Old/New Testament
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Я щиро довірявся[a] Господу.
І Він признав мене, прислухавсь до моїх молитв.
3 Він із могили витягнув мене, слизької ями[b],
поставив ноги на тверде, опору дав надійну.
4 Він пісню вклав нову в мої уста:
подяки Богу нашому за всі його діла.
Чимало хто побачить, і тоді,
благоговінням сповнені, довіряться Йому.
5 Благословенний той,
хто на Господа у вірі покладається,
а не звертається до демонів і лжебогів[c].
6 Господь, наш Бог! Чимало Ти створив чудес.
Прекрасних задумів Твоїх—без ліку.
Розповідатиму про них я знов і знов,
хоч їм нема числа.
7 Тобі насправді не потрібні жертви та офіри.
Всеспалень Ти не вимагав, ні жертви за гріхи.
Ти дав нам вуха, щоб Тебе почути[d].
8 Тоді сказав я: «Гляньте, я прийшов.
Написано про мене в книзі».
9 Мій Боже, хочу все робити,
чого захочеш Ти, Твої закони знаю я.
10 Я сповістив великому зібранню
чудову новину про всі Твої діла.
Ти знаєш, Господи, ніколи не замкну я вуст моїх,
розповідаючи про доброчинність[e].
11 Не приховав нічого я про Твою справедливість,
я говорив прихильно про праведність Твою
і про спасіння, що Ти нам несеш.
Відкрив великому зібранню
я Твою любов і вірність.
12 Тому, о Господи, не полишай мене без милосердя,
і захищай мене Своєю вірністю й любов’ю.
13 Чому? Та ж юрмища зловмисників довкруги.
В полоні я гріхів своїх, не утекти мені від них.
Їх більше, ніж на голові волосся,
а мужність вже покинула мене.
14 Будь ласка, Господи, врятуй мене!
Прийди мені, о Господи, на допомогу!
15 Хай тих, хто на моє життя полюють,
поразка і ганьба чекають!
Нехай усі, хто зла мені бажає,
розбиті будуть і відступляться від мене!
16 Нехай усі, хто зневажав мене,
замовкнуть у приниженні своїм.
17 Хай буде в радості і щасті той, хто Господа шукає!
Нехай усі, хто тішиться спасінням, що від Тебе,
повторюють: «Великий наш Господь!»[f]
18 Я просто бідна і безпомічна людина.
Нехай Господь подумає про мене.
Ти—моя поміч, моє спасіння.
Не забарися, о мій Боже!
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Благословенний той, хто дбає про нужденних.
У час біди Господь спасе його.
3 Господь і захистить, і вбереже його.
Благословенний буде на землі він,
не дасть його Господь у руки ворогів.
4 Господь вдихне у нього міць,
коли прикований до ліжка буде,
Господь його, недужого, зцілить.
5 Сказав я: «Господи, я маю гріх перед Тобою,
будь милосердий і зціли мене».
6 Мої недоброзичливці пащекували:
«Коли помре і піде в забуття?!»
7 Якщо й приходить хтось мене побачить,
лиш теревенить балачки пусті.
Вони приходять, щоб набратися пліток,
і йдуть, щоб розпустити їх по світу.
8 Ті, що ненавидять мене, шепочуться про мене,
і проти мене задуми лихі плетуть.
9 І кажуть: «Певно, щось недобре зробив він,
тож і захворів і, мабуть, вже не встане».
10 І навіть кращий друг, якому довіряв я,
з яким ділив і хліб, і сіль,
від мене відвернувсь.
11 Тому, о Господи мій,
милосердний будь і підведи мене.
Щоб міг я встати й розквитатись з ними.
12 Тоді переконаюсь: втішений Ти мною,
бо вороги звитяги не святкують.
13 Та Ти підтримував мене, бо я невинний був.
Даси снаги стоять перед Тобою вічно.
14 Господь благословенний,
Бог Ізраїлю від незапам’ятних часів навічно.
Амінь, амінь.
Книга Друга
(Псалми 42-72)
1 Для диригента. Повчання родини Кора[g].
2 Я так Тебе жадаю,[h] Боже,
так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа!
Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч,
коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось.
Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп,
коли я вів його до Божої оселі
і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі?
Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає,
бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі[i],
там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні.
Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають,
отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру,
щоб я вночі співав Йому пісень,
молився Богу, Який дає мені життя[j].
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі:
«Чому забув мене? Чому я мушу
терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги,
мордують запитаннями мене:
«То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй?
Довіритися Богу просто мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
Подорож до Риму
27 Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру[a] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора. 2 Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.
3 Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього. 4 Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер. 5 Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії. 6 Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7 Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона. 8 Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.
9 Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст[b] уже пройшов. 10 Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя». 11 Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.
12 Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя. 13 Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.
Буря
14 Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник». 15 Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.
16 Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен. 17 Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль. 18 Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж, 19 а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.
20 Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок. 21 Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди. 22 Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо. 23 Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу. 24 Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”. 25 Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано. 26 Але ж ми повинні натрапити на якийсь острів».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International