Old/New Testament
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[a],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[b] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[c] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[d],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
1 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.
2 Я прославляю, Господи, Тебе,
бо Ти порятував мене від лиха
й не дав втішатися ворогам моїм.
3 До Тебе, Господи, звертався я,
і Ти мене зцілив, мій Боже.
4 З Шеолу Ти мене підняв,
спас мою душу і не дав зійти в могилу.
5 Усі, хто вірні, хто за Господом іде,
псалми співайте Господу своєму,
і славте всі Його святе ім’я!
6 Чому? Тому що гнів його—то смерть,
коли ж прихильний Він, тоді життя дарує.
Увечері я впав і сльози лив,
на ранок я підвівся вже щасливий!
7 Коли у мирі й злагоді я жив,
гадав, мене нещастя не торкнеться[e].
8 І справді, доки втішений Ти був,
я почувавсь, мов на вершині світу.
Коли ж від мене відвернувся Ти,
тоді перелякався я до смерті!
9 О Господи, як я Тебе благав
допомогти мені, як я молився,
Володарю, щоб Ти помилував мене:
10 «Що користі, якби зійшов я в яму?
Хіба покійники оспівують Тебе?
Чи кажуть нам про доброту Твою до нас? Ні!
11 О Господи, почуй мою молитву,
до мене Свою милість прояви,
і стань рятівником Моїм!»
12 Перетворив Ти сум на радість,
Ти з мене зняв печалі плащ
і вбрав мене у шати щастя.
13 Аби співало моє серце, не мовчало,
тебе, о Господи, я буду славити повік!
23 Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним». 2 Первосвященик Ананія[a] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах. 3 Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».
4 Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?» 5 Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”»(A).
6 Коли Павло зрозумів, що частина присутніх—саддукеї, а ще частина—фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».
7 І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася. 8 (Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять). 9 Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».
10 Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці. 11 Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».
Змова юдеїв проти Павла
12 Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла. 13 Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік. 14 Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. 15 Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International