Old/New Testament
Згода царя Дарія
6 Тоді цар Дарій видав наказ, і було досліджено літописи, які зберігалися в скарбниці у Вавилоні. 2 Той сувій було знайдено в Екбатані, царський фортеці на землях мидійських. Ось що в ньому було написано:
Офіційний лист. 3 У перший рік царя Кира він видав наказ стосовно храму Божого в Єрусалимі:
«Нехай храм буде відбудовано на тому місці, де вони приносили пожертви, і хай будуть ті самі підвалини. Нехай храм буде заввишки шістдесят ліктів[a] і завширшки шістдесят ліктів. 4 Мур довкола хай буде в три ряди каміння і з одним дерев’яним перекриттям, а витрати будуть сплачені з царської казни. 5 А також, нехай золотий і срібний посуд з храму Божого, який Навуходоносор забрав із храму в Єрусалимі й переніс до Вавилона, буде повернено на місце в Єрусалим. І нехай той посуд поміщено буде в храм Божий».
6 Тоді цар Дарій відіслав такого листа своїм підлеглим:
«Отож ти, Таттенаю, правителю земель на захід від річки Євфрат, Шефаре Возенаю, і ви, їхні однодумці, наглядачі земель на захід від річки Євфрат, держіться подалі від Єрусалима. 7 Не заважайте роботі по відбудові храму Божого. Нехай правитель юдейський і старійшини юдейські відбудовують храм Божий на тому самому місці.
8 Отож віддаю я такий наказ про те, як вам бути щодо юдейських старійшин у справі відбудови храму Божого. Всі витрати цих людей на будівництво мають повністю бути сплачені за царський рахунок, з податків з земель, що на захід від річки Євфрат, щоб могли вони не припиняти роботи. 9 Що ж буде потрібно для пожертв усеспалення на честь Бога Небесного, чи телята, чи барани, чи ягнята, або ж священики Єрусалима проситимуть пшениці, солі, вина чи олії, давайте їм щоденно і без зволікань, 10 щоб могли вони приносити Богові Небесному любі Йому офіри й молитися за життя царя та його синів.
11 А ще видаю я наказ про те, що якщо хтось не підкориться цьому наказу, то нехай дерев’яний стовп буде вирваний з його оселі, а його самого нехай прив’яжуть і заб’ють на тому стовпі, а оселю його перетворять на купу гною.
12 Нехай Бог, Який помістив ім’я Своє в Єрусалимі, скине всякого царя чи народ, які не підкорятимуться цьому наказу й намагатимуться зруйнувати храм Господа в Єрусалимі.
Я, Дарій, видав цей наказ. І хай він пильно виконується».
Завершення і освячення храму
13 Тоді Таттенай, правитель земель на захід від річки Євфрат, Шефар Возенай та їхні прихильники зробили точнісінько так, як наказав Дарій.
14 Старійшини юдейські успішно просувалися в будівництві згідно з пророкуваннями Оґія та Захарія, сина Іддо. Вони завершили відбудову храму, як і наказував їм Бог Ізраїлю та царі Кир, Дарій, Артаксеркс, царі перські.
15 Отож храм було завершено третього дня місяця Адара. Це було в шостий рік правління Дарія[b]. 16 Тоді народ Ізраїля, священики та левити і всі, хто повернувся з полону, з великою радістю відсвяткували посвячення храму Божого. 17 На честь посвячення храму Божого у жертву було принесено сто биків, двісті баранів, чотириста ягнят, а як жертву спокути всього Ізраїлю: дванадцятеро козлят, по одному за кожне ізраїльське коліно. 18 Було призначено священиків за їхнім розподілом і левитів у їхні групи для відправ у Божому храмі в Єрусалимі, як було записано в книзі Мойсея.
Пасха
19 [c] Євреї, які повернулися з полону, відсвяткували Пасху на чотирнадцятий день першого місяця. 20 Усі левити й священики очистилися для святкування. Левити забили пасхальне ягня для всіх євреїв, що повернулися з полону, та для своїх братів-священиків і для себе. 21 Люди Ізраїлю, які повернулися з полону, їли пасхальну їжу. Та й інші люди, які очистилися від погані інших народів цієї землі, теж їли пасхальну їжу на знак поклоніння Господу, Богу Ізраїлю. 22 Сім днів з великою радістю відзначали вони свято Опрісноків, бо Господь зробив їх щасливими, навернувши до них серце царя ассирійського[d], аж той допоміг їм у побудові храму Бога Ізраїлю.
