Old/New Testament
Душа, яка грішить, помре
18 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Що ви, люди, маєте на увазі, коли промовляєте це прислів’я про землю Ізраїльську:
„Батьки їли кислі грона,
а у дітей на зубах оскома[a]?”»
3 «Так само правда, як те, що Я живу,—проголошує Господь Бог,—ви більше не промовлятимете цього прислів’я в Ізраїлі. 4 Бо кожна жива душа належить Мені: батько так само, як і син. Той, хто грішить, той і помре».
5 «Припустимо, що є праведник, який живе правильно і справедливо. 6 Він не їсть у місцях поклоніння, не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не безчестить жінки свого сусіда, не злягається з дружиною, коли вона нечиста. 7 Він нікого не гнобить, завжди повертає те, що взяв у заставу за борг, дає їжу голодному і вбрання—голому. 8 Він на лихву не дає і не бере надмірних відсотків. Він стримує руку свою, щоб не зробити неправедне і судить чесно між чоловіком і чоловіком. 9 Він віддано дотримується Моїх настанов і законів. Цей чоловік—праведний, Він, безумовно, житиме»,—проголошує Господь Бог.
10 «Припустимо, що він має несамовитого сина, який грабує інших, проливає кров або робить будь що подібне. 11 Батько його не робив нічого подібного. Він їсть на узвишшях з бовванами, ганьбить дружину свого сусіда. 12 Він пригноблює бідних і нужденних, грабує, не повертає те, що взяв у заставу[b]. Він молиться ідолам, та чинить усіляку гидоту. 13 Він на лихву дає й бере надмірні відсотки. Чи ж такому чоловікові жити? Ні, не жити! За те, що він коїть усю цю мерзоту, його, безумовно, буде вбито, і кров його буде на його власній совісті.
14 Але припустимо, що цей син має сина, який бачить усі гріхи, що чинить його батько. І хоч він бачить їх, але сам такого не робить. 15 Він не їсть на узвишшях і не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не ганьбить дружину свого сусіда. 16 Він не гнобить нікого і не вимагає застави за позику. Він не грабує, та віддає їжу голодним, а вбрання—голим. 17 Він стримує руку свою від кривди і не бере надмірних відсотків, дотримуючись Моїх законів і настанов. Він не помре за гріх свого батька; він, безумовно, житиме.
18 Але батько його помре за свій власний гріх, через те, що займався здирництвом, грабував свого брата і чинив усіляке лихо серед свого народу.
19 Але ви питаєте: „Чому син не розділяє провини свого батька? Оскільки син робив те, що справедливо й праведно, що він старанно дотримувався моїх настанов, він, безумовно, житиме. 20 Грішна душа за гріхи свої помре. Син ні поділятиме провину свого батька, ані батько не поділятиме провину сина. Праведність праведного залишиться з ним, а нечестивість нечестивого впаде на нього”.
21 Але якщо нечестивий відвертається від усіх гріхів, які він учинив, і дотримується всіх моїх настанов і робить те, що справедливо та правильно, він, безумовно, житиме, він не помре. 22 Жоден із злочинів його не буде згадано йому. За ті праведні вчинки, що він зробив, він житиме. 23 Хіба втіха для Мене—смерть нечестивого?—Говорить Бог.—Хіба ж Я не задоволений, коли він відвертається від свого гріха й живе?
24 Але якщо праведний відвертається від своєї праведності, грішить і чинить ту ж мерзоту, що й нечестивий, чи житиме він? Жоден із його праведних вчинків йому не буде згадано. За підступність, у якій він винен, та за гріхи, які він скоїв, він помре».
25 Однак ви кажете: «Путь Господа несправедлива». Слухай, доме Ізраїлю! Чи несправедлива Моя путь? А чи то не ваші путі несправедливі? 26 Якщо праведний відвертається від своєї праведності й чинить гріх, він помре за це; через гріх, що він чинить, він умре. 27 Але якщо нечестивий відвертається від своєї нечестивості й чинить те, що є справедливим і праведним, він урятує життя своє. 28 За те що він усвідомив усі провини свої і відвернувся від них, він, безумовно, житиме, він не помре.
29 Однак дім Ізраїлю каже: «Путь Господа несправедлива. О доме Ізраїлю? Чи ж то не твоя путь несправедлива? 30 І за те, доме Ізраїлю, Я судитиму тебе. Я судитиму кожного за його поведінкою». Господь Бог проголошує: «Покайтеся! Відверніться від своїх злочинів, щоб більше вам не впасти в гріх! 31 Звільніться від усіх переступів, які ви скоїли, і дістаньте нове серце й новий дух. Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю? 32 Бо Мені немає втіхи від чиєїсь смерті. Тож покайся і живи!» Так проголошує Господь Бог.
