Old/New Testament

Бунтівний Ізраїль

20 Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня^[a] деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною. ² Тоді слово Господа дійшло до мене: ³ «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”».

Так проголошує Господь Бог: ⁴ «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків. ⁵ І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я—Господь ваш Бог”. ⁶ Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх. ⁷ Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я—Господь ваш Бог”.

⁸ Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі. ⁹ Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту. ¹⁰ Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю. ¹¹ Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними. ¹² Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.

¹³ Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”. ¹⁴ Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.

¹⁵ Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм—землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель. ¹⁶ Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам. ¹⁷ Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі. ¹⁸ Я сказав їхнім дітям у пустелі: „Не йдіть за звичаями своїх батьків, не виконуйте їхні закони, не ганьбіть себе їхніми бовванами. ¹⁹ Я—Господь ваш Бог, дотримуйтеся Моїх настанов і старанно виконуйте Мої закони. ²⁰ Ревно дотримуйтесь Моїх субот, бо вони є знаком особливим між вами і Мною. Я—ваш Господь, та суботи є доказом, що Я—ваш Бог!”

²¹ Але діти повстали проти Мене: вони не дотримувалися Моїх настанов і не виконували старанно Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, живе тільки ними. Вони осквернили Мої суботи, тож Я сказав: „Я виллю Мою лють і Мій гнів на них у пустелі, та винищу їх вщент”.

²² Але спинив Себе, заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю. ²³ Тож із піднятою рукою Я присягнув їм у пустелі, що розсію їх серед народів і розкидаю по світу. ²⁴ Бо вони не підкорялися Моїм законам, відкинули Мої настанови й осквернили Мої суботи, і очі їхні прагнули бовванів їхніх батьків.

²⁵ Тож дав Я їм настанови недобрі й закони, за якими вони не могли жити. ²⁶ Я дозволив їм опоганитися своїми дарами аж до жертви кожного первістка—щоб Я міг сповнити їх жахом, щоб вони пізнали, що Я Господь.

²⁷ Через те, сину людський, говори з народом Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог говорить: „Ваші батьки злословили, та вступали в лихі змови проти Мене. ²⁸ Коли Я привів їх у землю, яку обіцяв дати їм, хоч би який пагорб вони бачили чи густолисте дерево, там одразу приносили жертви і робили пожертви. Це запалювало Мій гнів. Вони дарували свій запашний ладан і виливали питні пожертви”». ²⁹ Тоді Я спитав народ Ізраїлю: «Чому ви ходите на узвишшя? Але те узвишшя й досі там^[b]».

³⁰ Господь сказав: «Через те, що народ Ізраїлю не припинив робити ті мерзоти, скажи йому, що Господь Бог каже: „Ви поганите себе та само, як ваші батьки поганили, поводячись як повії, та поклоняючись тим самим гидотним бовванам, яким поклонялися вони?” ³¹ Приносячи своїх синів у вогні у пожертву, ви й далі поганите себе всіма своїми бовванами. І оце щоб Я дозволив вам розпитувати Мене, о дім Ізраїлю? Так само правда, як те, що Я живу, Я не дозволю вам розпитувати Мене». Так проголошує Господь Бог.

³² «Ви кажете: „Ми хочемо бути як інші народи, інші племена світу, що служать дерев’яним й кам’яним бовванам. ³³ Так само правда, як те, що я живу, Я правитиму вами могутньою рукою, розправленим раменом та розлитою люттю. ³⁴ Я виведу вас із-поміж народів і зберу вас із країн, де вас розпорошено могутньою рукою і розлитою люттю. ³⁵ Я приведу вас до пустелі народів і там, віч-на-віч, Я виконаю присуд над вами. ³⁶ Як судив батьків ваших у пустелі землі Єгипетської, так Я судитиму й вас.—Проголошує Господь Бог.— ³⁷ Я судитиму вас, визнаю винними, та покараю за Заповітом. ³⁸ Я очищу вас від тих, хто бунтує і постає проти Мене. Хоч і виведу їх із землі, де вони мешкають, однак вони не ввійдуть у землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете, що Я—Господь”».