Езра в Єрусалимі
7 Після цього в часи правління Артаксеркса перського з Вавилона до Єрусалима прийшов Езра, син Сераї, сина Азарії, сина Гилкії. 2 Гилкія був сином Шаллума, сина Задока, сина Агітува. 3 Агітув був сином Амарії, який був сином Азарії, сина Мерайота. 4 Мерайот був сином Зарахії, сина Уззі, сина Вуккі. 5 Вуккі був сином Авішуа, сина Фінегаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика.
6 Езра прийшов з Вавилона. Він був учителем[e] і добре знав Закон Мойсея, який дав Господь Бог Ізраїлю. Цар дав Езрі всього, що той просив, бо Господь Бог допомагав йому. 7 Деякі люди Ізраїлю, в тому числі священики, левити, співаки, наглядачі брам, служителі храму прийшли до Єрусалима на сьомий рік правління царя Артаксеркса. 8 Езра прийшов до Єрусалима на п’ятий місяць сьомого року царя Артаксеркса[f]. 9 Він вийшов з Вавилона в перший день першого місяця, а дістався до Єрусалима в перший день п’ятого місяця, адже Бог помагав йому. 10 Езра присвятив себе вивченню та дотриманню Закону Господнього і навчанню людей Ізраїлю правилам та законам Господа.
Лист Артаксеркса до Езри
11 Ось зміст листа, що цар Артаксеркс дав Езрі. Езра був священиком та знавцем заповідей Господніх та законів, які дані були Ізраїлю:
12 [g]«Артаксеркс, цар царів, Езрі, священику та знавцю законів Бога Небесного:
Вітаю тебе! І далі:
13 Я видаю такий наказ, що кожен у царстві моєму з людей Ізраїлю: священики чи левити, які хочуть добровільно піти з тобою до Єрусалима—нехай підуть.
14 Бо посилає тебе цар разом із сімома радниками, щоб наглядали ви, наскільки добре народ Юдеї та Єрусалима дотримується Закону Божого, адже цей Закон знаєш ти досконало.
15 А ще посилаю тебе відвезти срібло та золото, яке цар та його радники дарують Богові Ізраїлю, чий храм в Єрусалимі. 16 Збери все срібло та золото, яке знайдеш у землях Вавилонських, разом із пожертвами людей та священиків для храму Бога їхнього в Єрусалимі.
17 За ті гроші купиш бичків, баранів, ягнят і разом з хлібними офірами принесеш це в жертву на вівтар храму вашого Бога в Єрусалимі. 18 А з залишками срібла та золота ти можеш зробити все, що вважаєш за потрібне для себе й своїх юдейських братів, згідно з волею вашого Бога. 19 Посуд, даний тобі для поклоніння вашому Богу в храмі, покладеш перед Богом у Єрусалимі. 20 Та й інші речі, які потрібні для храму Божого, на твою відповідальність ти можеш узяти з царської скарбниці.
21 А також, я, цар Артаксеркс, видаю наказ усім скарбникам земель на захід від річки Євфрат: хоч би що Езра, священик і знавець закону Бога Небесного, попросив у вас, давати йому негайно й повністю. 22 Дайте йому до ста талантів[h] срібла, сто корів[i] пшениці, сто батів[j] вина, сто батів оливи, а солі досхочу. 23 І що Бог Небесний наказав, хай зроблено буде швидко й сповна для храму Божого, щоб гнів Божий не впав на царство моє і моїх синів. 24 І так доводимо до вашого відома, що всі священики, левити, співці, охоронці брами, служники храму та інші слуги храму Божого не повинні сплачувати ніяких податків. 25 А ти, Езро, керуючись мудрістю, що дав тобі твій Бог, признач суддів та урядовців, які б вершили суд над усім людом, що мешкає на захід від ріки Євфрат. Признач усіх тих, хто знає Закон Бога твого. А тих, хто не знає, навчи. 26 А той, хто не підкоряється Закону твого Бога та закону царя, нехай без зволікання буде покарано. Це може бути смертельний вирок, виселення в інші землі, позбавлення майна або ув’язнення».
Езра прославляє Бога
27 [k] Благословен Господь, Бог наших предків, який збудив у серці царя бажання отак прославити храм Господа в Єрусалимі. 28 І виявив Він любов до мене в присутності царя, його радників та впливових вельмож. Через те, що Господь мій Бог допомагав мені, то й сили в мене з’явилися, і зібрав я старійшин Ізраїлю йти зі мною до Єрусалима.
