Old/New Testament
1 Пісня прочан.
О Господи, згадай Давида
і всі його страждання!
2 Він присягнувся Господу,
дав клятву Усемогутньому Володарю Ізраїлю.
3 Він сказав: «Не зайду до свого дому
й спочити на ліжко не ляжу,
4 повік не стулю, не дам задрімати очам,
5 аж доки я оселю Господу не відшукаю,
де Всемогутній Якова житло Собі візьме».
6 Про той намет в Ефраті[a] ми почули,
Святий ковчег знайшли в полях лісистих Киріат-Єаримських[b].
7 Зайдемо у Його святу оселю,
вклонімося підніжку[c] Його ніг.
8 Встань, Господи,[d]
й піди з ковчегом у нову оселю.
9 Нехай священики Твої
вдягнуться у освячене вбрання,
нехай на радощах підуть у танок Твої вірні!
10 В ім’я слуги Твого Давида
не відвертайся від Свого царя-обранця[e].
11 Господь Давиду присягнувся,
і Він ніколи не введе в оману:
«Я посаджу твоїх нащадків на твоїм престолі,
12 якщо за Заповітом йтимуть твої діти
і будуть слухати Мої повчання—
усе, чого тебе навчив Я.
Тоді нащадки їхні
посідатимуть престол віднині і довіку.
13 Бог обрав Сіон,
і саме тут Він хоче мати Свій дім.
14 Тут житиму Я відтепер і навіки,
тому що вподобав Собі це місце.
15 Сіон благословлю Я щедрим збіжжям,
Я бідним обіцяю дати хліб.
16 Священиків Я одягну в спасіння шати,
а праведні Сіона підуть в радісний танок.
17 Я піднесу Давидів ріг[f],
прославлю Я Свого царя-обранця.
18 Ганьбою вкрию недругів його,
його ж корона осяйною буде».
1 Пісня прочан.
Погляньте, як чудово і приємно,
коли брати живуть у злагоді і мирі!
2 Це як найліпші пахощі на голову полити,
які стечуть на голову первосвященика[g]
і далі по його вбранню збіжать.
3 Це як роса з гори Хермон[h], що випадає на Сіоні,
бо саме тут Господь благословив життя навіки.
1 Пісня прочан.
Послухайте, усі раби Господні,
що всенощну правлять, вславляйте Господа!
2 Угору висвячені руки піднесіть,
благословляйте Господа!
3 Нехай Господь, Творець землі і неба,
благословить вас із гори Сіон.
Вечеря Господня
17 Даючи вам наступний наказ, я не хвалю вас, бо ваші зустрічі приносять вам більше шкоди, ніж користі. 18 По-перше, я чув, що коли ви збираєтеся разом[a], то серед вас є розбіжності. Та в це неважко повірити, 19 бо за вашим міркуванням, розділення церкви є ознакою істинних послідовників Христових.
20 На ваших сходинах ви не їсте Господню вечерю[b]. 21 Бо коли ви збираєтеся, то кожен поспішає з’їсти своє: один залишається голодним, а інший впивається. 22 Хіба не маєте ви осель, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зневажаєте Божу церкву? Може, ви хочете принизити бідних? Що мені сказати? Чи слід вас хвалити? Тут я вас не хвалитиму.
23-24 Бо я одержав від Господа знання, які й передав вам. Господь Ісус тієї ночі, коли видали Його на страту, узяв хлібину, та віддавши дяку, розломив його зі словами: «Це тіло Моє, що Я віддаю за вас. Їжте його на спомин про Мене». 25 Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий. Хоч би коли ви пили це вино, робитимете це на спомин про Мене». 26 Щоразу, як їстимете цей хліб і питимете цю чашу вина, будете свідчите про смерть Господню, аж поки Він не прийде.
27 Отож, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої. 28 Отже, насамперед, людина повинна позбавитись огидних думок, а вже потім нехай їсть цей хліб і п’є це вино. 29 Бо той, хто їсть і п’є, не визнаючи тих, хто є Господнім Тілом, накликає суд на себе. 30 Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.
31 Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі. 32 Коли ж нас судить Господь, Він карає нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом. 33 Тож, брати і сестри мої, коли ви збираєтеся разом, щоб поїсти, то чекайте одне на одного. 34 Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть вдома, щоб не осудив вас Господь за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International