Old/New Testament
Загроза від Сирії
7 Коли Агаз, син Йотама та онук Уззії був царем Юдеї, тоді Рецин, цар сирійський, та Пека, син Ремалії, цар ізраїльський, підійшли до Єрусалима, щоб його завоювати, але не змогли його здобути[a]. 2 До дому Давидового дійшла така звістка: «Сирія отаборилася на землях Ефраїмових[b]». Агаз і його люди злякались і затремтіли, мов дерева в лісі від пориву вітру.
3 Господь сказав Ісаї: «Піди зі своїм сином Шеаром Яшубом[c] на зустріч з Агазом туди, де водопровід впадає у верхній став, дорогою, що веде до поля Пральника. 4 Скажи йому: „Будь обережний і зважений. Не бійся гніву Рецина сирійського та сина Ремалії, тих двох задимлених головешок. 5 Оскільки Арам, Ефраїм та син Ремалії намислили, як тебе розбити, і сказали: 6 „Підемо війною на Юдею, залякаємо її й розділимо між собою, а царем там поставимо сина Тавеела”». 7 Тож Господь, мій Володар, сказав таке:
«Їхні задуми не здійсняться, нічого не вийде.
8 Тому що тільки Дамаск є головою Арама,
а головою Дамаска є тільки Рецин.
Через шістдесят п’ять років Ефраїм
і його народ не існуватимуть.
9 Головою Ефраїма є лише Самарія,
а головою Самарії є лише Пека, син Ремалії.
Якщо не будете стійкими в вірі,
то й не будете стійкими взагалі».
Еммануїл—Господь з Нами
10 Господь знову звернувся до Агаза: 11 «Попроси знамення від Господа, свого Бога, щоб повірити в істинність. Воно може прийти з глибини царства мертвих, чи з висоти небес». 12 Проте Агаз відмовився: «Я не проситиму знамення, не перевірятиму Господа».
13 На це Господь відповів: «Послухай, доме Давидів! Хіба не досить випробовувати терпіння людей? Хіба ж слід випробовувати терпіння мого Бога?» 14 Тож мій Володар пошле вам знамення:
жінка молода вагітна[d] народить сина,
і назве Його Еммануїлом.
15 І споживати Він буде масло й мед поки не виросте,
поки Він не навчиться відмовлятися від зла
і вибирати лише добро.
16 Та перш, ніж Він навчиться цьому,
пустинні стануть землі двох царів,
яких боїшся ти.
17 Але Господь нашле на тебе й твій народ, і на родину твого батька лихо, якого ще не було відтоді, коли Ефраїм відділився від Юдеї. Господь приведе царя ассирійського.
18 Тоді Господь накличе «муху», що в гирлі єгипетських річок, та «бджолу», що на землях ассирійських. 19 Усі вони прилетять і розкинуть табір у глибоких яругах та печерах скальних, біля всіх чагарів та всіх криниць. 20 Тоді мій Володар зголить волосся на голові й ногах твоїх бритвою[e], яку найме за річкою Євфрат у царя Ассирії, ще й бороду з тебе зніме[f].
21 У ті часи людина триматиме в живих тільки одну молоду корову та двох кіз. 22 А оскільки вони дають багато молока, люди їстимуть масло; кожний уцілілий на землі їстиме масло й мед. 23 У той час на кожен виноградник, де росло до тисячі кущів, за які давали тисячу срібних монет, заросте бур’янами й колючками. 24 Люди зі стрілами й луками полюватимуть там, бо вся земля поросте бур’яном і чортополохом. 25 Ви більше не ходитимете на ті пагорби, де люди раніше працювали й вирощували врожаї, вже на пагорбах не працюватимуть, бо земля поросте кущами шипшини й колючкою. Вони стануть місцем, де можна виганяти худобу й випасати овець.
Скоро прийде Ассирія
8 Господь сказав мені: «Візьми великий сувій і напиши звичайним пером: „Магер шалал аш баз”»[g].
2 Тоді я взяв надійним свідком священика Урію та Захарію, сина Єребекії. 3 І ввійшов я до пророчиці, і вона завагітніла, й народила сина. Сказав мені Господь: «Назви його Магер Шалал Аш Баз». 4 Бо ще до того, як навчиться хлопчик вимовляти «неня» і «тато», віддадуть багатства Дамаска й Самарії ассирійському царю.
5 І знову Господь говорив зі мною: 6 «Ці люди[h] відмовляються від повільних вод каналу Шілоа, вони радіють Рецину та Пеці, сину Ремалії. 7 Тож Я, Господь, нашлю на них бурхливі повені Євфрату, царя ассирійського та його силу. Вона заповнить усі канали й затопить усі береги. 8 Вона понесеться в Юдею, все поглинаючи й затопляючи. Вона підніметься до шиї. Її розлогі крила накриють усю землю, о Еммануїле».
Господь оберігає Своїх слуг
9 Збирайтеся, народи, будете розбиті,
слухайте, всі закутки землі!
Готуйтеся до битви і жахайтеся,
лаштуйтеся до бою, начувайтесь!
10 Готуйте плани битв, хоч їм і не здійснитись,
наказ віддайте, хоч усе те марне,
оскільки з нами Бог[i]!
