Old/New Testament
Слово Еліфаза
22 Тоді озвався Еліфаз із Темана:
2 «Чи має користь Бог із чоловіка?
Чи може мудрий у нагоді Йому бути.
3 Чи втішить Бога, як очистиш ти свій шлях?
Чи шлях твій бездоганний вигідний Йому?
4 Хіба через побожність і боязкість
повчає Він тебе і йде судитися з тобою?
5 Чи не занадто ти гріхів набрався?
Немає ні кінця, ні краю беззаконню.
6 Ти ні за що з братів своїх зідрав заставу[a]
і бідняків до нитки обібрав.
7 Ти спраглому не подаси води напитись,
а у голодного із рота видереш шматок.
8 Хто має силу, той землею володіє,
живе на ній вельможний чоловік.
9 Ти проганяєш удовиць, не даючи нічого,
безбатченки-сирітки через це страждають.
10 Тому й наставили кругом на тебе сіті,
тому і страх тебе зненацька обіймає.
11 Тому і темінню стає для тебе світло,
тому і з ніг зіб’є тебе раптово повінь.
12 Хіба не вище всіх Господь на небесах?
Хіба величні зорі він не зверху споглядає?
13 А ти говориш: „Що там знає Бог,
чи може Він судити через темну хмару?
14 Він схований за хмарами густими,
і нас Він не побачить на землі,
як Небесами походжає”.
15 Чи будеш ти триматися стезі,
якою твої предки йшли,
яку безбожники для себе протоптали?
16 До часу їх не стало, їх знесло,
як ту оселю повінню змиває.
17 Вони звертаються до Бога: „Дай нам спокій!”
„Що Всемогутній зробить нам?”—вони говорять.
18 Хоча це Він добро у їхній дім приніс,
але триматимуся я від них подалі.
19 Радіють праведні, коли зачують про біду злостивих,
невинні потішаються над злими:
20 „Хіба не згинули у вогні всі ті,
хто нам наперекір ішов?”
Й багатство їхнє у вогні палає.
21 Корися і живи у згоді з Богом,
тоді лиш доброта зійде на тебе.
22 Із Божих уст приймай поради слушні,
і серцем дослухайся і сприймай їх.
23 Якщо повернешся до Всемогутнього,
відродишся. Подалі викинь злість.
24 Якщо на золото ти глянеш, як на порох,
якщо офірське золото ти викинеш у ріку,
25 якщо лиш Всемогутній буде золотом твоїм
і найдорожчим твоїм сріблом,
26 тоді у Всемогутньому ти радість відшукаєш,
тоді повернешся лицем до Бога.
27 Помолишся йому, і Він тебе почує,
обітницю, що Богу дав, ти сповниш.
28 Ти приймеш рішення, і здійсниться твій задум,
тебе чекає світлий шлях.
29 Коли у інших трапиться біда,
порадиш ти піднять лице до Бога,
і Він спасе смиренних.
30 Він навіть винного звільнить,
своєю чистотою ти спасеш і грішних».
Відповідь Йова
23 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко,
я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти,
щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось,
я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді
і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
лиш правом сили скориставшись?
Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає,
вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я,
якби мене Він випробував і побачив,
що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах,
Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно,
у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.
13 Бог—праведний, і цей закон незмінний.
Хто з смертних може сперечатись з цим?
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
14 Бог зробить те для мене, що задумав,
і інших Він так само, як мене, веде.
15 Тож ось чому наляканий я перед Ним стою,
роздумую про все і страхом переймаюсь.
16 Із волі Божої я мужність втратив,
мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь,
і морок лиха огорнув моє лице,
та все ж мовчати я не стану».
Страждання убогих під гнітом безбожників
24 «Чому Всемогутній бачить весь наш час,
а ми про дні Його не знаємо нічого?
2 Лихі людці межі переставляють на свій розсуд,
крадуть худобу і женуть на інше пасовисько.
3 І у сиріт крадуть вони ослів,
і відбирають за борги худобу у вдів.
4 Збивають бідняків з путі,
й вони десь переховуватись мусять.
5 Мов дикі віслюки, сіроми у пустелі бродять,
вишукують в пісках, де б хліб знайти для діток.
6 Вони збирають на полях багатіїв солому,
у кривдників по виноградниках збирають рештки.
7 Голі й неприкриті, ніч вони проводять,
від холоду нема чим захиститись.
8 Під зливами до нитки промокають в горах
і туляться до виступів гірських, аби сховатись.
9 Зловмисники сиріток від грудей крадуть,
беруть дітей у бідних як заставу[b]
10 Тиняються вони із неприкритим тілом,
самі голодні, ситому снопи несуть.
11 Оливу з-поміж жорен добувають,
із винограду вина чавлять,
а самі ж геть від спраги чорні.
12 По місту котить хвилі стогін мертвих,
поранені про допомогу ледь шепочуть, та Він не чує.
Та Бог поводиться так ніби все нормально.
13 Є ті, для кого світло—ворог,
вони не визнають Його, Його шляхом не йдуть.
