Old/New Testament
1 Жалібна пісня[a] Давида, яку він співав Господу, коли Саул, сину Куша з коліна Веніаминового облудно звинуватив його.
2 Господи, мій Боже, на Тебе покладаюсь я.
Від переслідувачів захисти мене,
врятуй мене.
3 Щоб беззахисного мене,
вони не розтерзали, наче леви!
Мене ж бо більш ніхто не захистить.
4 О Господи, мій Боже,
якщо я чинив зле,
якщо знялися мої руки на недобре,
5 якщо я лихо заподіяв другу[b]
чи безпричинно я на ворога напав,
його ж добро у нього відібравши,
6 тоді хай ворог переслідує мене,
хай мене зловить і на землю кине,
і хай мене в могилу зажене. Села
7 Встань, Господи[c], яви Свій гнів!
Повстань на ворогів!
Верши Свій правий суд,
якого й від людей чекаєш.
8 Нехай згуртуються довкруж Тебе народи,
суддею станеш їм.
9 Править народами Господь.
О Господи, суди мене,
мої достоїнства й чесноти Ти доведи.
10 Край поклади Ти злу,
що чинять лихі люди,
а праведних зміцни.
Бог добросердий, вивіряє Він
всі наші помисли й бажання.
11 Бог—мій щит,
спасіння людям доброчесним.
12 Бог—праведний суддя.
Він судить безупинно.
13 А хто не кається і не повернеться до Бога,
на того Він спрямує меч Свій.
І лук натягне свій, щоб був напоготові.
14 Бог підготує смертоносну зброю
на нечестивця, навіть стріли вогняні.
15 Поглянь, зло корчиться, мов породілля, в болях,
запліднившись бідою, породжує олжу.
16 Людина іншому викопати може яму,
але сама ж таки у неї і впаде.
17 Вона потрапить до своєї ж пастки,
і зло задумане на власну голову впаде.
18 Я славлю Господа за доброту Його,
в честь Господа Всевишнього псалми співаю.
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта[d]. Псалом Давида.
2 Господи, наш Володарю!
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі
уславляє тебе в небесах!
3 Із уст дітей і немовлят хвала Тобі злітає.
Цим співом могутнім Ти їх наділив,
для того, щоб недоброзичливці змовкли.
4 Коли я подивлюсь на Небеса,
які Ти виліпив, на ясні зорі з місяцем,
які створив Ти, я думаю:
5 «Хто є той син людський,
що Ти про Нього пам’ятаєш,
хто є той чоловік, котрого помічаєш Ти?»
6 Мало не Богом Ти його зробив,
коронував і славою, і честю.
7 Ти владу дав йому над всім, що Ти створив,
до ніг його поклав усе на світі:
8 овець, худобу, диких звірів степових,
9 птахів небесних, риб з глибин морських.
10 Господи, наш Володарю,
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі!
1 Для диригента. «На смерть сина». Псалом Давида.
2 Я прославлятиму Господа всім своїм серцем,
про всі чудеса розповім, котрі створені Ним.
3 Я буду радіти і втішатися Тобою, Всевишній.
Співати псалми, щоб Твоє прославляти ім’я.
4 Всі вороги мої тікатимуть від мене лиш завдяки Тобі,
але вони впадуть і смерть свою знайдуть.
5 Як судиш Ти мене
й мою вирішуєш Ти справу,
Ти на суддевім троні праведний суддя.
6 Суворий Ти з народами чужими,
Ти знищуєш лихих людей,
їх імена назавжди витер з пам’яті людей.
7 І ворогу кінець!
Міста в руїнах вічних.
Ти їх навік безлюдними зробив.
І згадки більш ніде про них не буде.
8 Але Господь завжди сидітиме на троні.
Цей трон створив для того Він,
щоб існувала справедливість в світі.
9 Тож справедливо Він судитиме цей світ,
по совісті судитиме народи.
10 Нехай Господь притулком буде для стражденних,
тих, хто переживає тяжкі часи[e].
11 Щоб ті, хто знає Твоє ім’я[f], довірились Тобі.
Чому? А через те, що Ти, Господь,
не відштовхнеш людей, які прийшли до Тебе.
12 Оспівуйте Господа,
Який живе на горі Сіон.
Розповідайте народам
про вражаючі справи Його.
13 Він Той, Хто мститься за кров тих людей,
Він пам’ятає тих, хто прагне помсти.
Не забуває Він про бідних,
смиренних, що прийшли по допомогу.
14 Будь милосердний, Господи, до мене!
Поглянь, як мене гнали вороги.
І забери мене від брами смерті.
15 Я прославлятиму Тебе з Єрусалима брами,
радітиму, врятований Тобою.
16 Потрапили чужі народи в яму,
що вирили самі ж.
Заплутались самі вони в тенетах,
розставлених для інших.
17 Отак вони дізнаються нарешті,
що славний справедливістю Господь.