Попередження Ісаї
11 Господь заговорив до мене[j], коли схопив і повернув мене на інший шлях, щоб я не йшов так, як іде цей народ. Він мовив: 12 «Не називайте змовою все те, що цей народ називає змовою. Не бійтеся того, чого вони бояться, не жахайтеся. 13 Господь—Всемогутній, це Його ви повинні вважати святим[k]. Це Його ви повинні боятися. Саме перед Ним ви повинні тремтіти. 14 Тоді Він стане вашим святим прихистком. Але для обох народів Ізраїлю Він буде каменем, через який вони спіткнуться, скелею, яка їх повалить. Він буде лабетами й пасткою для мешканців Єрусалима. 15 Багато хто з них спіткнеться, впаде, розіб’ється, потрапить у пастку й зловлений буде».
16 Зв’яжи свідоцтво, скріпи печаткою вчення між Моїми послідовниками:
17 Я допомоги Господа чекатиму,
Якого пече сором за Якова народ.
Не бажає Він, навіть, зглянутися на дітей Ізраїлевих,
але Йому я довіряюсь, Всевишній нас врятує.
18 Погляньте, ось я і діти, яких Господь послав мені. Ми є знаменням і застереженням для людей Ізраїлю, яке послав Господь Всемогутній, що живе на горі Сіон.
19 Дехто радить тобі: «Проси поради у чаклунів та ясновидців, які шепочуть та бурмочуть розмовляючи з мертвими. Хіба народ, не повинен радитися зі своїм Господом? Хіба слід радитися з мертвими від імені живих?»
20 Треба дотримуватися вчення й свідчення,[l] яке існувало з давнини. Якщо шептуни й чаклуни говорять щось інше, не сподівайтеся на них! 21 Вони пройдуть по землі знедолені й голодні. Коли вони зголодніють, то розлютяться й підведуть погляд угору, й проклянуть свого царя і Бога. 22 А потім подивляться на землю, ще раз поглянуть на горе, пітьму й похмуру безвихідь і будуть кинуті в темряву. І не буде вже більше пітьми свободи для тих, хто зазнав такого лиха.
Від смерті до життя
2 1-2 У минулому, ви були духовно мертвими через свої провини та гріхи проти Бога, в яких жили раніше, йдучи лихими шляхами цього світу. Ви корилися володарю, який править злими силами цього світу[a], духові, що діє в непокірних.
3 Усі ми теж колись жили серед них, задовольняючи свою духовну природу, йдучи за її бажаннями та прагненнями. І, як усі люди на світі, були приречені зазнати гніву Божого.
4 Та Бог багатий милосердям через Його велику любов до нас. 5 Навіть коли ми були мертвими через гріхи свої, Він дарував нам нове життя разом із Христом (і були ви врятовані завдяки Божій милості). 6 Бог воскресив нас до життя разом із Христом і посадив разом із Ним на престолі у Царстві Небеснім. Господь зробив це заради нас в Ісусі Христі. 7 Бог зробив це для того, щоб показати на всі прийдешні часи незрівнянне багатство милості Своєї. Він зробив це завдяки доброті до нас в Ісусі Христі.
8 Бо саме Божою милістю спаслися ви завдяки вірі. Спасіння не є ваша заслуга, то є дар Божий. 9 То не винагорода за чийсь труд, й не те, чим хтось міг би хвалитися. 10 Бо ми—створіння Божі. Він створив нас у Ісусі Христі для добрих справ. І справи ті Бог приготував заздалегідь, щоб ми могли свої життя присвятити їм.
Єдині у Христі
11 Тож пам’ятайте, що колись вас, народжених поганами, євреї називали «необрізаними», а себе вони називають «обрізаними»[b] (маючи на увазі дію, яка виконується руками людськими). 12 Пам’ятайте, тоді ви були без Христа і не належали до народу ізраїльського. Ви були чужими тим угодам[c], що пов’язані з Божою обітницею людям, та жили в цьому світі без надії і без Бога.
13 Колись ви були такі далекі від Бога, але зараз ви—в Христі Ісусі, та стали близькими Йому через смерть Христову.
14 Христос є нашим джерелом миру. Він об’єднав нас в один народ і зламав перешкоду, стіну ворожнечі, пожертвувавши Своїм власним Тілом. 15 Він покінчив із Законом, з його правилами та заповідями, щоб забезпечити мир, створивши в Собі один новий народ із двох[d]. 16 Він примирив ці два народи з Богом в одному тілі через Свою смерть на хресті і так Він припинив ворожнечу між ними. 17 Христос прийшов і приніс вам Звістку про мир—далеким від Бога і близьким[e]. 18 Бо саме через Христа ми всі маємо доступ до Отця в єдиному Дусі.
19 Отже, ви, неюдеї, вже не чужинці й не сторонні. Ви співгромадяни з людьми Божими та Його родиною. 20 Ви, віруючі, подібні до споруди, зведеної Господом: ви збудовані на підвалинах, закладених апостолами і пророками, а наріжним каменем[f] є Сам Христос Ісус. 21 І вся будівля тримається на Ньому. Завдяки Христу вона росте, щоб стати святим храмом[g] у Господі. 22 Через Нього і ви всі об’єднуєтеся і створюєте єдине житло, де Бог живе через Духа Святого.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International