Old/New Testament
Соломонові приказки
10 Ось Соломонові приказки:
Мудрий син—то радість батьку,
а нерозумний син—то матері печаль.
2 Багатство, нажите безчесно, добра не принесе,
а праведність від смерті порятує.
3 Господь не дасть голодувати праведному,
Він наміри лихого чоловіка відверне.
4 Ледачі руки—запорука бідності,
рука дбайлива до збагачення веде.
5 Розумний син, який врожай збирає влітку,
ганьба тому, хто спить в жнива.
6 Праведним—благословення,
а в словах зловмисників приховане насильство.
7 Пам’ять про праведника благословенням буде,
ім’я негідника—прокляттям.
8 Мудрий і обачливий сприймає заповіді,
базікало пустоголове згине.
9 Хто обирає чесний шлях, іде безпечно,
хто збочує з путі, той буде викритий.
10 Хто кліпає з нечистого сумління,[a] той спричиняє біль,
а базікало пустоголове згине[b].
11 Уста праведника—то джерело життя,
уста злостивця приховують насильство.
12 Ненависть розбурхує сварки,
але любов прощає всі образи.
13 Мудрість живе на вустах розумного,
а різка потрібна для спини нетямущого.
14 Мудрий накопичує знання,
уста дурного до занепаду ведуть.
15 Статки багатого—його фортеця,
погибель бідних—їхні злидні.
16 Винагорода праведника—це життя,
безбожника прибуток—покарання.
17 Дорогою життя ведуть повчання,
хто не зважає на них, блукає манівцями.
18 Якщо приховуєш ненависть, уста твої брешуть,
та справжній дурень той, хто обмовляє інших.
19 Багато слів—кінця нема образам,
хто стримує язик, той чинить мудро.
20 Язик праведника—то чисте срібло,
розум безбожника ні шеляга не вартий.
21 Уста праведника опікуються багатьма,
а дурні гинуть, адже розуму бракує.
22 Благословення Господа—ось що дає багатство,
і смутку жодного воно не додає[c].
23 Для дурня задум злий—то лиш розвага,
а для обачливого—в мудрості утіха.
24 Чого боїться нечестивий, те й дістане,
чого бажає праведний, те йому й прийде.
25 Коли минає буря, кривдники зникають,
а праведний завжди підгрунтя має.
26 Як оцет на зуби, як дим на очі,
так і ледачий діє на володаря.
27 Господній страх подовжує життя,
роки безбожника вкорочені.
28 Надії праведним приносять радість,[d]
а сподівання злих нічого не дають.
29 Господня путь—то для невинного твердиня,
зловмисникам Господь несе погибель.
30 Ніколи праведний не похитнеться,
безбожному ж не жити на землі.
31 Уста справедливого дарують мудрість,
язик блюзнірський відрізаний буде[e].
32 Уста праведного знають те, що тішить слух,
а з уст безбожника лише розпуста лине.
11 Ваги брехливі Господу огидні.
Йому приємні точні міри.
2 За самовпевненістю йде ганьба,
а скромність поряд з мудрістю крокує.
3 Веде правдивих їхня чистота,
зрадливих же лукавство губить.
4 В день гніву вас багатство не спасе,
а праведність від смерті порятує.
5 Чесноти праведного роблять шлях його прямим,
а злий впаде, своїм же злом підтятий.
6 Правдивих праведність рятує,
зрадливі ж потраплять в пастки власних забаганок.
7 Коли вмирає зла людина,
із нею разом гинуть і надія,
і сподівання на добробут.
8 Праведний рятується з біди,
а на зловмисника чекає зовсім інша доля.
9 Своїми теревенями безбожник убиває ближніх,
а праведних рятує розум.
10 Як праведним сприяє успіх, то радіє з ними місто,
а як негідник гине, веселяться всі.
11 Благословенням праведності місто процвітає,
а від зловмисного пащекування гине.
12 Той нерозумний, хто збиткується із ближніх,[f]
а мудрий чоловік мовчить.
13 Пліткар розбовкує таємниці,
порядний язика тримає за зубами.
14 Без керівництва мудрого народ занепадає,
коли ж багато добрих радників, він перемагає.
15 Хто поручиться за чужинця, постраждає сам,
а хто відмовиться, себе убереже.
16 Добра й ніжна здобуває шану,
жорстокий чоловік—лише багатство.
17 Якщо ти добрий, то твоє багатство,
якщо жорстокий, то твої збитки.
18 Безбожник має лиш удаваний прибуток,
а той, хто сіє праведність,
той справжню вигоду пожне.
19 Хто непохитно праведність сповідує, той довго житиме,
хто чинить зло, той загине передчасно.
20 Підступні люди Господу огидні,
а чесні люди до душі Йому.
