Old/New Testament
Жінки до Неї
6 Куди пішов коханий твій,
краса серед жінок?
Куди звернув твій любий?
Скажи, і ми шукатимем його разом.
Жінка у відповідь
2 Коханий мій пішов до свого саду,
до квітників пахучих він пішов,
отару пасти і лілеї рвати.
3 Належу я коханому моєму,
а він мені належить, той,
який пасе стада серед лілей.
Чоловік до Коханої
4 Ти так принадна, моя люба, ніби Тирца[a],
така ж прекрасна, як Єрусалим;
мов військо під знаменами, ти грізна[b].
5 Ти погляд свій від мене відведи,
бо очі твої змушують тремтіти.
Твоє волосся, мов козляток зграйка,
які спускаються в долину з Ґілеадських гір.
6 А зуби твої білі, наче вівці,
які отарою виходять із купелі.
Народить кожна пару близнюків,
і жодної неплідної немає.
7 За покривалом щоки,
мов скибочки розтятого гранату.
8 Є шістдесят цариць, вісімдесят наложниць
і невідь скільки молодих дівчат.
9 Та лиш одна моя голубка бездоганна,
єдина в матері своєї чиста,
у матері, що їй дала життя.
Її побачили жінки й благословляють;
цариці, навіть, та наложниці,
і ті її наввипередки вихваляють.
10 Хто це, як сонце на світанку виглядає,
прекрасна, як місяць, яскрава, мов сонце,
і грізна, наче Небесне військо.
Жінка промовляє
11 Пішла я до горіхового саду,
побачити ті пагони нові, що виросли в лощині[c].
Я пішла побачити, чи виноград розбрунькувався,
й чи випустив бруньки ґранат.
12 Але дізнатися про це не встигла,
оскільки повела мене душа
до колісниць царя мого народу.
Жінки до Неї
13 Вернися, вернися, Суламіто[d],
дай подивитися на тебе, повернись.
Чому ви дивитесь на Суламіт,
коли вона танцює танок Маганаїм[e]?
Він обожнює Її красу
7 Які чарівні твої ноги у сандалях,
шляхетна дочко князя[f].
Цей вигін стегон, немов орнамент,
що виконаний вправним майстром.
2 Пупок твій мов та чаша кругла,
хай завжди повен буде пряного вина.
А твій живіт, неначе сніп пшениці,
охоплений лілеями довкруги.
3 А груденята, ніби двоє оленяток,
немов газелі двоє близнюків.
4 А шия, мов із слонової кості башта.
А очі, мов озера у Хешбоні,
що при воротах Бат-Раввім.
Твій ніс, немов ливанська вежа,
у бік Дамаска дивиться вона.
5 А голова, немов гора Кармел,
волосся хвилі, мов тенетів шовк,
царя, й того зловити ними можна.
6 Яка прекрасна і яка розкішна ти,
любове моя, дочко насолоди!
7 Струнка й висока наче пальма,
а груди—ґрона наливні.
8 Кажу: «Дозволь залізти на ту пальму,
дозволь мені схопити ці плоди.
Хай груди будуть як ті грона виноградні,
а запах подиху твого, мов яблук дух.
9 Уста твої п’янкі, немов вино,
в мою любов воно струмує ніжно,
по сонних розтікається устах».
Жінка у відповідь
10 Належу я коханому моєму,
й до мене звернене його бажання.
11 Прийди, коханий мій, в поля ходімо
і в селах проведемо ніч.
12 Раненько встанеш і підеш у виноградник.
Давай подивимося, чи виноград розцвів,
давай подивимось, чи квіт його розкрився,
давай подивимося, чи зацвів ґранат.
Там я віддам тобі своє кохання.
13 Нам мандрагори[g] віддають свій аромат,
під нашими дверима—все найкраще.
Коханий мій, я тобі приберегла,
плоди нові так само, як і давні.
8 Хотіла я, щоб був ти моїм братом,
отим, що груди матері моєї сосав!
Тоді б на вулиці поцілувала,
і не ганьбив мене б за те ніхто.
2 Я повела б тебе в матусину оселю,
в якій зростила матінка мене.
Я налила б тобі вина з ґранату,
мого солодкого і пряного вина.
Вона до Жінок Єрусалима
3 Ліва його рука під головою в мене,
а правою він обіймає мене.
4 Дочки Єрусалима, покляніться, що
не будете будить кохання,
допоки не запрагну я його.
Жінки і відповідь
5 Хто це з пустелі йде, опершись
на руку любого свого?
Жінка своєму Коханому
Під яблунею я тебе збудила,
де в муках тебе мати повивала,
де та, котра дала тобі життя,
колись звивалась від тяжких пологів.
6 Ти поклади мене печаткою на серце,
печаттю на правицю поклади.
Адже любов не меншу силу має,
ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол[h].
Кохання іскра викреса вогонь,
народжує незгасний Божий пломінь[i].
7 Ніяким повеням не загасить любов,
не затопить її ніяким рікам.