³⁹ «А щодо тебе, доме Ізраїлю, то ось що Господь Бог говорить: „Ідіть і служіть кожен своєму боввану! Але потім, навіть не сподівайтеся, що Я вам відповім порадою, коли з питанням ви звертатиметесь до Мене. Ви не осквернятимете більше Моє святе ім’я своїми дарами огидним бовванам. ⁴⁰ Весь народ ізраїльський мусить прийти до Моїй святій гори, високій гори Ізраїлю. Там, у краю, весь дім Ізраїлю буде служити Мені, і там Я їм порадою на запитання відповім. Там Я прийму ваші пожертви й добірні дари разом із вашими святими жертвами.—Так проголошує Господь Бог.— ⁴¹ Тоді Мені будуть приємні пахощі запашного ладану. Коли Я виведу вас із-поміж народів і заберу із країн, де вас розсіяно, і покажу Свою святість серед вас перед очима всіх народів. ⁴² Тоді ви збагнете, що Я Господь, коли приведу вас у землю Ізраїльську, в землю, яку Я із піднятою рукою поклявся відати вашим батькам. ⁴³ Там ви згадаєте свою поведінку і всі ті вчинки, якими ви оскверняли себе, і ви відчуєте огиду до самих себе за все те зло, що зробили. ⁴⁴ Ви знатимете, що Я Господь, коли Я каратиму вас заради Мого імені, але не так жорстоко, як ви заслужили своєю лихою поведінкою та розбещеними звичками, о доме Ізраїля”». Так проголошує Господь Бог.

Притча про ліс

⁴⁵ Слово Господа дійшло до мене: ⁴⁶ «Сину людський, повернись обличчям до Неґева, південній частини Юдеї, проповідуй і пророкуй проти лісу Неґевського краю^[c]. ⁴⁷ Скажи південному лісу: „Слухай слово Господа, ось що Господь Бог говорить: „Ось Я пошлю на тебе вогонь, і він пожере всі твої дерева, як зелені, так і сухі. Палаючий вогонь не згасне, і все від півдня до півночі згорить у ньому. ⁴⁸ Усі побачать, що Я, Господь, запалив його і він не гасне”».

⁴⁹ Тоді я сказав: «О, Господи Боже! Вони говорять про мене: „Він тільки балачки говорить, які ніколи не здійсняться”».

Меч Божий

21 Удруге слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, повернись обличчям до Єрусалима й проповідуй проти їхніх святинь, пророкуй проти землі Ізраїльської. ³ Скажи краю ізраїльському: „Ось що Господь Бог говорить: „Я проти вас. Я дістану Свій меч із піхов і вигублю і праведного грішного з-поміж вас. ⁴ Через те, що Я збираюся вигубити з-поміж вас праведного й грішного, меч Мій буде оголено проти і направлено проти кожного з півдня й до півночі. ⁵ Тоді всі знатимуть, що Я, Господь, вихоплю меч Свій із піхов, і він туди не повернеться до тих пір, поки не завершить свою справу. ⁶ Тож стогни, сину чоловічий! Стогни перед ним із розбитим серцем і з гірким сумом”».

⁷ «І коли спитають тебе: „Чого ти стогнеш?”—відповіси: „Через новину, що надходить. Кожне серце пом’якшає від жаху, кожна рука зімліє, кожна душа заслабне і кожне коліно стане немічним, як вода. Вона надходить! Вона, безумовно, справдиться”»,—так проголошує Господь Бог.

Меч покарання

⁸ Слово Господа дійшло до мене. Він сказав: ⁹ «Сину людський, пророкуй і скажи, що говорить Господь:

Жереб Єрусалима

¹⁸ Слово Господа дійшло до мене: ¹⁹ «Сину людський, накресли дві дороги, якими піде меч царя вавилонського. Обидві виходять з однієї країни. Постав знак там, де дорога повертає до міста. ²⁰ Накресли одну дорогу для меча, що прийде на Равву аммонійську, а другу—на Юду та укріплене місто Єрусалим. ²¹ Бо цар Вавилону зупиниться на роздоріжжі, на перехресті обох доріг, щоб кинути жереб. Він ворожитиме на стрілах, радитиметься зі своїми бовванами, розглядатиме печінку^[d]. ²² У правиці його жереб Єрусалима, він налаштує тарани, накаже почати кровопролиття, прокричить бойовим криком, встановить тарани проти брам, насипатиме вали і будуватиме башти для облоги. ²³ Ці знамення здаватимуться хибними людям Ізраїлю, бо вони присягнули на вірність Господу. Однак Він нагадає їм їхню провину й віддасть їх у полон».