21 Не сумнівайтеся: зловмисників—тих знайде кара,
а учнів праведності порятунок жде.
22 Золоте кільце на рилі у свині?
То приваблива жінка, позбавлена розуму.
23 Бажання справедливих приносять їм благословення,
бажання злих приносять Божий гнів.
24 Хто щедро роздає, збагачується більше,
хто все своє добро приховує, той збідніє.
25 Людині щедрій і воздасться щедро;
хто іншим помагає, сам дістане допомогу.
26 Прокляття упадуть на того, хто ховає хліб,
благословення випаде тому,
хто продає зерно на користь людям.
27 Той, хто добра жадає, втіху дістає,
а хто шукає зло, в його ж лещатах буде.
28 Хто на багатство сподівається, той збідніє,
а чесний розростеться, мов зелене листя.
29 Хто про своє майно не дбає, той пожне вітер;
а дурень стане мудрого рабом.
30 Плід праведника—дерево життя,
а мудрий—джерело життя для інших.[g]
31 Якщо воздасться доброму в житті,
то грішним і безбожним—й поготів!
12 Хто любить знання, той визнає навчання,
а хто ненавидить напучування, той дурний.
2 Господь благословляє доброго,
підступного Він зневажає.
3 Нікому зло не дасть безпеки,
але засади праведних не похитнуться.
4 Добра дружина—корона для чоловіка,
а безсоромна—то ракова пухлина у кістках.
5 Наміри праведника чисті,
безбожників поради—то брехня.
6 Слова нечестивих—то прагнення крові,
а праведних уста людей рятують.
7 Поскидай кривдників, і їх уже немає,
стоятиме оселя праведника твердо.
8 Людині воздається за її праведні думки,
а кручені думки всі зневажають.
9 Краще бути ніким і мати слугу,
ніж видавати себе за вельможу й не мати хліба.
10 Праведний дбає і про худобу,
а «співчуття» нечестивця—то жорстокість[h].
11 Хто обробляє землю, той має харчі,
хто за примарами женеться, розуму не має.
12 На здобич злодіїв безбожник зазіхає,
корінь праведника—непорушний[i].
13 Негідник ловиться на власні теревені,
а праведний таку халепу оминає.
14 Що з уст злетить, те принесе плоди;
і витвір рук—твоя винагорода.
15 Дурний вважає правильними свої вчинки,
та мудрий той, хто дослухається порад.
16 Дурний вихлюпує свій гнів одразу,
та мудрий знає, як приховати приниження своє.
17 Чесний свідок каже правду,
а брехливий свідок дурить.
18 Плітки ранять, як меча удари,
а мудре слово зціляє.
19 Устам правдивим жити вічно,
язик брехливий житиме лише мить.
20 У серці тих, хто замишляє зло,—брехня,
тому, хто добре дасть пораду—радість.
21 З праведним не трапиться біди,
в житті неправедних—самі нещастя.
22 Уста брехливі Господу огидні,
Йому приємні ті, хто заслуговує довіри.
23 Людина мудра не показує свої знання,
а серце дурня вихваляється невіглаством.
24 Роботящим рукам—керувати,
рукам ледачим—лише наймитувати.
25 Тривога крає серце,
а добре слово дарує щастя.
26 Людина праведна для інших відкриває шлях,
а шлях безбожника його ж в оману вводить.
27 Вайлакуватий не засмажить дичини,
а працьовитий матиме коштовність найдорожчу.
28 Життя—то значить праведним шляхом іти,
а інший шлях завжди веде до смерті[j].
Скарби духовні в глиняних глечиках
4 Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай. 2 Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом. 3 І якщо Добра Звістка, яку ми проповідуємо, схована, то лише для тих, хто став на шлях загибелі.
4 Сатана—«бог»[a] цього світу, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про славу Христа, та Він є образом Всевишнього Бога. 5 Бо ми не про себе проповідуємо, а про Ісуса Христа як Господа, і про те, що ми ваші слуги заради Ісуса.
6 Бог сказав: «Із темряви засяє світло»[b]. Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа. 7 Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам. 8 У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені; нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач. 9 Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо. 10 Ми повсякчас зазнаємо смерть Ісуса в наших тілах, щоб і життя Його в нас також виявилося. 11 Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах. 12 Отже, смерть порядкує в нас, а життя—у вас.
13 Ми маємо один і той же Дух віри, про який сказано у Святому Писанні:
«Я повірив, і тому говорив»(A).
Отже, ми теж віримо, і тому говоримо. 14 Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом, і поставить нас разом з вами перед Ним. 15 Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і славу Богу.
Життя у вірі
16 Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми старіємо і слабшаємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося. 17 Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну славу, яка безмежно перевершує ці страждання. 18 Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим, бо видиме—тимчасове, а невидиме—вічне.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International