Old/New Testament
1 До Соломона[a].
Допоможи царю робити мудрі кроки, Боже,
й вершити справи доброчесно, як і Ти.
2 Допоможи царю судить людей по правді,
приймати мудрі рішення для блага бідаків.
3 Хай буде мир і справедливість на землі.
4 Нехай опорою нужденним стане цар
і допоможе беззахисним і покарає злих.
5 Нехай із року в рік повагу й шану він має від людей
аж поки сонце й місяць в небі тішитимуть зір.
6 Хай буде цар таким, як дощ для ниви,
та злива, що дає життя зерну.
7 Хай квітне доброта, поки він править,
хай мир і спокій, мов той місяць, будуть на віки.
8 Від моря і до моря хай сягають володіння,
аж від Євфрата до окраїни землі[b].
9 Ви, жителі пустелі, схиліться перед ним,
ви, вороги запеклі, долілиць перед царем!
10 Правителі Таршиша і далеких берегів
нехай пошлють дари,
нехай царі Шеби й Севи приносять данину.
11 Нехай усі царі схиляють голови в шанобі,
нехай усі народи має в служінні він.
12 Наш цар нужденному
й беззахисному йде на поміч.
13 Нещасні й бідаки у ньому бачать силу,
він їх підтримує в житті.
14 Не дасть він на поталу безсердечним і недобрим,
життя убоге кожного цінує він.
15 Хай довго цар живе, хай Шеби золото дістане.
Молитеся завжди й благословення шліть йому щоденно.
16 Хай щедрим урожаєм колосяться ниви,
на схилах гір хай наливаються плоди.
Лани хай родять, як в Ливані,
як луки травами, хай повняться міста людьми.
17 Довічну славу має хай наш цар,
у пам’яті людській нехай повік живе його ім’я!
Благословен хай буде він народом,
і кожного нехай благословить.
18 Славте Господа, ізраїльського Бога!
То тільки Бог всі чудеса здійснити міг.
19 Славте вічно ймення Його славне!
Хай славою Його наповниться весь світ.
Амінь, амінь!
20 На цьому закінчуються молитви Давида, сина Єссея.
Книга Третя
(Псалми 73-89)
1 Хвальний псалом Асафа.
Бог добрий до Ізраїля насправді,
до всіх, у кого чисте серце.
2 Я ж, навпаки, спіткнувся майже
і майже на слизьку путь гріха ступив.
3 Побачивши везіння нечестивих,
позаздрив я талану гордовитих.
4 У тих людей нічого не болить,
тіла у них вгодовані й могутні.
5 У них немає клопотів звичайних,
ніщо їм не пече, як іншим.
6 Немов коштовності довкола шиї їхня пиха.
7 Вже й очі повилазили від сала,
і дурість переповнює серця.
8 Вони збиткуються з людей,
підступні задуми снують,
й замишляють завдати шкоди іншим.
9 Уявляють вони себе богами,
й гадають, що царі вони на цій землі.
10 А Божі люди горнуться до них,
виконують усе, що ті їм кажуть[c].
11 І кажуть: «Як те знає Бог?
Чи відає про те Всевишній?»
12 Поглянь, які вони лихі,
але багатство множать без упину.
13 Тоді навіщо мені серце очищати,
пощо мені тримати руки в чистоті?
14 Чому я змушений весь час страждати,
за що я страждаю щоранку?
15 Однак якби я виголосив ці думки,
то я б напевне зрадив Твій народ.
16 Хоч як я намагався все збагнути,
але непросто розуміння досягнути,
17 аж поки я у храм Твій не ввійшов,
і лиш тоді почав я розуміти.
18 Ти їх загнав на слизьке,
Ти змусив їх упасти і розбитися.
19 Кінець захопить їх зненацька,
обсядуть біди, й пропадуть вони.
20 Вони мов сни, які насняться,
а як прокинешся, то знехтуєш ти їх.
21-22 Я був дурний, немов той бик,
коли на Тебе злився й сумував.
Та серце кров’ю обливається моє,
коли подумаю про долю грішників сліпих.
23 Я назавжди залишився з Тобою,
за руку Ти мене тримаєш.
24 Ведеш мене в житті, порадою вітаєш,
а потім і до слави приведеш[d].
25 Хто ще для мене є на небі?
Хто ще мені потрібен на землі?
26 Можливо, заслабнуть плоть моя і дух[e],
та Бог—то скеля мого серця,[f] то моя доля навіки.
27 Хто Бога кине, той піде у забуття,
Ти вигубиш усіх зрадливих.
28 А я лишився з Богом! Як це добре!
Для мене Господь Бог—притулок,
де сповіщатиму усім я про діла Твої.
Бог і юдеї
9 1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. 3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.
5 Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом[a] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
Бог обирає того, кого хоче
6 Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни[b]. 7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»(A).
8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. 9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»(B).
10 Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. 11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому»(C). І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. 13 Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава»(D).
14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! 15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»(E).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International