Old/New Testament
1 Для диригента. На інструменті аламот[a]. Пісня родини Кори.
2 Бог—наш притулок й сили джерело,
в часи пекельні завжди допоможе.
3 Тому не страшно нам, коли земля тремтить,
а море поглинає гори[b].
4 Не боїмось ми й реву, люті пінистого моря,
величних гір падіння нищівного. Села
5 Тече така ріка,
чиї потічки щастям повнять місто Бога,
Всевишнього святу оселю.
6 Бог є у місті, то і місто вистоїть, не упаде.
Ще й ранок займеться, а Бог йому вже допоможе.
7 Бунтуються народи, страхом обійняті;
розвалюються царства,
коли Господь наказує громово,
і розплавляється земля.
8 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
9 Іди й дивись, яку могутню силу має наш Господь,
поглянь, яку страшну руїну Він вчинив.
10 Спиняє війни Він по всьому світі, ламає луки,
підрізає списи і спопеляє бойові щити[c].
11 «Доволі боротьби,—
Він каже,—знайте, Я Бог Ваш.
Я народів переможець,
то Я землі Господь».
12 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
1 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[d],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
1 Для диригента хору. Псалом родини Кори.
2 Господь величний!
Такої ж похвали достоїн Він у місті Бога нашого,
на тій святій Його горі.
3 Єрусалим—на гідній висоті, вона аж на горі Сіон[e]
насправді ж бо піднесена до Бога,
Великого Царя оселя.
4 В її укріпленнях надійних наш Господь
нам показав спасіння місце,
бо там живе наш Бог.
5 Коли царів поганських гурт у бій ішов,
6 їх вразила Єрусалима пишність,
й вони, збентежені, всі кинулися навтіч.
7 Перейми болісні нажаханих скували,
відомі матері, яка дитині життя дає.
8 Тремтіли чужоземці,
мов кораблі Таршиша[f], східним вітром гнані.
9 Що чули ми, те нам побачить довелось
у місті Господа Всемогутнього, у нашого Бога.
Він наше місто збереже навічно! Села
10 Наш Бог, в Твоєму храмі
роздумуємо про Твою постійну ласку.
11 Як розлетілася про Тебе слава,
так і по всьому світу хай люди хвалу Тобі співають.
Кожен знає про доброту Твою![g]
12 Народ гори Сіон хай торжествує,
і люд юдейських міст хай веселиться,
обрадуваний благомудрістю Твоєю.
13 Пройдіть довкруги Сіона,
подивіться місто, порахуйте вежі.
14 Спиніться поглядом на стінах,
потіштеся палацами його,
щоби нащадкам все змогли донести.
15 Адже цей Бог—наш Бог навіки,
і Він вестиме нас аж до кінця[h].
На острові Мальта
28 Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта. 2 Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас. 3 Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці. 4 Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя[a] не дозволяє йому жити».
5 Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди. 6 Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.
7 Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами. 8 Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку[b]. Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його. 9 Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.
10 Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.
Подорож від Мальти до Рима
11 Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів[c]. 12 Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні. 13 Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі, 14 де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима. 15 Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі[d] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився. 16 Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.
Павло проповідує в Римі
17 Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня. 18 Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть. 19 Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.
20 Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».
21 Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе. 22 Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».
23 Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків. 24 Декого переконали його слова, але інші не вірили. 25 Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:
26 „Іди до народу цього і скажи:
„Ви будете слухати, слухати,
але не зрозумієте,
ви будете дивитися, дивитися,
але не побачите.
27 Бо зачерствіло серце народу цього.
Слух у людей цих притупився,
і очі вони позаплющували.
Бо інакше могли б побачити на власні очі,
почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм,
і тоді повернулися б до Мене,
і Я б їх зцілив”.(A)
28 Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!» 29 [І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою][e].
30 Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати. 31 Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International