Вожді родин, що повернулися з Езрою
8 Ось голови родин (та їхній родовід), які прийшли з Вавилона зі мною під час правління царя Артаксеркса:
2 від нащадків Фінегаса—Ґершон. Від нащадків Ітамара—Даниїл. Від нащадків Давида—Гаттуш.
3 Від нащадків Шеканії, від нащадків Пароша—Зехарія, а з ним іще сто п’ятдесят чоловік за списком.
4 Від нащадків Пагата моавського—Еліегоенай, син Зарахії, а з ним іще двісті чоловік.
5 Від нащадків Затту—Шеканія, син Ягазіела, і з ним іще триста чоловік.
6 Від нащадків Адіна—Евед син Йонатана і з ним п’ятдесят чоловік.
7 Від нащадків Елама—Єшая, син Аталії, і з ним сімдесят чоловік.
8 Від нащадків Шефатії—Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят чоловік.
9 Від нащадків Йоава—Овдія, син Єгіела, і з ним двісті вісімнадцять чоловік.
10 Від нащадків Вані—Шеломит, син Йозифаї, і з ним сто шістдесят чоловік.
11 Від нащадків Вевая—Зехарія, син Вевая, і з ним двадцять вісім чоловік.
12 Від нащадків Азґада—Йоханан син Хаккатана, і з ним сто десять чоловік.
13 Від нащадків Адонікама останні були такі, за іменами: Еліфелет, Єуел, Шемая, а з ними ще шістдесят чоловік.
14 Від нащадків Віґваї—Утай і Заккур, а з ними ще сімдесят чоловік.
Повернення до Єрусалима
15 Я зібрав їх біля річки, що впадає в Агаву, і там ми три дні стояли табором. Я довідався, що серед цих людей були священики, але не знайшов там жодного левита. 16 Отож я послав за вождями Еліезером, Аріелом, Шемаєю, Елнатаном, Яривом, Елнатаном, Натаном, Захарією та Мешулламом, а також за мудрими вчителями Йояривом та Елнатаном.
17 Я послав їх до Іддо, вождя місцевості Касифія, з наказом переказати Іддо та його братам, а також служникам храму в місцевості Касифія, щоб вони прислали до нас помічників у храм нашого Бога. 18 Оскільки рука Бога нашого була з нами, вони прислали до нас мудрого чоловіка з нащадків Маглі, сина Левія, сина Ізраїля, на ім’я Шеревія з його синами та братами. Їх було вісімнадцятеро. 19 А також прислали Гашавію разом з Єшаєю з нащадків Мерарі з братами та синами. Їх було двадцятеро. 20 Іще були храмові слуги, яких Давид і вельможі призначили служити левитам—усього двісті двадцять храмових слуг. Усі вони були переписані за іменами.
21 Там, на березі Агави я оголосив, що ми не будемо їсти певний час, щоб принизити себе перед нашим Богом, щоб дарував він нам легку путь, для нас і наших дітей, і для всього нашого добра. 22 Бо мені незручно було просити царя дати нам воїнів та вершників, щоб охороняли нас від ворогів у подорожі. Бо ми сказали цареві: «Рука Бога нашого з усіма, хто вірить в Нього, але влада Його і гнів—проти тих, хто відвернувся від Нього». 23 Отож ми постилися й молилися за це, і Він почув наші молитви.
24 Потім я відібрав дванадцять вождів із священиками. Серед них були Шеревія та Гашавія та десятеро їхніх братів. 25 Тоді я віддав їм срібло та золото, а також посуд, які були пожертвувані для храму нашого Бога царем, його радниками й наближеними та всіма іншими людьми Ізраїлю. 26 Я зважив і віддав їм шістсот п’ятдесят талантів[l] срібла, сто талантів[m] срібного посуду, та сто талантів[n] золота. 27 Я дав їм двадцять золотих чаш, вартих тисячі дариків[o] і два блюда з прекрасної обробленої міді, що коштували немов золото.
28 І я сказав їм: «Ви посвячені Богу, і посуд цей священний. Це срібло й золото є добровільна пожертва Господу, Богу наших предків. 29 Бережіть його пильно, доки не здасте за вагою головним священикам, левитам і вождям сімей ізраїльських в Єрусалимі, у приміщеннях храму Господа». 30 Отож священики та левити одержали золото і посуд за вагою щоб віднести до Єрусалима в храм нашого Бога.
