Old/New Testament
Послання про Моав
48 Щодо Моава, ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже[a]:
«Горе тобі, гора Нево,[b]
бо буде спустошення тобі,
Киріатаїму—сором і загарбання,
а твердині—розпач і руїна.
2 І більше не величатимуть Моав;
в Хешбоні[c] змова проти неї:
„Ходімо й винищимо цей народ дощенту”.
І ти, Мадмене,[d] змовкнеш,
бо меч іде на тебе.
3 Прислухайся до криків із Хоронаїма:
спустошення, біда велика.
4 Моав розбито буде вщент,
крик дітлахів її лунатиме навколо.
5 Вони ридатимуть усю дорогу до Лугіта,
униз в Хоронаїм вони в сльозах йтимуть.
6 Тікайте! Своє життя рятуйте.
Прикиньтеся кущем[e], що вітер несе по пустелі.
7 Оскільки покладався на свої діла й багатство,
в полон захоплять і тебе.
Хемош[f] піде в неволю
зі священиками й своїми князями.
8 У кожне місто прийде руйнівник,
і жодне місто не врятується.
Долини загинуть, рівнини спорожніють,
бо так сказав Господь.
9 Дайте Моавові крила,[g] щоб полетіти могла,
бо справді руїною стане вона,
усі міста її спустошаться і обезлюдніють.
10 Прокляття тим,
хто недбайливий у ділах Господніх[h],
прокляття тим,
хто стримує свій меч кровопролиття.
11 У спокої Моав від юних днів,
відпочиває, мов вино, що відстоюється.
Вона в неволю не пішла.
Тому ж і смак лишився, й запах не змінився».
12 «Та дні надходять,—так Господь каже,—
коли пошлю переливачів до неї[i],
і виллють її, а глечики порозбивають».
13 Тоді Моав засоромиться Хемоша[j], як і народ Ізраїлю засоромився, що покладався на Бетел.
14 «Та як ви можете казати:
„Ми—воїни, хоробрі та могутні?”
15 Впаде Моав, міста її стоятимуть порожні;
найкращі парубки в різні впадуть,—
говорить Цар, чиє ім’я—Господь Усемогутній.—
16 Моавова погибель на порозі,
не за горами вже її біда.
17 Тужіть по ній, усі її сусіди,
усі, кому вона відома.
Скажіть: „Як зламано цей скіпетр могутній,
як переламано це берло дивовижне!”»
18 Зійди з височини своєї слави,
сядь поміж спраглих на засушеній землі,
дочки Дівона[k] мешканець,
бо руйнівник Моаву на тебе повстає,
зруйновано твої твердині.
19 Стань при дорозі і дивися,
той, хто живе у Ароері.
Спитай у втікача і у втікачки,
спитай їх: «Що сталося?»
20 «Зганьблено Моав, бо побито.
Голосіть і ридайте!
Оголосіть в Арноні[l], що зруйновано Моав.
21 Суд прийшов на рівнину:
в Холон, в Ягзу і в Мефаат,
22 в Дівон, в Нево і в Бет-Дівлатаїмі,
23 і на Киріатаїм, і в Бет-Ґамул, і в Бет-Меон,
24 у Керіот і в Боцру—
у всі міста землі Моаву, далекі і близькі.
25 Зрубаю ріг[m] Моаву,
правицю її зламаю,—каже так Господь.—
26 Напоїть її п’яною, бо Господа зневажила вона.
Нехай Моав качається в блювотині своїй,
хай посміховиськом стане для народів!»
27 «Моав, чи насміхалася з Ізраїлю не ти?
Чи не зі злодіями зловлено її,
що ти хитала головою, коли про неї говорила?
28 Міста покиньте і живіть на скелях,
мешканці Моаву,
як голуби, що гніздяться при вході у печеру.
29 Наслухалися ми вже про Моава пиху,
його зухвальство й вихвалення,
про його бундючність.
30 Її зухвальство знаю Я,
та воно марне,—Господь каже,—
не дасть воно нічого.
31 Тому Я за Моавом голосити буду,
Я за Моавом буду сльози лити.
Лементуватиму по людях Кир-Гаресета.
32 З народом Язера Я плачу за Язер,
о винограднику Сівми.
Твої галуззя досягали моря,
сягнули до моря Язерського.
Руйнівник напав на твої плоди і на твій виноград.
33 Радість і щастя пішли з плодючих ланів і городів Моаву,
зробив Я таке, що вино із чавила не ллється.
І не радіє більше винороб,
хоча й кричить, та не від радості».
