Old/New Testament
1 Міктам Давида.
Боже, опікуйся мною,
в Тобі я шукаю розради!
2 Кажу я[a] Господу: «Ти—мій Володар.
Благословення все моє—від Тебе!»
3 І послідовникам, всім праведним Твоїм,
кого Ти любиш (я кажу):
«Вшановую шляхетність їхню й велич!»[b]
4 А хто богів шукає інших,
зазнає той тяжких страждань.
Мені не по дорозі з ними,
і я не буду проливати за них жертовну кров!
І ймення їхні з уст моїх не злинуть!
5 Господь—це спадщина моя,
мого життя це чаша.
Моє майбутнє у Твоїх руках.
6 Мені щасливий випав жереб,
о так, чудесну частку я здобув[c].
7 Благословляю Господа.
Дає мені поради Він і навіть уночі
керують мною почуття оті.
8 Господь завжди переді мною[d].
Коли зі мною Він, завжди я у безпеці.
9 Тому щасливий я, втішається душа,
я житиму в безпеці.
10 Чому? Тому що не залишиш Ти мене в могилі[e],
не даси зотліть Твоєму вірному учневі[f].
11 Навчи мене життя прожити!
З Тобою поряд бути—
для мене це велика насолода!
А при Твоїй правиці іти—
то вже для мене щастя навіки!
1 Молитва Давида.
Господи, почуй моє благання справедливості,
прислухайсь до мольби моєї,
почуй молитву, мовлену неложними устами.
2 Нехай мені від Тебе справедливість буде,
бо видна істина Твоїм очам.
3 Ти завітав вночі і моє серце перевірив,
мене Ти випробував і не знайшов щербинки.
Я вирішив, що не грішитимуть уста мої.
4 Хоч що б робили інші, я тримався
від кривдників подалі,
бо слухаю Тебе!
5 Тож прошу, Господи, не дай
мені звернуть з путі Твого,
не дай спіткнутися і впасти.
6 Я попросив у Тебе допомоги,
і, звісно ж, Боже, відгукнешся Ти!
Схили до мене вухо,
вислухай мої мольби!
7 Тобі багато довіряється людей.
Вони шукають допомоги в Тебе,
як люди повстають на них.
І Ти могутньою правицею рятуєш.
Яви ж любов прекрасну й безкінечну!
8 І захисти мене,
немов зіницю Свого ока!
Сховай мене під крилами Своїми
9 від тих людців, що хочуть погубить мене,
від ворогів смертельних, які оточили мене.
10 У них жалю немає,
бундючна їхня мова.
11 Ці люди мене гнали, потім оточили,
й тепер уже готові кинутись на мене.
12 Вони мов лев, який на здобич зазіхає,
мов левеня, що причаїлося в кущах.
13 Встань, Господи,[g] на них, і підітни їм ноги.
Яви свій меч і мою душу порятуй
від ворога лихого!
14 Правицею Своєю оборони моє життя від цих людців,
які радіють надбанням своїм у цім лиш світі.
А людям тим, яких цінуєш, дай їжі досхочу,
і їхнім дітям вволю їжі,
щоб ще й онуків було чим нагодувати[h].
15 А я молив Тебе про справедливість,
і я її побачу, коли Ти лице Своє мені покажеш,
і яка то буде втіха!
Павло вирушає до Македонії та Греції
20 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. 2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. 3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. 4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. 5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. 6 Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Павло повертає до життя мертвого
7 У неділю[a], коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої[b], Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. 9 Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
10 Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». 11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. 12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Павло проповідує в Мілеті
13 Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. 15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International