Old/New Testament
Лихі люди мусять змінити своє життя
59 Послухайте, у Господа достатньо сил,
щоб врятувати вас.
Він почує вас, коли просите в Нього допомоги.
2 Але ваші гріхи стали поміж вами й Богом.
Ваші гріхи сховали Його обличчя від вас,
і Він не чує вас.
3 Бо руки ваші заплямовані кров’ю, а пальці—виною,
ваші уста плетуть брехню,
а язики бурмочуть щось лихе.
4 Ніхто не звинувачує правдиво,
ніхто не виправдовується чесно,
добиваючись правди.
Усі покладаються на облудні докази, всі брешуть.
Вони вагітніють лихом і народжують зло.
5 Вони народжують зло,
немов гадюка кладе яйця.
Хто ці яйця їсть, той вмирає,
бо з розбитих яєць виповзають отруйні змії.
Вони брехню, неначе павутиння тчуть.
6 Павутиння обману цих людей—не одяг,
вони не зможуть приховатися за облудними намірами.
Вони чинять зло,
чинять насильство власноруч.
7 Ноги несуть їх до злих вчинків,
вони квапливо вбивають невинних людей.
Їхні наміри кривдні.
Хоч би де вони з’являлися,
всюди приносять розруху й руїну.
8 Вони не знають шляхів до миру,
на їхніх життєвих стежках немає справедливості.
Вони зробили свої шляхи плутаними,
а тому кожен, хто стає на такий шлях,
не знатиме миру й спокою.
Гріх Ізраїлю
9 Тому від нас далеко милосердя Бога,
спасіння не дійде до нас від Нього.
На світло ми чекаємо, та живемо в пітьмі,
ми хочемо яскраве світло бачить,
а мусимо іти крізь темряву густу.
10 У пошуках дороги, попідтинню, як сліпі,
йдемо і ми, незрячі, все шукаєм шлях.
Ми спотикаємось опівдні, наче уночі,
мов мертві падаєм до долу.
11 Ревемо, як ведмеді, стогнемо,
знесилившись, мов голуби.
Чекаєм справедливості, її ж немає,
чекаєм на спасіння, а воно не йде.
12 Багато чим перед Тобою завинили,
гріхи засвідчують провини наші,
свого беззаконня ми свідомі.
13 Повстали проти Господа і зрадили у вірі,
від Бога відвернулися,
натомість все теревенили про гноблення й непослух,
плели брехню, що виношена у серцях.
14 Ми справедливість відштовхнули,
ми праведність прогнали,
на вулицях ледь шкутильгає правда,
а чесності закритий вхід у місто.
15 Немає правди, всіх,
хто не приймає зла, грабують.
Господь побачив це й засумував,
бо справедливості немає.
16 Помітив Він, що не лишилося нікого,
хто б кинувся допомогти. Він прогнівився.
Тоді здобув Він перемогу силою власною,
і власна доброта Йому підтримкою була.
17 Господь у лати доброти вдягнувся,
шолом спасіння укріпив на голові,
накинув шати справедливості,
ще й мантією великої любові[a] обгорнувся.
18 Він ворогам відплатить, як годиться:
своїм неприятелям—гнівом,
покаранням—ворогам,
відплатить тим, хто заслужив в краях далеких.
19 Тому на заході почнуть від страху шанувати ім’я Господнє,
на сході поважати стануть Його славу.
Він прийде, як ріка нестримна,
яку несе Господній вітер.
20 Так каже Господь: «Визволитель[b] прийде в Сіон,
до тих із роду Якова,
хто відвернувсь від лиходійства».
21 Господь каже: «Я укладу з ними Угоду. Мій Дух, що з вами живе, і Мої слова, які Я вклав у ваші уста, ніколи не залишать ні вас, ні ваших дітей, ні дітей ваших дітей відтепер і повіки». Так звелів Господь.
Бог наближається
60 «О Єрусалиме, підведись,
засяй,[c] твоє Світло прийшло!
Слава Господня зійшла над тобою.
2 Ще над землею темрява висить,
народи ще пітьма вкриває.
Та вже Господь сіяє над тобою,
і Його слава над тобою зійде.
