Old/New Testament
34 Елігу вів далі:
2 «Послухайте, премудрі, що скажу вам,
і ви, розсудливі, зверніть на те увагу.
3 Тому що вухо випробовує слова,
так само, як язик куштує їжу.
4 Для себе виберемо, що є справедливе,
давайте вирішим самі, що є добро.
5 Тому що Йов говорить: „Я невинний,
мене позбавив права Бог.
6 Хоч я не схибив, брехуном мене зовуть,
хоч я нічим не завинив, я маю невигойну рану”.
7 Чи є ще хтось, на Йова схожий,
хто богохульствами зволожує уста, немов водою.
8 З неправедними зустрічі шукає
із тими знається, які закон переступили.
9 Бо стверджує, що Богу нічого годити,
користі буде з того мало.
10 Тому послухайте мене усі, хто розум має,
це ж ясно: Всемогутній і злочин—несумісні,
Нічого спільного зі злом не має Бог.
11 Людині Бог віддячує по справах—
що заслуговує, те й матиме від Нього.
12 Немає сумніву ніякого у тому,
що Бог не може бути винний,
і справедливості не перекрутить Всемогутній.
13 Ким був призначений Він правити землею,
хто владу дав Йому, щоб світом керувати?[a]
14 Якби задумав Він забрати дух і подих,
15 то разом зникла б плоть уся,
і чоловік на порох обернувся.
16 Якщо ви справді розумом наділені, то зважте,
прислухайтесь до того, що я вам кажу:
17 Хіба пошле злочинників за ґрати Той,
хто Сам ненавидить закон і справедливість?
Чи звинуватите ви в кривді справедливого і сильного?
18 Це Бог царю говорить, що той нікчема,
вельможних може нечестивцями назвати.
19 Господь князям не дасть ніяких переваг,
ані багатому перед нужденним,
бо всі вони творіння Бога.
20 Раптово помирають люди—
здригнуться і відійдуть в інший світ.
Могутні зникнуть, хоч ніхто не ворухнув і пальцем.
21 Бо стежать Його очі за шляхом людини,
не приховається від Нього жоден крок.
22 Немає місця безпросвітного, ні темряви смертельної,
де б заховатися могли від Бога нечестивці.
23 Тому то не людина призначає час,
коли до Бога на спокуту йти.
24 Вельмож Він прибере без дізнання,
на їхнє місце враз поставить інших.
25 Тому що стежить Він за їхніми ділами,
вночі скидає їх, для них життя кінчається на тому.
26 За їхні підступи карає їх відкрито
і на очах у всіх, хто бачить.
27 Карає їх, бо відвернулися від Нього,
не зваживши на всі Його шляхи,
28 і бідних довели до того,
що ті волають і звертаються до Бога.
Та пригноблених Він чує плач.
29 Коли Він змусить змовкнути стражденних,
хто дорікне Йому у беззаконні?
Як Бог відвернеться, то не знайде Його ніхто:
дарма, чи то один, чи ціле плем’я.
30 Він не дозволить, щоб царем був беззаконний чоловік,
і не допустить, щоб народ потрапив в пастку.
31 Але звернись до Бога і скажи:
„Так, винен, більше я грішить не буду.
32 Навчи мене того, чого я ще не розумію,
якщо зробив щось зле, того не повторю”.
33 Чи Бог тобі відплатить, як бажаєш,
якщо цураєшся Його законів?
Тобі вирішувати, як далі жити, не мені.
Ну ж бо, скажи, як розумієш.
34 До мене звернуться досвідчені мужі
і люди з розумом, почувши, скажуть:
35 „Не розуміє Йов того, що сам говорить,
немає мудрості в його словах”.
36 Потрібно було б випробувати Йова,
бо він відповідає, як лихі людці,
37 тому що він примножує свій гріх,
він збільшує провину, сидячи між нами
і звинувачуючи Бога знов і знову».
35 Потім Елігу сказав:
2 «Чи справедливим ти вважаєш те, що кажеш:
„Я більш правий, аніж Господь.
Не Бог, а я правий?”
3 Коли ти кажеш: „Що мені з того,
коли я Богу догоджати буду,
коли не буду я грішити знов?”—
4 я хочу відповідь тобі і твоїм друзям дати.
5 Поглянь на невеличкі хмари,
що пропливають високо над головою.
6 Якщо грішиш, чи дошкуляєш Богу ти,
Йому завдати шкоди неможливо.
Якщо ти скоїв злочинів багато, що Богу з того?
7 Якщо невинний, що то є для Нього?
Що з рук твоїх одержить Бог для себе?
8 Твої провини вплинуть на таких, як ти, людей,
а не на Бога, і праведність твоя—
також лише для них.
9 Страждають люди від немислимого гніту
і звільнення від рук гнобителів чекають.
10 Ніхто не каже: „Де мій Бог, Творець мій,
який дарує нам пісні вночі,
11 який навчає більше нас, аніж тваринний світ,
який нам більше мудрості дає,
аніж птахам небесним”.
12 Волають люди, але Він уваги не звертає,
бо пихи нечестивці мають забагато.
13 Не дослухається Господь до закликів пустопорожніх,
Всесильний і не помічає їх.
14 Як можеш ти жалітися, що ти Його не бачиш,
чекати мусиш ти, бо твоя справа—перед Ним.
15 І справді, Він не виливає гнів на тебе
і не зважає на твої гріхи.
16 Устами марно Йов ворушить,
багато він говорить, але мало знає».
Апостольський собор в Єрусалимі
15 Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані». 2 Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.
3 Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів. 4 Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними. 5 Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»
6 Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання. 7 Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили. 8 Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам. 9 Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою. 10 А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо[a], якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести? 11 Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».
12 Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.
13 Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене. 14 Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми. 15 Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:
16 „Я повернусь після того
і відбудую занепалий дім Давидів.
Я підніму його з руїн
і наново поставлю,
17 щоб і решта людства,
які будуть покликані іменем Моїм,
могли шукати Господа.
Отак мовить Господь,
Який зробив все це.(A)
18 І це було відоме в віках”[b].
19 Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога. 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.
21 Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International