю і до краю. 12 Отож не віддавайте своїх дочок за їхніх синів і не одружуйте синів своїх з їхніми дочками. Ніколи не шукайте миру з ними й процвітання, щоб могли ви зміцніти і втішатися з добра цієї землі, і щоб могли все передати її назавжди у спадщину своїм нащадкам”.
13 У всьому, що сталося, винні ми, ми самі, наші мерзотні вчинки і наша велика провина. Хоча ти, наш Боже, покарав нас меншою мірою, ніж та, на яку ми заслуговуємо. І нарешті Ти дозволив декому з нас вижити. 14 То невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і родичатимемося з людьми, які чинять мерзоту? То хіба не розгніваєшся Ти на нас знову, хіба не знищиш до останку? 15 О, Господи, Боже Ізраїлю, Ти справедливий! Сьогодні лишилася нас невеличка купка. І ми тут, перед Тобою, у провині своїй. І ніхто не може стати перед Тобою через цю вину».
Люди визнають свій гріх
10 Поки Езра молився і сповідався, плакав і падав долілиць перед храмом Бога, великий натовп ізраїльтян: чоловіки, жінки та діти—зібралися навколо нього. Ці люди теж плакали вголос. 2 Шеканія, син Єгіела, один із нащадків Елама, сказав Езрі: «Ми не були вірні Богу, бо в вступали в шлюб із чужоземними жінками, які були з-поміж народів навколишніх земель. Але зараз іще є тут надія для Ізраїля. 3 Отож давайте тепер укладемо з Богом Угоду й викинемо всіх цих жінок із дітьми, за порадою Езри і тих, хто шанує заповіді Бога нашого. І нехай буде так, як за Законом. 4 Вставай! Бо це залежить від тебе, а ми з тобою. Сміливіше до справи!»
5 Тож Езра підвівся і звелів вождям, священикам, левитам і всім людям Ізраїлю присягнутися в тому, що так воно й буде зроблено. 6 Потім Езра залишив місце перед храмом Божим і пішов до оселі Єгоганана, сина Еліашива, де й заночував. Він ні хліба не їв, ні води не пив, бо все ще сумував про гріхи тих, хто повернувся з заслання.
7 Було оголошено по всій Юдеї та Єрусалиму, щоб усі переселенці зібралися в Єрусалимі. 8 А той, хто не прийде за три дні, згідно з рішенням вождів та старійшин, втратять усе своє майно і будуть відлучені від громади переселенців. 9 Отож усі люди Юди та Веніамина зібралися в Єрусалимі за три дні. І було то на двадцятий день дев’ятого місяця[a]. Усі люди сиділи на площі перед храмом Божим і були засмучені з того, тремтіли від сильного дощу, який саме лив.
10 Тоді священик Езра підвівся й звернувся до них: «Ви вчинили гріх, оженившись із чужинками і тим додали провини Ізраїлю. 11 Отож тепер покляніться Господу, Богу наших пращурів, і виконайте волю Його. Відцурайтеся інших народів та ваших жінок-чужинок».
12 Уся громада відповіла голосно: «Так! Ми зробимо, як ти кажеш. 13 Але тут дуже багато людей, ще й до того зараз пора дощів. Отож ми не можемо стояти надворі. І цю справу не можна вирішити за день чи за два, бо грішних у цьому багато. 14 Нехай наші вожді вирішать за всіх і нехай одружені з чужинками з усіх наших міст приходять сюди в призначений час із нашими вождями та суддями, доки палаючий гнів нашого Бога за зчинене не відвернеться від нас!»
15 Тільки Йонатан, син Асагела, та Ягзея, син Тікви були проти такого рішення. Їх підтримували Мешуллам та левит Шавветай.
16 Тож переселенці так і зробили. Священик Езра відібрав чоловіків, голів сімей, щоб ті представляли свої родини, усіх їх назвав поіменно. Першого дня десятого місяця[b] сіли вони, щоб вивчити справу. 17 І закінчили вони ту справу з чоловіками, які одружилися з чужинками, першого дня першого місяця[c] наступного року.
Список тих, хто одружився з чужинками
18 Серед нащадків священиків, які взяли собі за дружин чужинок, були:
із нащадків Ісуса, сина Йозадака, та його братів—Маасея, Еліезер, Ярив та Ґедалія. 19 Усі вони обіцяли розлучитися зі своїми дружинами і принесли в жертву барана з отари за свою провину.
