Old/New Testament
Слово Елігу
32 Отже, троє чоловіків перестали докоряти Йову, оскільки він був переконаний у своїй невинності. 2 Однак Елігу, син Баракела бузитського з роду Арамового дуже розгнівався. Він дуже розлютився на Йова, бо той заявив, ніби він невинніший за Бога. 3-4 Розгнівався Елігу й на трьох друзів Йова за те, що вони не змогли дати належної відсічі Йову, а лише визнали, що він винний. Але через те, що друзі Йова були старші, Елігу чекав, доки вони виговоряться. 5 Побачивши, що ті троє не дістали відповіді, Елігу зшаленів. 6 Ось що Елігу, син Баракела бузитського сказав:
«Я молодший літами, а ви вже постаріли.
Тому я й сумнівався і боявся свою точку зору розкривати.
7 Себе я переконував: „Нехай говорить досвід,
хай зрілість мудрості мене навчить”.
8 Проте в людині Божий Дух живе,
і Всемогутнього дихання розум їй вселяє.
9 Не тільки сивочолі мудрість мають,
не тільки старші сповідають справедливість.
10 Тому й сказав я: „Слухайте мене.
Я теж розкрию свою точку зору”.
11 Чекав і справді я, поки ви говорили,
і слухав, в чому дружно переконували ви його.
Тоді як ви потрібні докази шукали,
12 уважно я над вашими словами міркував.
І що ж, ніхто із вас не відповів достойно Йову,
ніхто не доказав його неправоти.
13 Не варто вам казати: „Знайшли ми мудрість”.
Хай Бог йому пояснить, а не чоловік.
14 Бо Йов не дав мені пояснень жодних,
і я йому відповідати не буду вашими словами.
15 Вони замовкли, бо не знають,
де слова їм брати, більше нічого додати.
16 А я чекав, поки вони замовкнуть,
вони мовчать, і слів немає на устах.
17 Тепер моя настала черга,
я висловлюся теж, що думаю про це.
18 Мені багато є про що сказати,
всередині нуртує дух і просить не мовчати.
19 Живіт мій, мов невідкоркований бурдюк вина,
яке його прорвати ладне, молоде.
20 Дозвольте, я скажу, щоб висловився дух[a],
я розтулю вуста, щоб відповісти вам.
21 Чи висловити власну безсторонність.
Я лестити нікому не збираюсь,
22 бо як це робиться, не звіку знаю я,
бо мій Творець мене інакше прибере».
33 «Тепер ти, Йове, вислухай уважно всі докази мої,
усе, про що я говорити буду.
2 Я маю намір говорити зрозуміло.
3 Ідуть від серця чистого мої слова,
про те, що знаю, щиро розповім.
4 Дух Божий сотворив мене,
мені життя дав подих Всемогутнього.
5 Якщо ти можеш, то спростуй мене,
зберися з силами і стань переді мною.
6 Ми перед Господом однакові з тобою,
мене також зліпили зі шматочка глини.
7 Тобі нема чого мене боятись,
я силами не можу мірятись з тобою.
8 До вух моїх дійшли твої слова,
і я почув, що ти промовив:
9 „Я чистий і безгрішний,
нема ніякої вини за мною.
10 А Він все вишуковує причини,
аби мене вважати ворогом Своїм.
11 На ноги начепив мені кайдани,
Він стереже усі мої шляхи, аби не втік”.
12 Насправді, Йове, ти не правий;
сказати мушу, Бог за чоловіка вищий[b].
13 Чому ти звинувачуєш Його?
Вважаєш ти, що рівний ти до Нього,
тому і викликаєш сперечатись сам-на-сам?
14 Говорить Бог з одним інакше, ніж говорить з іншим.
Вони того не розуміють.
15 Коли їм сниться сон, видіння уночі,
коли глибока змора їх здолає в ліжку,
16 в таку годину Бог з людьми говорить,
попереджає їх і відмовляє
17 від вчинку грішного,
Він перешкоди зводить на шляху гордині.
18 Від смерті береже Він чоловіка,
пильнує, щоб у річку смерті не вступив.
19 Коли у ліжку корчиться від болю чоловік,
коли йому кістки постійно ломить,
то Бог його попереджає й виправляє.
20 Тоді не може їсти чоловік,
найвишуканіші страви не хвилюють.
21 Вагу втрачає так, що тіла вже не видно,
стирчать лише самі кістки.
22 Його душа все ближче підступає до могили,
його життя простує до кінця.
23 Якщо у нього буде Ангел Захисник,
хоча таке трапляється і дуже рідко,
підкаже він, як треба чесно жити.
24 І милосердний Ангел мовить:
„Звільни його, не посилай в могилу,
бо відкуп я знайшов для нього”.