31 На дванадцятий день першого місяця[p] ми вирушили від річки Агави до Єрусалима. Бог наш був із нами, і Він захищав нас від ворогів та розбійників на нашому шляху. 32 Так ми дісталися до Єрусалима й відпочивали там три дні. 33 На четвертий день ми поскладали срібло, золото й посуд у храмі нашого Бога і здали все Меремоту, сину Урії, який був священиком разом з Елеазаром, сином Фінегасовим. Там також були присутні левити Йозавад, син Ісуса та Ноадія, син Віннуя. 34 Все було перевірено поштучно і за вагою. І тоді ж була зареєстрована загальна вага.
35 Потім євреї, які повернулися з заслання, принесли пожертву всеспалення Богові Ізраїля: дванадцять бичків за весь Ізраїль, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім ягняти і дванадцять козлів як жертву очищення. Все то була офіра всеспалення Господу. 36 Вони також передали царський наказ правителям та царським урядовцям землі, що на захід від ріки Євфрат. І ті підтримали ізраїльський народ і храм Божий.
Ісус являється сімом учням
21 Після цього Ісус іще раз явився Своїм учням біля Ґалилейського озера[a]. Ось як це сталося. 2 Якось були разом Симон-Петро, Хома, який звався Дідимом, Нафанаїл з Кани, що в Ґалилеї, обидва сини Зеведеєві, а також іще двоє Ісусових учнів. 3 Симон-Петро й каже: «Я йду ловити рибу». А решта йому: «Ми йдемо з тобою!» Тож вони пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не зловили.
4 Настав ранок. Ісус прийшов і став на березі, але учні Його не впізнали. 5 І запитав Ісус: «Друзі, впіймали ви щось?» Вони відповіли: «Ні». 6 Тоді Ісус сказав їм: «Закиньте сіть праворуч від човна, то й зловите». Вони закинули, а витягти вже не могли, так багато риби вони впіймали.
7 Тоді улюблений учень Ісуса сказав Петрові: «Це ж Господь!» Почувши, що то був Господь, Петро обв’язався навколо своїм одягом, бо він роздягнувся для риболовлі, й кинувся у воду. 8 Решта учнів допливла до берега в човні, тягнучи за собою сіть із рибою. До берега там було недалеко, метрів зо ста[b].
9 Вийшовши з човна на берег, вони побачили там розкладене вогнище, на якому пеклася риба, а поруч лежав хліб. 10 Ісус сказав їм: «Принесіть трохи риби, тієї, що ви зловили». 11 Симон-Петро увійшов до човна й витяг на берег сітку, повну великої риби. І було там сто п’ятдесят три рибини, та сіть від такої кількості не порвалася.
12 І сказав Ісус: «Ідіть снідати!» І жоден з учнів не наважився запитати: «Хто Ти?»—бо вони знали, що то Господь. 13 Ісус підійшов, узяв хліба й дав їм. Він також дав їм і риби. 14 І це було вже втретє, як Ісус з’явився Своїм учням після того, як Він воскрес з мертвих.
Ісус розмовляє з Петром
15 Коли вже всі поснідали, Ісус запитав Симона-Петра: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене дужче, ніж усі інші?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус наказав йому: «Подбай про Моїх ягнят»[c].
16 І вдруге Він спитав його: «Симоне, Іоанів сину, чи ти Мене любиш?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я Тебе люблю». Ісус сказав: «Паси овець Моїх».
17 Ісус запитав Петра втретє: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене?» Петро засмутився від того, що Ісус утретє його спитав: «Чи любиш ти Мене?» Але відповів: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я Тебе люблю».
І сказав тоді Ісус: «Подбай про овець Моїх. 18 Істинно кажу тобі: коли ти був молодий, ти вдягався сам і йшов, куди тобі заманеться, та постарівши, простягатимеш руки свої і хтось інший одягатиме тебе й вестиме туди, куди ти не схочеш». 19 Сказав Він це, щоб вказати, якою смертю Петро загине, щоб принести славу Господу. Після цих слів Ісус звернувся до Петра: «Іди за Мною».
20 Петро озирнувся й побачив, що за ними йшов улюблений учень Ісуса, той, що під час вечері нахилився до Нього й спитав: «Господи, хто ж той, що зрадить Тебе?» 21 Тож, побачивши його, Петро спитав Ісуса: «Господи, а з ним що буде?» 22 Ісус відповів йому: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього? Ти йди за Мною!»
23 Чутка про те, що той учень не помре, розійшлася поміж братами. Але Ісус не казав, що той учень не помре. Він лише сказав: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього?» 24 Саме цей учень і свідчить про все, він же й написав це, і ми знаємо, що свідчення це правдиве.
25 Багато ще чого Ісус здійснив, і якщо про все написати докладно, то книг було б стільки, що цілий світ, я думаю, не вмістив би всього написаного.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International