Old/New Testament
36 І Елігу додав:
2 «Ще трохи почекай, дозволь мені все пояснити,
бо через мене Бог сказати хоче.
3 Я здалеку почну й переконаю в тому,
що мій Творець—правий.
4 Нема обману в твердженнях моїх, ручаюсь.
З тобою розмовляє той, хто добре знає.
5 Могутній Бог, людей не зневажає Він.
Могутній Він у мудрості Своїй.
6 Зловмисникам Він не дозволить жити,
але пригніченим віддасть належне.
7 Від праведних Він не відступиться,
не відверне очей від справедливого правителя,
дозволить йому завжди посідати трон.
8 Якщо закутий хтось в кайдани,
захоплений в полон болючим ланцюгом,
9 тоді роз’яснить Він, що скоїли, пихаті,
у чому схибили, бо діяли нахабно.
10 Він вуха їм прочистить, аби чули,
як треба виправлятися, і скаже,
аби тримались далі від гріха.
11 Якщо послухаються і служити будуть,
то житимуть в багатстві й щасті все життя.
12 Якщо не схочуть покоритися, проткне стріла їх,
перейдуть річку смерті й щезнуть без сліду.
13 Злоститься той, у кого заржавіле серце,
і навіть коли Бог кара його, не просить допомоги.
14 Помруть вони у розквіті років,
як юнаки розпутні[a].
15 Але стражденних Бог врятує,
Бог радий слухати таких людей.
16 Він витягне тебе з лещат біди, на простір,
де утисків немає, в вільний і просторий світ,
твій стіл ломитись буде від наїдків.
17 Але обтяжений ти хибними ділами,
весь час твій відбирає тяжба, суд,
18 не дай багатим обдурить себе,
не допускай, щоб підкупи тебе схитнули.
19 Чи зможуть твої статки чи впливові люди
тебе порятувати від біди? О, ні.
20 Не треба ждати тої ночі,
коли пощезне із землі увесь народ[b].
21 Пильнуй, щоб ти до зла не повернувся,
бо ти, здається, зло, а не страждання, вибрав.
22 Всевладний і Всесильний Бог.
Хіба ще є такий, як Він, наставник?
23 Хто Йому вказував, що має Він робити?
Хто міг би вимовить, що Він зробив щось зле?
24 Не забувайте возвеличувати Бога,
завжди Його оспівувати у піснях.
25 Діяння Божі всі бачить кожен,
всі смертні стежать звіддалік за Ним.
26 Величний Бог, та ми його не можем осягнути,
нам не дано пізнати, скільки Він живе.
27 По краплі Він з землі збирає воду,
і умиває землю мрякою, дощем.
28 Він змушує слабенькі хмари мжичить
і зливи проливає на голови людей.
29 Хто може передбачити погоду
і грізний тріск Його шатра[c].
30 Це ж Він бо розкидає блискавки по небу
і дно морське ховає під водою.
31 Так Він народами керує
і дбає, щоб була пожива їм.
32 Він блискавку бере в долоні
і направляє точно в ціль.
33 То грім Його, що провіщає бурю,
худоба, й та це відчуває».
37 «Коли я думаю про бурю ураганну,
тріпоче серце і нерівно б’ється.
2 Прислухайтесь до грому голосу Його,
послухайте, як гуркіт ллється з уст Його.
3 Він посилає блискавку, щоб освітила небо,
заграва розлягається з кінця в кінець землі.
4 Гучний, величний голос Божий розсилає громи,
ніхто не спинить гуркіт грому Божого.
5 Гримить чудовий голос Божий,
вершить великі справи Він,
яких ми осягнуть не в змозі.
6 Тому що снігу Він наказує: „На землю падай”.
А зливі промовляє: „Дужче лий”.
7 Він кожного печаткою позначив,
щоб всі могли довідатись, що Він зробив.
8 До лігва утікає все живе,
щоб заховатись, пересидіти.
9 Із півдня налітає вітер штормовий,
північні вітри холод принесуть.
10 Від подиху Бога утворюється лід
і неосяжні води замерзають.
11 До того ж хмари Він наповнює водою,
скрізь розсилає блискавки із них.
12 Кружляють небом хмарища важенні,
виконуючи Боже повеління.
Як Він бажає, над землею линуть.
13 Чи то заради покарання для землі,
а, може, милості заради Він це зробив.
14 Про це послухай, Йове.
Встань і поміркуй про чудеса Господні.
15 Чи знаєш ти, як хмарами керує Бог,
як змушує вистрілювати блискавками небо?
16 Чи знаєш ти, як темні хмари розвіюються?
Чи знаєш ти про неймовірні чудеса Того, Хто знає все?
17 Чи можеш ти, хто в одязі потіє, знати,
чому південний вітер віє і змушує завмерти землю?
18 Чи можеш ти разом з Ним хмари розстилати,
важкі, як дзеркало шліфоване латунне?
19 Скажи, що мусимо Йому сказати.
Не можемо придумати нічого, бо не знаєм.
20 Хіба годиться перебивати Бога, щоб сказати самому?
Це також безглуздо, як просити Бога смерті?
21 Отож ніхто не бачив світла, яскравого такого,
як коли подує вітер і розвіє хмари,
й очистить повітря, зробить прозорим його.
Тоді яскравий жар приходить
22 із Зафона[d]—те страшне й яскраве світло,
що навколо Бога.
23 Не можем Всемогутнього ми осягнути,
величний Він у силі, справедливості та правді.
Він перед нами не звітує[e].
24 Тому Його й бояться люди,
хоч Він на мудрагеля кожного і не зважає».
Послання до віруючих-неюдеїв
22 Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу—чоловіків, котрих поважали брати. 23 Через них передали такого листа:
«Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії.
Любі Брати,
24 Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок. 25 Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом. 26 Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме. 28 Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:
29 Не вживайте того, що було принесене в пожертву бовванам,
від вживання крові, м’яса задушених тварин та від розпусти.
Якщо ви вбережете себе від таких вчинків, то робитиме добре.
Бувайте здорові».
30 Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа. 31 Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці. 32 Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з братами, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру. 33 Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх. 34 [Однак Сила вирішив залишитися там][a].
35 Але Павло й Варнава залишилися в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали народ Слова Божого й Благовісті Господній.
Друга подорож Павла
36 За кілька днів по тому, Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як їм живеться».
37 Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком, 38 але Павло не вважав, що буде краще взяти з собою того, хто кинув їх у Памфилії і не пішов з ними на працю. 39 Між Павлом та Варнавою виникла незгода, і як наслідок, вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.
40-41 Павло обрав Силу і вони пішли через Сирію та Кілікію, допомагаючи церквам зміцнюватися, а браття з Антиохії доручили їх піклуванню Господа.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International