3 Народи на Твоє зійдуться світло,
царів приманить сяйво Твого сонцесходу.
4 Зір відведи й поглянь навколо,
вони збираються, вже йдуть—
це здалека сини твої крокують,
а дочок няньки на руках несуть.
5 Тоді побачиш їх і просіяєш,
заб’ється серце радісно і сильно.
Скарби заморські прийдуть до тебе,
до тебе потечуть багатства із країв чужих.
6 Стада верблюдів по землі пройдуть.
Це будуть каравани з Мидіана й Ефи,
і з Шеби молоді верблюди прийдуть,
нав’ючені скарбами золотими й запашним курінням.
Вславлятимуть ім’я Господнє люди.
7 Зберуть тобі усіх овець Кедара.
Усіх баранів невайотських приженуть,
щоб прислужитися Тобі.
На вівтарі Моєму Я прийму їх, як пожертву,
і славним я зроблю Свій храм.
8 Хто всі оті, що линуть, наче хмари,
летять, як голуби до гнізд своїх?
9 То ж справді ждуть Мене краї далекі,
а кораблі Таршиша—перші з-поміж них.
Вони чекають, щоб привезти здалеку дітей твоїх
із їхніми скарбами: золотом і сріблом,
в ім’я Господнє, Бога вашого, святого Ізраїлю,
тому що Він тебе прославив.
10 Сини чужинців відбудують твої стіни,
а їхні царі служитимуть тобі.
Це трапиться тому, що в гніві Я тебе скарав,
але у милості Своїй тобі Я милосердя подарую.
11 Завжди відчинені твої ворота будуть,
не зачинятимуться ні удень, ні уночі,
щоб тобі зносили свої скарби народів,
щоб вводили туди чужих царів.
12 А той народ чи царство,
що не служитимуть тобі,
згинуть, будуть вигублені вщент.
13 Усе найкраще з Ливана буде віддано тобі:
Мій храм[d] прикрасять його кедри, сосни й кипариси.
І Я прославлю місце те,
де спочиватимуть Мої стопи.
14 Нащадки тих, хто тебе гнобив,
схилятимуться перед тобою,
всі, хто ненавидів тебе, поклоняться тобі у ноги.
Вони назвуть тебе Господнім містом,
Сіоном, що належить Святому Ізраїлю.
Новий Ізраїль—земля миру
15 Не будеш більше ти самотнім,
не будуть більше ненавидіти тебе і обминати,
зроблю тебе Я гордістю навіки,
ти радість даруватимеш нащадкам.
16 І сосатимеш ти молоко народів,
ти питимеш з грудей царів[e].
Тоді знатимеш ти, що Я, Господь, твій Визволитель,
Визволитель твій, Бог Якова Могутній.
17 Я замість бронзи золото тобі віддам,
замість заліза срібло принесу.
Я дерево на бронзу заміню,
замість каміння Я залізо дам.
Я дорікну твоїм наглядачем,
тож мир і справедливість будуть правити тобою.
18 Насильству місця на твоїй землі не буде,
в твоїх кордонах не буде розрухи й руїни.
Назвеш ти свої стіни „Порятунком”,
а брами називатимеш „Хвалою”.
19 Не сонце вдень світитиме тобі,
не місяць уночі сіяти буде,
Господь для тебе вічним сяйвом стане,
Твій Бог твоєю буде славою завжди.
20 Це твоє сонце вже ніколи не зайде,
ніхто не забере у тебе місяць,
Господь для тебе вічним сяйвом буде,
скінчаться дні усіх твоїх турбот.
21 І весь народ твій матиме добробут,
він землю населятиме завжди.
Вони—то паростки, які Я посадив,[f]
зростив Я їх Своїми руками.
22 Бо Я—Господь. Коли надійде час,
Я швидко все влаштую»,—мовить так Господь.
Господнє послання про волю
61 Зійшов на мене Дух Господній,
бо Господь, мій Володар, помазав мене.
Він послав мене,
щоб бідним сповістити радісну новину
й зцілити розбиті серця,
оголосити полоненим жадану свободу,
а в’язнів визволити з каземату.