25 Тоді наллється тіло молодим завзяттям
повернеться він в молоді роки.
26 Почне молитись Богу чоловік,
і буде втішений Господь і з радістю відкриє лик Свій,
поверне справедливість чоловіку.
27 І той зізнається перед людьми:
„Грішив я, зраджував я правду,
та зиску жодного від того не зазнав”.
28 Бог порятунок дав моїй душі,
і буду я життю радіти.
29 Бог робить так не раз, а двічі, тричі,
30 щоб вберегти людину від могили,
щоб дати світло й радощі життя.
31 Послухай і прислухайся до мене, Йове,
мовчи і дай мені договорити.
32 Якщо ти хочеш заперечити, скажи,
бо хочу виправдати я тебе.
33 Якщо нема тобі чого сказати,
помовчи, послухай, мудрості тебе навчу».
Павло й Варнава тікають до Лістри
14 Так само і в Іконії Павло та Варнава пішли до юдейської синагоги, і говорили там так, що величезна кількість як юдеїв, так і поган, увірували. 2 Але юдеї, котрі не повірили, почали підбурювати поган, викликавши в тих лихі почуття до віруючих.
3 Павло й Варнава довго лишалися в Іконії, і відважно проповідували в ім’я Господа. Та Він підтверджував Послання милості Своєї, допомагаючи Павлу і Варнаві творити дивовижні знамення й чудеса. 4 Тож люди в місті розділилися: одні підтримували юдеїв, інші—апостолів.
5 Деякі погани та юдеї на чолі зі своїми вождями, намагалися побити Павла і Варнаву камінням. 6-7 Довідавшись про це, Павло з Варнавою втекли до міст Лістри й Дервії, що в Лікаоніі, та довколишніх земель, де продовжували проповідувати Благовість.
Зцілення каліки в Лістрі
8 У Лістрі мешкав один каліка, кривий від народження, який ніколи не ходив.: 9 Він уважно слухав, як говорив Павло. Павло пильно подивився на каліку і, відчувши, що той мав віру зцілитися, 10 голосно промовив: «Підведися й стань на ноги!» І тієї ж миті каліка скочив на ноги й почав ходити.
11 Коли люди в натовпі побачили, що зробив Павло, вони почали голосно вигукувати лікаонською мовою: «Боги стали подібні до людей і зійшли до нас!» 12 Варнаву вони називали Зевсом, а Павла—Гермесом, оскільки здебільшого він говорив. 13 Жрець, який служив у храмі Зевса, що був розташований відразу за містом, привів биків, та приніс вінки до міської брами. Він, а також і весь натовп, збиралися принести пожертву Варнаві та Павлу.
14 Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг[a]. Вони кинулися у натовп, вигукуючи: 15 «Люди! Нащо ви таке робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми прийшли, щоб розповісти вам Благовість, і відвернути вас від цих негідних справ до живого Бога. Бога, Який створив небо і землю, і море, і все, що є на небі, на землі та в морі.
16 В минулі часи Він дав волю кожному народові йти своїм власним шляхом, 17 але Він ніколи не залишав вас без свідчень про Себе. Він творив добро для вас: проливаючи на вас дощ із небес, і даючи збіжжя в належну пору, даруючи вам хліб щоденний і сповнюючи радістю ваші серця».
18 Навіть промовляючи таке, Павлові й Варнаві було важко втримати людей, які прагнули принести їм пожертви.
19 Згодом прийшли деякі юдеї з Антиохії та Іконії, й переконали натовп піти проти Павла. Тоді люди закидали Павла камінням, а потім витягли його за межі міста і кинули, вважаючи, що він мертвий. 20 Але коли над ним зійшлися учні, Павло підвівся й повернувся до міста, а наступного дня разом з Варнавою вирушив до Дервії.
Повернення до Антиохії
21-22 В Дервії вони проповідували Благовість і придбали багато послідовників, а потім повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії. Там вони зміцнювали душі віруючих, надихали їх перебувати у вірі. Вони казали: «Щоб увійти до Царства Божого, ми маємо пройти через багато страждань». 23 Павло і Варнава призначали старійшин у кожній церкві. Молитвою і постом вони ввіряли старійшин Господу, в Якого ті повірили.
24 Пройшовши через Пісідію, Павло й Варнава прийшли до Памфилії. 25 А коли розповіли про Послання Господа в Пергії, то вирушили до Атталії. 26 А звідти відпливли до Антиохії, де їм було Божою милістю доручено справу, яку вони виконали.
27 Прибувши до Антиохії, вони зібрали всіх віруючих й розповіли їм про все, що Бог зробив через них. Павло й Варнава також повідомили, що Бог відчинив браму віри для поган. 28 І вони довго лишалися там з іншими віруючими.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International