34 «Кричать від болю люди від Хешобона до Елеале й до Ягаза, від Зоара до Хоронаїма, і до Еґлат-Шелішії, бо навіть води Німріма повисихали. 35 Я покладу в Моаві край,—Господь каже,—жертвоприношенням по узвишшях і ладану кадіння богам його. 36 Тож Моє серце тужить над Моавом, мов сопілка, і серце, мов сопілка, плаче за людьми Кир-Гаресета. Багатство, що вони надбали, пішли у небуття. 37 Кожна голова поголена, кожна борода обтята,[n] порізи на руках й веретище на кожнім». 38 «На всіх дахах Моава і на кожному майдані міста—лемент, бо Я розбив Моав, як посуд непотрібний,—Господь каже.— 39 Як же її розбито! Голосіть! Як відвернулася вона в ганьбі! Тепер то посміховисько і страх для всіх довкола».
40 Бо ось що Господь каже:
«Стережися! Ось з небес орел ширяє,
і простирає крила над Моавом.
41 Міста країни цієї будуть здобуті,
а твердині зруйновані.
І того дня у воїнів Моаву серце перелякане буде,
немов у жінки при пологах.
42 Моав пощезне із-поміж народів,
бо вище Господа він возвеличував себе».
43 Так каже Господь каже:
«Жах, яма й пастка жде тебе, о мешканець Моаву.
44 Той, хто тікатиме від жаху, в яму упаде,
хто вибереться з ями, в пастку втрапить,
бо наведу Я все це на Моав в рік покарання».
Так Господь каже:
45 «В тіні Хешбона втікачі безсилі,
вогонь з Хешбона вийшов, а полум’я з Сихона[o]
і пожерло моавську старшину, та всіх пихатих галасунів.
46 Горе тобі, Моаве!
Загинули люди Хемоша,
в неволю забрали синів твоїх
і дочок твоїх погнали в полон».
47 «Та Я поверну із неволі Моав у прийдешні дні»,—Господь каже.
Отак кінчається пророцтво про суд над Моавом.
Послання щодо Аммона
49 Щодо Аммона. Ось що Господь каже:
«Хіба нема в Ізраїля синів?
Хіба немає спадкоємця в нього?
Тоді чому Мілком[p] загарбав землю Ґада[q]?»
2 «Та дні надходять,—так Господь каже,—
коли примушу Я почути
звук сурми бойової проти Равви[r] аммонійської».
«Й обернеться вона на звалище безлюдне,
а селища довкола погорять.
Тоді чи вижене Ізраїль тих,
хто вигнав був його,—Господь каже.—
3 Голоси, Хешбоне, бо місто Аї зруйновано.
Крик здійміть, дочки Равви.
Вдягніться у волосяницю,
тужіть і безпритульно тиняйтеся,
бо Мілком іде у заслання
разом із священиками і князями своїми.
4 Навіщо вихваляєшся силою своєю?
Вона спливе, зрадлива дочко,
що покладається на власні скарби зі словами:
„Хто проти мене виступить?”»
5 «Ось наведу Я страх на тебе,—
Господь Всемогутній каже,—
із усіх твоїх околиць.
І не буде кого забирати з полону.
6 А після того поверну з неволі аммонійців»,—так каже Господь.
Послання Едому
7 Щодо Едому, ось що Господь Всемогутній каже:
«Хіба немає більше мудрості в Темані[s]?
Хіба не стало ради у розумних?
Хіба ж то загубилась мудрість синів їхніх?
8 Тікайте, поселіться у глухих печерах, мешканці Дедану,
бо наведу нещастя на Ісава,
бо напущу на нього кару.
9 Як прийдуть збирачі винограду,
чи не залишать кілька бростей?
Коли по ночі прийдуть крадії,
чи не потрощать все, що заманеться?
10 Бо Я до нитки обдеру Ісава[t],
Я схованки його відкрив,
тож сховатись він не зможе.
Його дітей і родичів, й сусідів його вигублено буде,
не існуватиме він більше.
11 Діти стануть сирітами,
та жінки стануть вдовами».
12 Бо ось що Господь каже: «Якщо ті, хто заслуговує випити келих, мусять випити його, то чому ж ти ходиш непокараний? Ти не ходитимеш непокараний, ти вип’єш келих гніву Божого». 13 «Бо присягнувся Я Собою,—Господь каже,—що Боцра стане пусткою, посміховиськом, руїною і прокляттям, і міста її—вічною руїною».
14 Від Господа почув я звістку,
Його послання досягло народів:
«Збирайтеся усі разом і йдіть на Едом,
ставайте всі до бою.
15 Бо Я зробив тебе малим серед народів,
і зневажатимуть тебе поміж людьми.