2 Господь мене послав, щоб я оголосив той час,
коли Він виявить Свою доброту,
коли Бог скарає лиходіїв,
щоб утішити засмучених,
3 щоб подбати про сумний народ у Сіоні,
та підготовити його для святкування.
Я подарую йому корону замість суму,
оливу щастя замість жалоби,
щоб забрати їхній смуток
і замінити його святковими шатами.
Цей народ називати «деревами порятунку»,
«славетним пагінням Господнім».
4 Вони піднімуть із руїн міста,
відновлять усе, сплюндроване колись.
Вони відбудують зруйновані міста,
що лежали в руїнах протягом поколінь.
5 Вороги прийдуть та працюватимуть на вас:
пасти ваших овець, а на полях й виноградниках
працюватимуть їхні діти.
6 Вас називатимуть священиками Господніми,
слугами нашого Бога.
Багатство всіх народів вас годувати буде й тішити,
і ви будете пишатися тими скарбами.
7 Замість сорому матиме Мій народ усього вдвоє,
замість зневаги—подвійну радість.
Частка його на його землі буде подвійною;
навіки буде він щасливий.
8 Тому що Я, Господь, люблю справедливість,
ненавиджу грабіжництво й кривду.
Я буду справедливим і дам їм нагороду,
яку заслужили, і укладу з ними повічний Заповіт.
9 Нащадків їхніх знатимуть народи,
про їхніх дітей весь рід людський гомонітиме.
Хто бачитиме їх, признає відразу,
що то народ, благословенний Господом.
Слуга Господній несе спасіння
10 Мене зробив Господь щасливим,
усе єство моє щасливе завдяки Всевишньому.
Мов нареченого Він мене у шати спасіння вбрав,
мов наречену Він одягнув мене в правдивість.
11 Подібно як земля дає рослині силу,
як сад насіння спокушає прорости.
Так само і Господь Володар
дасть праведності й славі вкорінитися поміж людей.
Моліться за нас
3 Браття і сестри, моліться за нас і за те, щоб Послання Господнє швидко поширювалось і здобувало славу, як то сталось у вас. 2 Моліться, щоб ми врятувалися від розбещених і злих людей, бо не всі мають віру в Господа.
3 Але Господь—вірний. Він зміцнить вас і захистить від лукавого. 4 Ми не маємо сумніву в вас перед Господом і впевнені, що ви виконуєте і виконуватимете все, чому ми вас наставляли. 5 Нехай же Господь направляє серця ваші на шлях любові Божої та довготерпіння Христового.
Обов’язок працювати
6 Зараз ми наказуємо вам, брати і сестри, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви уникали тих братів, які живуть бездумно і в лінощах, й не слідують вченню, одержаному від нас. 7 Я кажу це, бо ви самі знаєте, що вам потрібно наслідувати нас, бо ми не в лінощах жили з вами. 8 Нічийого хліба ми не їли даремно. І вдень і вночі ми посилено працювали, щоб не обтяжувати нікого з вас.
9 І це не тому, що ми не могли просити вашої допомоги. Ми працювали, щоб забезпечити себе, для того, щоб стати прикладом, гідним наслідування. 10 Отож, коли були з вами, ми наставляли вас таким правилом: «Хто не працює, той не їсть».
11 Ми нагадуємо про це тому, що чуємо, ніби дехто з вас живе в лінощах, не працює, зовсім нічого не робить, а лише втручається в справи інших. 12 Ми наставляємо і закликаємо таких людей в ім’я Господа Ісуса Христа, щоб вони мирно працювали й їли свій хліб. 13 Браття і сестри наші, ніколи не втомлюйтеся творити добро.
14 Якщо хтось не виконує вказівок цього листа, запам’ятайте хто вони такі, і не знайтеся з ними, щоб присоромити їх. 15 Але не ставтеся до них як до ворогів. Краще переконуйте, як братів своїх.
Прощальне звертання
16 Нехай же сам Господь, Джерело миру, дарує вам мир завжди, й усіляким способом. Нехай Він буде з усіма вами. 17 Я, Павло, пишу ці вітання й закінчую листа власноручно. І роблю я так у всіх своїх листах. Це є доказом того, що вони—від мене. 18 Я так пишу. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з усіма вами.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International