Він грішників у їхні ж пастки ловить,
розставлені для інших. Хігайон[g] Села
18 Хай люд лихий, який забув про Бога,
зійде в могилу.
19 А чому? Тому що жебраків Бог не забуде,
побачать бідні здійснення бажань.
Встань, Господи,[h] та народи віддай на суд Свій,
не дозволь їм навіть подумати,
що вони Над тобою перемогу святкуватимуть.
20 Провчи їх, Господи,
нехай знають вони, що смерть спіткає їх. Села
Павло в Коринті
18 Після цього Павло залишив Афіни й вирушив до Коринта. 2 Там він зустрів юдея на ймення Акила, родом з Понту, який щойно прибув з Італії зі своєю дружиною Прискиллою. Вони залишили Італію через те, що Клавдій наказав виселити з Рима всіх юдеїв. Павло пішов побачитися з ними. 3 А оскільки Павло мав те ж ремесло, що й вони, а саме виготовлення наметів, то лишився у їхній оселі й працював разом з ними.
4 Щосуботи Павло ходив у синагогу й намагався переконати як юдеїв, так і греків повірити в Ісуса. 5 Коли з Македонії прийшли Сила й Тимофій, Павло весь свій час присвятив проповідям, засвідчуючи юдеям, що Ісус і є Христос. 6 Але ображаючи, вони почали заперечувати йому. Тоді Павло обтрусив одяг свій на свідчення зневаги до них, і сказав: «Якщо ви не отримаєте спасіння, то це буде саме вашою провиною. А моє сумління чисте, і тепер я піду до поган».
7 Павло залишив синагогу й подався до оселі чоловіка, на ймення, Тит Юст, який поклонявся істинному Богу. Будинок його стояв поруч із синагогою.
8 Крисп, старший синагоги, разом з усіма своїми домашніми, повірив у Господа Ісуса. Та й багато інших коринтян, які слухали Павла, повірили і охрестилися.
9 Однієї ночі Господь сказав Павлу вві сні: «Не бійся нічого, говори, не мовчи. 10 Я з тобою і ніхто не заподіє тобі ніякого лиха, бо багато Моїх людей мешкають в цьому місті». 11 Тож Павло лишився в Коринті на півтора роки й навчав людей Слова Божого.
Павло перед губернатором Ґалліоном
12 Коли Ґалліон був губернатором Ахаї, деякі юдеї, об’єднавшись, схопили Павла й привели його до суду. 13 Вони сказали: «Цей чоловік переконує людей поклонятися Богу так, як це суперечить Закону!»
14 І коли Павло вже готовий був відповісти на звинувачення, Ґалліон сказав юдеям: «Якби в цьому була якась кривда або серйозний злочин, тоді було б виправдано, аби я почав вас, юдеїв, слухати. 15 Та оскільки тут весь клопіт навколо слів та імен, тобто навколо вашого власного Закону, то й розбирайтеся самі. Я відмовляюся бути суддею в цій справі». 16 І він виставив їх із суду.
17 Тоді всі вони схопили Состена, старшого синагоги, й били його перед будинком суду, а Ґалліон не звертав на це ніякої уваги.
Повернення до Антиохії
18 Павло зостався там іще багато днів, а потім залишив братів і відплив до Сирії. Разом з ним вирушили Прискилла та Акила. В Кенхреях Павло обстриг собі волосся[a], оскільки дав обітницю[b] Господу. 19 Прибувши до Ефесу, Павло залишив Прискиллу з Акилою, а сам пішов до синагоги й розмовляв там з юдеями. 20 Вони просили Павла провести з ними довший час, але він не погодився. 21 Але, йдучи звідти, він сказав: «Якщо на те Божа воля, я повернуся до вас»,—і відплив з Ефеса.
22 Прибувши до Кесарії, Павло вирушив до Єрусалиму, щоб привітати церкву, а звідти подався до Антиохії. 23 Пробувши там деякий час, він пішов далі, мандруючи з місця на місце землями Ґалатії та Фриґії. І скрізь він зміцнював віру послідовників Ісусових.
Аполлос в Ефесі
24 Один юдей, на ймення Аполлос, родом з Александрії, прийшов до Ефеса. Він був дуже освіченим чоловіком і добре знав Святе Писання. 25 Аполлос був навчений про шляхи Господні, й палко[c] говорив, проповідуючи докладно про Ісуса, хоч знав тільки про Іоанове хрещення. 26 Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Прискилла та Акила відвели його до своєї оселі і докладніше розповіли про Божий шлях.
27 А коли він забажав піти до Ахаї, брати спорядили його, й написали листа до тамтешніх віруючих, щоб ті прийняли його. Прибувши туди, він багато допоміг усім, хто з милістю Божою повірив у Господа. 28 Аполлос переконливо перемагав юдеїв у прилюдних суперечках і, спираючись на Святе Писання, доводив, що Ісус і є Христос.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International