²⁴ Через те ось що Господь Бог говорить: «Оскільки ви, люди, нагадали свої провини тим, що відкрито повстали, виявляючи гріхи свої у всьому, що робите,—за все це на вас чекає полон. ²⁵ О, нечестивий та неправедний князю ізраїльський, чий день настав, чий неминучий час покарання вже настав». ²⁶ Ось що Господь Бог говорить: «Скинь тюрбан, зніми корону! Змінилися часи: піднесений правитель принизиться, а принижений піднесеться. ²⁷ Я перетворю це місто на руїну! Однак цього не трапиться, доки не прийде праведний правитель. Йому Я і віддам у володіння місто це».

Аммонійців буде покарано

²⁸ Ти, сину людський, пророкуй і скажи: «Ось що Господь Бог говорить про аммонійців та їхню зневагу:

Пророцтво про Вавилон

³⁰ «Вавилон, сховай у піхви меч. Я судитиму тебе там, де тебе було створено, у землі твоїх предків. ³¹ Я виллю Свою лють на тебе і видихну на тебе палаючий гнів. Я видам тебе жорстоким людям^[e], навченим нищити. ³² Ти станеш паливом для вогню. Кров твоя проллється у твоїй землі, й більше тебе не згадають»,—це Я, Господь Бог, так сказав.

Багатих буде покарано

5 Слухайте ви, багачі! Плачте й ридайте, бо велике лихо наближається до вас. ² Багатство ваше згніє, а одяг ваш міль поточить. ³ Золото й срібло ваше зіржавіє, а та іржа буде свідчити проти вас і з’їсть ваше тіло, неначе вогонь. Ви зібрали скарби свої в останні дні.

Платіть робітникам як належить

⁴ Погляньте! Робітники, які обробляли ваші поля і в котрих ви утримали плату, голосять. І бідкання женців дійшли до слуху Господа Саваота^[a]. ⁵ Ви жили у розкошах та надмірній насолоді, і розгодувалися^[b], як на заколення. ⁶ Ви засуджували і вбивали невинних, які не могли вам протистояти.

Щасливий той, хто вірить і має довготерпіння

⁷ Отож будьте терплячі, брати і сестри, аж до дня приходу Господа. Пам’ятайте, хлібороб чекає дорогоцінного врожаю від землі своєї, він терпляче чекає на ранні й пізні дощі^[c]. ⁸ Ви також маєте чекати терпляче. Не втрачайте надії, бо Господнє пришестя близько. ⁹ Браття і сестри, перестаньте скаржитися одне на одного, щоб не бути осудженими. Дивіться, Суддя вже стоїть біля дверей!

¹⁰ Браття і сестри, згадайте пророків, котрі говорили від імені Бога, як зразок страждань і довготерпіння. ¹¹ Пам’ятайте, що ми вважаємо блаженними тих, хто потерпає. Ви чули про довготерпіння Йова^[d] і знаєте, що після усіх страждань, Господь допоміг йому. Господь—милосердний і співчутливий.

Не присягайтеся

¹² І насамперед, брати і сестри мої, перестаньте присягатися небом і землею чи іншими якимись клятвами. Ваше «так» має бути «так», а «ні» має бути «ні», щоб не бути вам засудженими.

Сила молитви

¹³ Якщо хтось із вас потрапив в біду, нехай молиться. А як у радості, хай співає псалми. ¹⁴ Якщо хтось із вас занедужав, то нехай покличе старійшин із церкви, щоб вони помолилися за нього, помазавши його оливою^[e] в ім’я Господнє. ¹⁵ І молитва з вірою спасе недужого, й Господь зцілить його. Якщо він вчинив гріх, то Господь пробачить йому.

¹⁶ Отож завжди сповідуйте один одному гріхи, які ви чините, і моліться одне за одного, щоб зцілитися. Бог зглянеться на вас, бо молитва праведників може дуже багато. ¹⁷ Ілля був такою ж людиною, як і ми з вами. Він палко молився, щоб дощ не падав на землю, і дощу не було на землі три з половиною роки. ¹⁸ Потім він знову помолився, і з неба пішов дощ, і земля знову почала давати врожай.

¹⁹ Брати і сестри мої, якщо хтось із-поміж вас відійшов від істини, а інший повернув його до неї, ²⁰ то знайте, що людина, яка повернула грішника на дорогу правди, врятувала ту людську душу від смерті, та спричинила прощення багатьох гріхів.