16 Посіяний тобою жах і пиха серця
завели тебе в оману,
тебе, хто мешкає у схованках по скелях,
і хто вершини пагорбів посів.
Хоч, мов орел, ти й звив собі гніздо,
тебе Я звідти скину».
Так Всевишній каже.
17 «Едом обернеться на пустку.
Злякається подорожній, присвисне від жаху.
18 Так як Содом і Ґоморру зруйновано було,—
Господь каже,—отак і тут ніхто не житиме,
і жоден чоловік тут не оселиться».
19 Як лев виходить з чагарів Йордану на рясне пасовисько, так вмить Едом Я прожену з землі його. Хто ж той обранець, кого на це призначу? Хто Мені рівня? Хто викличе Мене? Хто той пастух, що проти Мене встоїть?
20 Тому послухайте рішення Господа,
яке Він прийняв щодо Едому,
послухайте плани Його щодо мешканців Темана.
Найменших з отари повитягують геть,
ворог спустошить усе пасовисько
через гріхи міста цього.
21 Від гуку падіння Едому земля здригнеться,
звук плачу полине аж до Червоного моря.
22 Поглянь, орел злітає високо і падає донизу,
полюючи на здобич.
Тож і Господь, як той орел,
крила розкриває понад Боцрою,
тож воїни Едома того дня від жаху ридати будуть,
мов жінка та, що при пологах.
Послання про Дамаск
23 Щодо Дамаска:
«Налякані Гамат і Арпад,
бо вони почули лиху звістку.
Вони хвилюються, як неспокійне море,
яке не можна вгамувати.
24 Дамаск заслаб і повернувся, щоб тікати,
жах охопив його.
Схопили його біль і муки,
мов жінку, що народжує дитя.
25 Чому це славне місто не полишено людьми,
місто радості і щастя?
26 Напевно юнаки його поляжуть на його майданах,
всі воїни його замовкнуть того дня,—Господь каже,—
27 Я розпалю вогонь на мурах Дамаска,
і він пожере фортеці Бен-Гадада[u]».
Послання про Кедар і Хазор
28 Щодо Кедару і царств Хазора, які знищено було Навуходоносором, царем Вавилона.
Ось що Господь каже:
«Вставайте й рушайте на Кедар,
і розбийте синів Сходу.
29 Намети їхні і отари заберуть;
оселі їхні понесуть разом з верблюдами й усім добром.
І їм кричатимуть: „Жах навкруги!”»
30 «Біжіть! Тікайте швидко!
Ховайтесь, мешканці Хазора,—
так Господь каже,—
Навуходоносор, цар вавилонський,
змову проти вас плете,
він наміри лихі виношує проти вас».
31 «Вставайте, киньтесь на народ спокійний,
що почувається безпечно,—так Господь каже.—
Ані воріт, ані засувів він не має,
і люди там живуть відлюдно».
32 «Верблюди їхні стануть здобиччю для вас,
численні отари їхні захопите ви.
Я їх розсію по чотирьох вітрах,
тих, хто підрізає бороди собі[v].
Я наведу на них погибель зусібіч,
—Господь каже.—
33 Хазор стане лігвом шакалів,
спустошений навіки.
Ніхто не житиме там більше,
жоден не оселиться там».
Послання про Елам
34 Ось слово Господа, що було пророку Єремії щодо Еламу[w] на початку царювання Седекії, царя Юдеї.
35 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Я зламаю військову міць Елама,
його велику силу.
36 Я наведу на Елам чотири вітри
з чотирьох сторін неба,
Я їх розкидаю по вітру навсібіч,
і не буде жодного народу,
хоч би куди пішли вигнанці із Еламу».
37 «Я розвію Елам перед ворогами його,
перед тими, хто хоче розбити його.
Я на них біду наведу,
щоб побачили, як розлютили Мене,—Господь каже.
Я переслідуватиму їх мечем,
доки не винищу вщент».
38 «Я Свій престол поставлю в Еламі,
вигублю його царя й князів»,—Господь каже.
39 «Але в майбутньому я поверну все те,
що забрано було з Елама»,—так Господь каже.
Мелхіседек—прообраз Христа
7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями[a]. Того дня Мелхіседек благословив його. 2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». 3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. 5 І всім нащадкам Левія[b], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. 6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. 7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. 8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. 9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. 10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Христос—вічний священик
11 Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? 12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. 13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. 14 Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Христос—священик, подібний до Мелхіседека
15 І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. 16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. 17 Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек»(A).
18 Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним. 19 Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
20 Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви). 21 А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь,
і клятви не відмінить:
„Священик Ти навіки”».(B)
22 Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
23 Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. 24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. 25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
26 Отже, Ісус—то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. 27 Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім—гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. 28 Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International