Old/New Testament
Єгошафат, цар юдейський
17 Син Аси Єгошафат став царем після нього й зміцнився проти Ізраїлю. 2 Він розташував війська в усіх укріплених містах Юдеї і розмістив військові частини в Юдеї та містах Ефраїма, які захопив його батько Аса.
3 Господь був з Єгошафатом, бо з молодих років він ішов тим же шляхом, що і його предок Давид. Він не поклонявся бовванам Ваала, 4 а прагнув Бога свого батька й виконував усі Його заповіти, а не так, як чинили ізраїльтяни. 5 Господь установив царство під Своєю опікою, і всі юдеї приносили дари Єгошафату, отож став він вельми багатим і шановним. 6 Він щиросердо сповідував путі Господні, більше того, він позносив узвишшя та стовпи Ашери в Юдеї.
7-8 На третій рік свого царювання[a] він послав своїх наближених Бен-Гаїла, Овдія, Захарія, Нетанела та Михея навчати людей у містах Юдеї. З ними були ще й левити: Шемая, Нетанія, Зевадія, Асагел, Шемірамот, Єгонатан, Адонія та Товія[b], а також священики Елішама та Єгорам. 9 З собою вони мали книгу Закону Господнього і навчали людей по всій Юдеї. Вони ходили по всіх містах Юдеї і навчали людей.
10 Усі царства довкола Юдеї боялися Господа, тож не нападали на Єгошафата. 11 Деякі филистимляни приносили Єгошафату дарунки й срібло як данину, а аравійці привели йому отари: сім тисяч сімсот баранів та сім тисяч сімсот кіз.
12 Єгошафат ставав усе могутнішим, він збудував фортеці й міста-комори в Юдеї, 13 і мав у тих юдейських містах великі припаси. Він також мав досвідчених воїнів в Єрусалимі. 14 Перелік воїнів за їхніми родами був такий:
від Юдеї—командири тисячних загонів:
Аднах з трьомастами тисячами воїнів; потім Єгомат,
15 Єгоганан був командиром двохсот вісімдесяти тисяч воїнів;
16 далі Амазія, син Зикрі, який добровільно присвятив себе служінню Господу, командир двохсот тисяч воїнів.
17 Від Веніамина: Еліада, відважний воїн, з двомастами тисячами воїнів, озброєних луками зі стрілами та щитами;
18 потім Єгозавад із ста вісімдесятьма тисячами воїнів, озброєних до бою.
19 Оце люди, що були на службі в царя. Крім тих, кого він настановив в укріплених містах по всій Юдеї.
Михей пророкує проти Агава
18 Тепер Єгошафат був вельми багатий і славетний, і завдяки одруженню[c] поріднився з Агавом. 2 Через кілька років він пішов провідати Агава в Самарію. Агав забив багато овець та рогатої худоби для нього і людей, які його супроводжували, й намовив його напасти на Рамот-Ґілеад.
3 Агав, цар Ізраїлю, спитав Єгошафата, царя Юдеї: «Чи підеш ти зі мною проти Рамот-Ґілеада?»
Єгошафат відповів: «Я—як ти, а мої люди—як твої люди; ми будемо з вами в цій війні». 4 Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».
5 Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти нам воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?» «Ідіть,—відповіли вони,—оскільки Бог дасть царю перемогу».
6 Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»
7 Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли». «Цар не повинен такого казати»,—відповів Єгошафат.
8 Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».
9 Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними. 10 Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги[d] й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».
11 Усі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».
12 Посланець, який ходив покликати Михею, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки, як один, передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».
13 Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що мій Бог говорить».
14 Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?» «Напади й переможи,—відповів Михей,—бо їх буде віддано у твої руки». 15 Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?» 16 Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».
17 Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»
18 Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним по праву й по ліву руку. 19 І Господь сказав: „Хто намовить Агава, царя ізраїльського, напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші—інше. 20 Нарешті один із духів вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”. „Як саме?”—запитав Господь. 21 „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”,—відповів той. „Тобі вдасться намовити його,—сказав Господь.—Піди й зроби це”. 22 Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».
23 Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?»—запитав він. 24 Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».
25 Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина, 26 і скажіть: „Ось що каже цар: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».
27 Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова».
Агава вбито при Рамон-Ґілеаді
28 Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Гілеад. 29 Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте, й царі розпочали битву.
30 Тоді цар Арама наказав командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з великим, ні з малим, крім царя ізраїльського».
31 Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього, але Єгошафат звернувся до Господа, і Той йому допоміг, відвернув колісниці від нього. 32 Отож коли командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, вони припинили переслідувати його. 33 Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений». 34 Увесь день тривала запекла битва, а цар ізраїльський, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. При заході сонця він помер.
Таємна вечеря. Ісус обмиває ноги Своїм учням
13 Було це перед святом Пасхи. Ісус знав, що настала година Йому покинути цей світ і піти до Отця Свого. Він завжди любив тих, хто був з Ним у світі, та час прийшов показати їм, що любов ця до них була безмежною.
2 То сталося під час вечері, коли диявол уже переконав Юду, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса. 3 Ісус знав, що Отець дав Йому владу над усім, і що прийшов Він від Бога й повертався до Нього. 4 Він підвівся з-за столу, зняв з Себе верхній одяг, узяв рушника і підперезався ним. 5 Тоді налив води у миску і почав мити Своїм учням ноги[a] й витирати їх рушником, яким був підперезаний.
6 Коли Ісус підійшов до Симона-Петра, той запитав Його: «Господи, невже Ти будеш мити мені ноги?» 7 У відповідь Ісус мовив: «Ти не розумієш зараз, що Я роблю, а зрозумієш пізніше». 8 Петро сказав Йому: «Ти ніколи не митимеш ніг моїх!» На те Ісус відповів: «Якщо Я не обмию їх, то не матимеш ти місця поруч зі Мною».
9 «Господи,—попросив Симон-Петро,—обмий не лише ноги, а й руки мої і голову!» Тоді Ісус до нього й каже: 10 «Тому, хто обмився, лише ноги обмити треба, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі». 11 Він знав того, хто зрадить, тому й сказав так: «Ви чисті, та не всі».
12 Скінчивши обмивати ноги, Ісус знову вдягнувся і, повернувшись на Своє місце за столом, мовив: «Чи розумієте ви, що Я для вас зробив? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і маєте рацію, бо це Я. 14-15 Тож якщо Я, Господь і Вчитель, обмив ноги вам, то вам належить обмивати ноги один одному. Я подав вам приклад, щоб ви могли служити іншим так, як і Я служив вам.
16 Істинно кажу вам: жоден слуга не важливіший за свого господаря, так і Посланець не більший від Того, Хто Його послав. 17 Якщо знатимете це, то щасливі будете, виконуючи такі правила. 18 Я не кажу про вас усіх. Я знаю тих, кого вибрав. Та мусить збутися те, що написано у Святому Писанні: „Той, хто хліб їв зі Мною, повернувся проти Мене”.(A) 19 Я кажу вам про це зараз, перш ніж це збудеться, а коли воно збудеться, ви повірите: Я—Сущий[b]. 20 Істинно кажу вам, хто приймає Мого посланця, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто Мене послав».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International