Old/New Testament
Книга Перша
(Псалми 1-41)
1 Блажен той чоловік,
який не слідує зловмисників порадам.
Щасливий той, хто не звернув на шлях гріха.
Блаженний, хто не оселився в домі богохульців,
які глузують з Бога.
2 Натомість утішається вченням Господнім.
Над ним міркує день і ніч.
3 Він буде життєдайним,
мов теє древо, що зростає над потоком,
що вчасно плодоносить і ніколи не скидає листя.
Той чоловік у всьому, чим займеться,
успішний буде.
4 А грішні люди—не такі.
Вони, мов та полова, що її здуває вітер[a].
5 Тому й не виправдатись їм,
не буде місця їм між праведних людей.
6 Чому? Бо праведних Господь веде,
а грішники загинуть!
1 Чому погани повстають?
І марні наміри задумують навіщо?
2 Гуртуються царі чужі,
правителі змовляються на Всевишнього
й Його обранця[b]:
3 «Порвімо пута ці, що в’яжуть нас,
і викиньмо їх геть!»
4 Господь воссідає на Небеснім престолі,
глузує і кепкує з них.
5 А потім, в гніві, Він їм скаже,
обурений, їх настрашить,
посіє в них сум’яття.
6 Господь промовить:
«Я на Сіоні, на Моїй Святій горі
ось вибрав Я царя для Свого народу».
7 І ось його слова: «Дозвольте
Господнє Слово сповістити вам.
Господь сказав мені: „Ти—Син Мій.
Я батьком став Тобі сьогодні”[c].
8 Лиш тільки попроси Мене, і Я
віддам Тобі народи інші в спадок,
усі кінці землі віддам Тобі у володіння.
9 Ти правитимеш ними залізною рукою.
Ти зможеш потрощити їх,
мов глечик глиняний»[d].
10 Тож помудрішайте, царі.
Володарі земні, послухайте мою пораду.
11 Служіть Господу з повагою і страхом,
і поклоняйтесь трепетно Йому!
12 Цілуйте Сина[e], щоб Його не прогнівити!
Бо як розлютиться—не жити вам.
Спішіть! От-от терпець Його урветься.
Благословенні ті, хто покладається на Нього.
1 Псалом Давида, на втечу від свого сина Авесалома[f].
2 О як багато, Господи, я маю ворогів.
О як багато їх повстало проти мене.
3 О як багато тих, хто обмовляє мене.
Вони говорять:
«Бог не спасе його». Села
4 Але Ти, Господи, мій щит і моя слава.
І Ти підводиш голову мою[g].
5 Я піднесу до Господа свій голос,
і Він озветься з храму на Святій горі. Села
6 Я спати ліг, і я заснув.
Але я знаю, що прокинуся я, Господи,
бо впевнений, що Ти мене підтримаєш і захистиш.
7 І не лякають вже мене
ті юрмища, які оточують мене.
8 Встань, Господи![h]
Боже мій, підтримай мене.
Коли Ти вдариш ворогів моїх в лице,
всі зуби їм, лихим, повибиваєш.
9 За Господом звитяга[i].
Твоє благословення
нехай з Твоїм народом буде! Села
Павло й Сила в Солуні
17 Пройшовши через Амфіполь та Аполонію, Павло та Сила прибули до Солуні, де була юдейська синагога. 2 Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання. 3 Він їм пояснював і доводив, що Христу належало прийняти страждання і що Він мусив воскреснути з мертвих. Павло казав: «А цей Ісус, про Якого я вам розповідаю—то й є Христос». 4 Декого з тих людей вони переконали, й ті приєдналися до Павла та Сили. Багато віруючих греків, і ще чимало знатних жінок долучилося до громади віруючих.
5 Але юдеї, які не повірили в Благовість, сповнені заздрощів, знайшли якихось розбишак з базарної площі, зібрали юрмисько й заходилися підбурювати ціле місто. Вони прийшли до Ясонової оселі, сподіваючись знайти там Павла й Силу, щоб вивести їх до людей. 6 А не знайшовши, потягли Ясона та ще декого з віруючих до міських урядовців. Вони вигукували: «Ці люди, які підбурюють весь світ, зараз прийшли сюди! 7 Ясон прийняв їх у своєму домі. Всі вони чинять супроти цезаревих указів, стверджуючи, що існує інший Цар, Якого вони називають Ісусом».
8 Натовп і міські урядовці були збентежені цими словами. 9 Вони взяли з Ясона та інших заставу й відпустили їх.
Павло й Сила у Верії
10 Тієї ж ночі браття вислали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, Павло та Сила прийшли до юдейської синагоги. 11 Люди в Верії були більш сприйнятливими до Божого вчення, ніж ті у Солуні. Вони сприйняли Послання з великим запалом й щодня вивчали Святе Писання, щоб переконатися, чи правда все те, про що їм казав Павло. 12 Зрештою, багато юдеїв повірило в Господа, а серед них чимало знатних греків: чоловіків і жінок.
13 Коли солунські юдеї довідалися, що Павло проповідує Слово Боже й у Верії, вони також прийшли туди й почали намовляти й підбурювати народ. 14 Тоді браття негайно відправили Павла на узбережжя, а Сила й Тимофій лишились у Верії. 15 Ті, хто супроводжували Павла, привели його до Афін. Перш ніж вони повернулися до Солуні, Павло наказав їм переказати Силі та Тимофію, щоб, як тільки випаде нагода, вони негайно приєдналися до нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International