20 З нащадків Іммера—Ханані та Зевадія.
21 З нащадків Гарима—Маасія, Ілля, Шемая, Єгіел та Уззія.
22 З нащадків Пашхура: Еліоенай, Маасія, Ізмаїл, Нетанел, Йозавад та Еласа.
23 З левитів:
Йозавад, Шимей, Келая (тобто Келіта), Петагія, Юда та Еліезер.
24 Зі співаків—Еліашив. З наглядачів брами—Шаллум, Телем та Урі.
25 З інших ізраїльтян:
З нащадків Пароша—Рамія, Іззія, Малкія, Міжамин, Елеазар, Малкія та Беная.
26 З нащадків Елама—Маттанія, Захарія, Єгіел, Авді, Єремот та Ілля.
27 З нащадків Затту—Еліоенай, Еліашив, Маттанія, Єремот, Завад та Азіза.
28 З нащадків Вевая—Єгоганан, Хананія, Заввай та Атлай.
29 З нащадків Вані—Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Єремот.
30 З нащадків Пагата моавського—Адна, Келал, Беная, Маасея, Маттанія, Безалел, Віннуй та Манассія.
31 З нащадків Гарима—Еліезер, Ішия, Малкія, Шемая, Шимеон, 32 Веніамин, Маллух та Шемарія.
33 З нащадків Хашума—Маттенай, Маттата, Завад, Еліфелет, Єремай, Манассія та Шимей.
34 З нащадків Вані—Маадай, Амрам, Уел, 35 Беная, Ведея, Келугі, 36 Ванія, Меремот, Еліашив, 37 Маттанія, Маттенай та Яасу.
38 З нащадків Віннуя: Шимей, 39 Шелемія, Натан, Адая, 40 Макнадевай, Шашай, Шарай, 41 Азарел, Шелемія, Шемарія, 42 Шаллум, Амарія та Йосип.
43 З нащадків Нево: Єєл, Маттитія, Завад, Зевіна, Яддай, Йоїл та Беная.
44 Всі ці чоловіки одружилися з чужинками, і деякі з цих жінок народили їм дітей.
1 1-2 У першій своїй книзі, Теофіле[a], я писав про вчинки і вчення Ісуса—від того часу, коли Він почав Свою службу, і до Його вознесіння на небо. Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа. 3 Після Своєї смерті Ісус з’явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус з’являвся їм і розповідав про Царство Боже.
4 І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалиму. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв. Та пам’ятайте, що ви почули це від Мене. 5 Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».
Вознесіння
6 Тож коли апостоли зібралися разом, вони запитали Його: «Господи, чи повернеш ти цього разу царство Ізраїлю?» 7 Ісус відповів: «Вам не дано знати часи чи дні, що Отець встановив Своєю владою. 8 Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії, і по всій землі».
9 Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на небо. І хмара сховала Його від їхнього зору. 10 Апостоли пильно вдивлялися в небо, де Він зник, коли раптом поруч із ними з’явилися двоє чоловіків у білому вбранні. 11 Вони сказали: «Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, Який був узятий від вас на небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса».
Обрання нового апостола
12 Після того апостоли пішли з Оливної гори до Єрусалиму, яка знаходилася на відстані приблизно одного кілометра[b] від міста. 13 Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова. 14 Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, а також Марія, Ісусова мати, і Його брати.
15 Через кілька днів відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав: 16 «Брати і сестри мої, мусило збутися те, що Дух Святий проголосив у Святому Писанні через Давида про Юду, який привів тих, хто схопили Ісуса. 17 Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо».
18 (Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він впав униз головою, і тіло його луснуло, аж нутрощі вивалилися. 19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»).
20 Петро сказав: «Адже так сказано в книзі Псалмів про Юду:
„Нехай спустошена буде його оселя,
і ніхто хай не житиме в ній”.(A)
І ще сказано:
„Нехай інший візьме на себе його служіння”.(B)
21-22 Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був серед нас весь той час, коли Господь Ісус був з нами—від Іоанового хрещення й до часу, коли Ісус вознісся на небеса. Цей обраний чоловік мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння».
23 Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Маттія. 24-25 Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало». 26 І апостоли кинули жереб між двома, й він упав на Маттія. Тож він долучився до одинадцяти апостолів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International