Журна пісня про князів Ізраїлю
19 Сказав Господь мені: «Заведи журну пісню про князів Ізраїлю:
2 „Що за левиця серед левів була ваша мати!
Вона лежала серед молодих левів
і викохувала своїх малят.
3 Вона виростила одного із своїх малят,
який став полювати на здобич,
та розідрав одного з людей.
4 Люди почули про нього,
і впіймано було його у їхню пастку.
Вони гаками притягли його в землю Єгипетську.
5 Як побачила левиця, що сподівання її марні
виховати того лева вожаком,
то вона відібрала іншого зі своїх малят
і виховала його дужим левом.
6 Він походжає серед левів,
бо тепер він дужий лев.
Навчившись роздирати здобич,
він зжер людину.
7 Він повалив людські палаци,
спустошив їхні міста.
Вся земля і всі на ній жахалися його реву.
8 Тоді повстали проти нього
народи з навколишніх країв.
Розкинули вони свої тенета
і впіймався він у їхню пастку.
9 Гаками затягли його у клітку
і привезли до царя Вавилона.
Посадили його у в’язницю,
тож реву його не чутно було більш по горах ізраїльських.
10 Мати ваша, мов лоза виноградна,
посаджена при криниці.
Родюча була вона,
гіллям багата завдяки великій воді.
11 Вигнався пагін на ній височенний,
придатний для берла володаря.
Виріс Він до небес, високо над густим листям,
видно його було понад галуззям густим.
12 Та вирвано з корінням лозу у люті
й на землю пожбурено.
Вітер зі сходу висушив її плоди,
гілля її зрізано, та викинуто у вогонь,
і вогонь пожер його.
13 Тепер посадили її у пустелі
в землі сухій та спраглій.
14 Вогонь пішов з однієї з найбільших гілок
і пожер її плоди.
І не лишилося жодної гілки для берла володаря”.
Цю журну пісню слід виконувати як пісню жалоби».
Присвячуйте себе Богу
4 Звідки виникають ворожнеча і сварки між вами? Чи не від егоїстичних бажань, що вирують у ваших тілах? 2 Ви чогось бажаєте, та все ж не одержуєте. Ви вбиваєте, заздрите іншим, і все одно не можете одержати того, що бажаєте. Ви сваритеся і ворогуєте, бо не просите Бога. 3 Та коли ви просите, то не одержуєте, бо просите ви не на добро, а для того, щоб використати це для свого задоволення.
4 Невірні, хіба ви не знаєте, що любов до земного життя, те ж саме, що й ворожнеча з Богом? Той, хто хоче бути в дружбі зі світом, стає ворогом Бога. 5 Чи ви думаєте, що у Святому Писанні даремно сказано: «Дух, який Бог вселив у нас, любить ревно»[a]. 6 Але Всевишній дав нам ще більшу милість, ось чому сказано у Писанні: «Бог—проти пихатих, покірливим Він дарує благодать»(A).
Підкоряймося Богу
7 Тож підкоріться Богу. Спротивляйтесь дияволові, і він утече від вас. 8 Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Омийте руки свої грішні й очистіть ваше життя від гріха[b]. Не слідуйте водночас за Богом і світом! 9 Сумуйте, страждайте і плачте! Нехай сміх ваш обернеться в сльози, а радість—в смуток. 10 Станьте покірними перед Богом, і Він вознесе вас.
Не судіть одне одного
11 Брати і сестри, не судіть одне одного, бо хто лихословить проти свого брата або сестри своєї у Христі, чи осуджує їх, насправді ганьбить і осуджує Закон. А коли людина судить Закон, то вона стає не виконавцем його, а суддєю. 12 Є лише один Законодавець і Суддя, Який може спасти чи погубити. А хто ти такий, щоб судити ближнього?
Покладаймося на Бога
13 Деякі з вас казатимуть: «Сьогодні або завтра вирушимо ми в те чи інше місто, де пробудемо рік. Там ми будемо торгувати й заробляти гроші». 14 Але ви ж не знаєте, що станеться у вашому житті завтра. Бо ваше життя, неначе туман, який з’являється на деякий час, а потім зникає. 15 Натомість необхідно казати: «Як буде на те воля Божа, ми будемо жити і робити так і так». 16 Ви ж, пишаючись, вихваляєтеся, а таке вихваляння—зло! 17 Отже, коли ви знаєте, як творити добро, та не робите його, то чините гріх!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International