Old/New Testament
1 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давидів 2 про той час, коли зифійці прийшли до Саула і сказали йому: «Давид ховається у нас».
3 Врятуй мене, Боже, іменем Своїм,
могутністю Своєю оправдай.
4 Почуй мою молитву, Боже,
послухай, що злітає з уст моїх.
5 Чужинці дужі ті, які не знають Бога,
полюють на моє життя. Села
6 Я вам скажу, що Бог—моя підмога,
то мій Володар серед тих,
хто прагне захистити й врятувати мою душу.
7 Він покарає ворогів моїх,
які на мене насилають біди.
Покарай їх, Боже, праведність Свою яви.
8 І я, щасливий, принесу Тобі пожертви,
Господнє добре ймення возвеличу я.
9 Чому? Та ж Бог від мене відвернув усі незгоди,
у тому впевнився на власні очі я!
1 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давида.
2 Послухай, Боже, цю мою молитву,
не повернись спиною до благань про милосердя.
3 Прислухайся до мене й відгукнись,
коли повідаю я про свої печалі.
4 Мене страшенно налякало, що вороги мої казали,
а той злостивець просто ґвалт здійняв.
Вину на мене вороги звалили,
і допікали в гніві й шельмували.
5 Несамовито б’ється моє серце,
смертельний переляк все тіло охопив.
6 Тремчу від жаху й думаю собі:
7 «Коли б я мав ті крила голубині,
полинув би туди, де спокій.
8 В пустелю полетів би я далеко». Селах
9 Помчався б я туди, де жде притулок,
від бурі неприємностей утік.
10 Володарю, зруйнуй всі їхні плани, зв’яжи їм язики,
11 бо безперестану днями і вночі
по містах насильство бачу я і чвари.
12 На вулицях міських панує кривда,
багато лжі й брехні серед людей.
13 Якщо мене образить ворог, я знесу,
якщо злостивець нападе, сховатись можу.
14 Але ж то ти, мій друже, побратиме,
мій приятелю, йдеш на мене!
15 Ми так, бувало, любо розмовляли,
ходили разом з людом в Божий храм.
16 Нехай зненацька смерть тих ворогів підкосить,
розверзнеться земля й живцем їх проковтне,[a]
бо плодять тільки зло в своєму домі.
17 Але до Бога я звернусь по допомогу,
Господь мене спасе.
18 Невпинно молюся я вранці, вдень і вночі,
і Він прислухається до голосу мого.
19 Багато битв довелось мені пройти,
та Бог незмінно рятував мене,
і повертав невраженою душу мою.
20 Почує Бог мене. Довічний цар,
Який престол повік займає,
їх покарає. Села
Вони ж бо не міняються,
ніколи Бога не боялись і не шанували.
21 Порушивши Угоду, в бій пішли на тих людей,
з якими мир уклали.
22 Гладенько стелять у промовах пишних,
про мир розводяться й виношують війну.
Слова у них масні, мов та олія,
та ріжуть ще гостріш, ніж ріже меч.
23 Тягар турбот усіх полиш на Бога,
опікою тебе Він огорне,
образить праведника не дозволить він.
24 А щодо Тебе, Боже,
звалиш усіх насильників і брехунів
в глибоку смертну яму.
Їм не дожить і половини літ своїх!
А щодо мене[b], я цілком ввіряюся Тобі.
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
Всі люди грішні
3 Так у чому ж перевага юдеїв над іншими людьми, і яка користь від обрізання? 2 Їхня перевага велика у багатьох відношеннях. Насамперед їм довірені Слова Божі. 3 А що як деякі з них невірні Богу? Їхня невірність не знищить вірність Божу. 4 Звісно, ні! Бог завжди правдивий, навіть якщо кожна людина неправдива. Як сказано у Святому Писанні:
«Щоб ти був виправданий, коли будеш свідчити,
і коли судитимуть тебе, то переможеш».(A)
5 Що скажемо ми, коли неправедність наша виявляє праведність Божу? Невже Бог несправедливий, коли гнівається на нас? (Так міркують деякі з людей). 6 Звісно, ні! Бо якби Бог був несправедливим, як міг би Він судити світ?
7 Ви можете заперечити: «Якщо Божа правда стала яснішою і Його слава збільшилася через мою неправду, то чому ж мене звинувачують, як якогось грішника?» 8 Це все одно, що сказати: «Творімо зло, щоб прийшло добре!» А дехто зводить наклеп на нас, вони стверджують, ніби ми навчаємо саме цього. Такі люди заслуговують на осуд!
9 Що ж виходить? Чи ми, юдеї, маємо перевагу над поганами? Анітрохи! Бо я вже казав, що як юдеї, так і неюдеї,—всі однаково винні у гріху. 10 Як сказано у Святому Писанні:
«Праведного жодного немає!
11 Немає жодного,
хто розуміє Бога або шукає Бога.
12 Всі люди відвернулися від Нього,
всі до одного стали нікчемними.
Немає тих, хто робить добрі справи.
Немає жодного!»(B)
13 «Уста їх подібні до гробниць розкритих,
на язиці ж у кожного брехня».(C)
«На устах їхніх зміїна отрута».(D)
14 «Прокляття й гіркота на їхніх устах».(E)
15 «Швидкі вони пролити кров.
16 Хоч би куди ішли вони,
з собою скрізь несуть руїну і страждання.
17 Їм геть дорога миру не відома».(F)
18 «І страху перед Богом в них немає».(G)
19 Зараз ми знаємо: все, що сказане в Законі, звернене до тих, кому Закон був даний. І це замкне уста всім, хто намагатиметься мовити хоч слово у своє виправдання, та щоб увесь світ був у відповіді перед судом Божим. 20 Бо ніхто не може виправдатися перед Богом, виконуючи Закон. Адже Закон тільки виявляє очевидність гріха.
Бог робить людей праведними
21 Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки. 22 Бог робить людей праведними через віру в Ісуса Христа[a]. Всі люди рівні й немає між ними різниці. 23 Бо всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої.
24 Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа. 25 Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він—справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. 26 Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.
27 Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Тому що ми слідуємо за Законом віри, та не за Законом справ. 28 Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю, незалежно від виконання того, що вимагає Закон.
29 Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм. 30 Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає юдеїв[b] і поган[c] завдяки їхній вірі. 31 Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International