14 Убивця в сутінках встає,
слабких вбиває та нужденних,
а ніч настане, тоді злодієм він стає.
15 Про вечір мріє перелюбник і каже:
„Хто мене побачить?”—
й обличчя прикриває своє.
16 Вони вночі в оселі прокрадаються,
удень, замкнувшись, причаїлись по кутках,
адже до світла геть вони не звикли.
17 Для них глибока ніч—то ранок,
бо з безпросвітним мороком вони на „ти”.
18 Вони, мов та билина у стрімкім потоці,
і проклята земля, що їм дісталася у спадок,
тому й у винограднику ніхто врожаю не збере.
19 Як посуха і спека талий сніг крадуть,
так і Шеол поглине грішників земних.
20 Забуде про людину рідна матір,
і черви посмакують ним,
йому немає місця в пам’яті людській,
і гине зло, як дерево з оголеним корінням.
21 Бездітну жінку нечестивець ошукає,
і помічником не буде він вдові.
22 Своєю силою злі люди нищать правителів могутніх
й стають могутніми самі,
однак за їх життя ніхто не зможе поручиться.
23 На мить їм успіх і багатство голову кружляє,
а завтра що?
24 Зловмисникам недовго тішитися і пишатись,
так хутко опадуть, зів’януть, наче мальви квіт,
і зріжуть їх, як колоски пшениці.
25 Якщо це все не так, хай доведуть мені,
що я брехун, й моєму слову не повірять».
Повернення Петра до Єрусалиму
11 Апостоли й віруючі по всій Юдеї довідалися, що поганам також було дароване Слово Боже. 2 Але ж, коли Петро повернувся до Єрусалиму, віруючі з Юдеї[a] почали дорікати йому. 3 Вони казали: «Ти заходив до осель необрізаних поган і обідав з ними!»
4 Петро їм докладно пояснив, як усе було: 5 «Я знаходився у місті Йоппії, і під час молитви мені було видіння. Я побачив щось на зразок великого простирадла, яке спускалося з небес до мене, підтримуване з чотирьох кутів. 6 Я пильно придивився й побачив там чотириногих земних тварин, диких звірів, гадів, птахів небесних.
7 Потім я почув голос, який промовив: „Встань, Петре. Вбий і їж”. 8 Але я відповів: „Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого”. 9 Голос з небес промовив вдруге: „Не вважай нечистим те, що очищене Богом”. 10 Так повторилося тричі, а після того все знову піднялося на небо.
11 Тієї ж миті троє чоловіків підішли до дому, де я перебував. Їх послали до мене з Кесарії. 12 Дух Святий звелів мені йти з ними без зволікань. Ці шестеро братів наших також вирушили зі мною, і ми прийшли до оселі того чоловіка. 13 Він розповів нам, як побачив Ангела, в своєму домі, і той сказав: „Пошли людей до Йоппії, щоб вони привели Симона, якого ще називають Петром. 14 Він принесе тобі Слово, яким ти і всі твої домашні будуть врятовані”.
15 І коли я почав говорити, Дух Святий зійшов на всіх присутніх, так само як він спустився спочатку на нас[b]. 16 І тут я згадав, що Господь говорив нам: „Іоан хрестив водою, а ви будете охрещені Духом Святим”. 17 Отже, якщо Бог дав їм такий самий дар, як і нам, коли ми повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб протистояти Богу?»
18 Почувши ці слова, вони перестали сперечатися і славили Бога кажучи: «Отож, навіть поганам Бог дав покаяння, яке веде до вічного життя!»
Перші християни в Антиохії
19 Під час переслідувань віруючих, що почалися після вбивства Степана, багато з них мусили тікати в далекі краї: до Фінікії, Кіпру й Антиохії. Там вони проповідували Слово Боже, але тільки юдеям. 20 Дехто з тих віруючих походив з Кіпру та Киринеї, та коли вони потрапили до Антиохії, то почали проповідувати й грекам[c], розповідаючи їм Благовість про Господа Ісуса. 21 Сила Господня була з ними, і багато людей повірило й навернулося до Господа.
22 Чутки про це дійшли й до віруючих у Єрусалимі, й вони послали Варнаву до Антиохії. 23 Прибувши туди, Варнава побачив милість Божу в дії і сильно зрадів з того, та закликав їх усім серцем бути вірними Господу. 24 Бо він був добрим чоловіком, сповненим Духа Святого й віри, і чимало людей прилучилося до Господа.
25 Звідти Варнава вирушив до Тарса, шукати там Савла і 26 коли знайшов його, привів його до Антиохії. Цілий рік зустрічалися вони з віруючими й навчали багатьох людей. Саме в Антиохії учні були вперше названі християнами.
27 У той час приходили з Єрусалиму в Антиохію пророки. 28 Один з них, на ймення Аґав, встав і, натхнений Духом Святим, прорік, що великий голодомор настане по всьому світі. (І таке справді сталося в часи цезаря Клавдія[d]). 29 Кожен учень вирішив послати скільки міг братам і сестрам, які жили в Юдеї. 30 Вони так і зробили, передавши все через Варнаву та Савла старійшинам церкви в Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International