Хто всі багатства за любов віддасть,
зневажений і висміяний буде.
Брати Жінки говорять
8 Ми маємо сестру молодшу
у неї й груди ще не відросли.
Що ж зробим ми для нашої сестрички
коли настане час, і старости прийдуть?
9 Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї
зведем, щоб захистить.
Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою
закриємо і зміцнимо її.
Жінка у відповідь Братам
10 Так, я стіна, а груди мої—вежі,
що випинаються поверх стіни.
В його очах—я миру джерело.
Чоловік до Неї
11 Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник.
В оренду він віддав робітникам його,
і кожен мав господарю принести
по тисячі монет із срібла за врожай.
12 Я б радше сам свій виноградник доглядав.
Соломоне, бери тисячу собі,
але дві сотні шекелів підуть до тих,
хто доглядатиме твій виноградник.
13 О ти, яка живе в садах,
яка із друзями веде розмову,
дозволь мені почути голос твій.
Жінка до Коханого свого
14 Спіши, коханий мій, будь мов газель,
мов олень молодий, що вільно походжає
по солодко-духмяних горах.
4 Ось що я хочу сказати: поки спадкоємець іще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім. 2 Він перебуває під охороною опікунів і домашніх слуг, аж доки не настане час, призначений його батьком. 3 Так само й ми, поки були «дітьми», то були поневолені непотрібними правилами[a] цього світу.
4 Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом. 5 Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас. 6 А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авва!»[b]—тобто «Отче».
7 Тож якщо ви більше не раби, а діти Господа, то Бог також зробив вас Своїми спадкоємцями.
Про Павлову любов до галатських християн
8 У минулому, коли ви не знали Бога, ви були рабами богів, що не були справжніми богами. 9 Але тепер, коли ви пізнали істинного Бога, вірніше, це Господь пізнав вас, то чому ж ви повертаєтеся до тих немічних та непотрібних правил, яким знову намагаєтеся служити? 10-11 Мене непокоїть те, що ви дотримуєтеся вчення про певні дні, місяці, сезони та роки. Я боюся, що праця моя для вас була марною.
12 Браття і сестри, я вас благаю, будьте такими, як я! Адже після всього я став таким, як ви, та раніше, ви ставилися до мене досить добре. 13 Ви знаєте, що вперше я прибув до вас тому що був хворим і, в немочі тіла свого, я проповідував Добру Звістку. 14 Тож мій тілесний стан був великим випробуванням для вас, та ви не погордували мною, ані зневажили мене. Ви прийняли мене, мов Ангела Божого, неначе Самого Ісуса Христа! 15 То де ж поділася ваша радість? Я без сумніву можу засвідчити, що ви зробили б усе можливе, щоб допомогти мені: якби ви змогли, то повиймали б свої очі й віддали їх мені. 16 Чи, може, я став вашим ворогом, тому що кажу вам правду?
17 Ті, хто бажають[c], щоб ви дотримувалися Закону, дуже завзяті, але нещирі у своїх діях. Вони намагаються розлучити нас із вами і привернути вас на свій бік. 18 Завжди приємно, коли хтось зацікавлений тобою, але тільки тоді, коли це з добрими намірами. Це добре завжди, а не лише на той час, поки я між вами.
19 Любі діти мої, заради вас я знову терплю біль і муки, подібні до тих, які відчуває жінка, народжуючи дитину. І терпітиму їх, аж доки ви не вподобитеся Христу. 20 Хотів би я бути серед вас зараз і говорити з вами якось інакше, бо не знаю, що й робити з вами.
Ми—сини вільної жінки
21 Скажіть мені, ви, хто хоче бути під Законом, хіба ви не чуєте, що каже Закон? 22 А сказано, що в Авраама було двоє синів: один від рабині, а другий—від вільної жінки. 23 Той, що народжений був від рабині, народився звичайно. Той же, що народжений був від вільної жінки, народився завдяки обітниці Божій.
24 Ця історія має приховане значення: дві жінки уособлюють дві угоди. Одна з них іде від гори Синай і дає початок дітям, приреченим на рабство. Ця угода уособлює в собі Аґар[d]. 25 Аґар символізує гору Синай, що в Аравії, і відповідає сучасному Єрусалимові, бо вона перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. 26 Небесний же Єрусалим—вільний. Він є матір’ю всім нам. 27 Бо сказано у Святому Писанні:
«Радій неплідна,
яка не народжувала.
Втішайся й радісно співай,
яка мук пологових не мала,
адже дітей набагато більше в покинутої[e],
ніж у заміжньої».(A)
28 Ви ж, брати та сестри мої, діти, подібні Ісааку[f], народжені через Божу обітницю. 29 Народжений звичайним способом переслідував того, хто народився волею Духа. Так було тоді, так є й тепер. 30 А що сказано у Святому Писанні? «Прожени геть рабиню і сина її, бо син цієї жінки-рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної жінки»(B). 31 Тож, брати і сестри мої, ми не діти рабині, але діти вільної жінки.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International