Old/New Testament
Опорядження храму
4 Він спорудив[a] бронзовий вівтар двадцять ліктів[b] завдовжки, двадцять ліктів завширшки та десять ліктів[c] заввишки. 2 Він зробив кругле Море з литого металу, розміри якого були десять ліктів від краю до краю та п’ять ліктів[d] заввишки. Довкола воно становило тридцять ліктів[e]. 3 Нижче вінця в два ряди по колу стояли постаті биків на кожні десять ліктів. Воли були розташовані в два ряди й становили одне ціле з Морем.
4 Море стояло на дванадцяти биках: троє дивилися на північ, троє—на захід, троє—на південь і троє—на схід. Море трималося на них зверху, задами вони були обернені всередину. 5 Воно було завтовшки в долоню[f], вінця нагадували вінця келиха і мали вигляд розквітлої лілії. Воно містило три тисячі батів[g].
6 Потім він зробив десять умивальниць і розмістив п’ять з південної сторони та п’ять з північної. В них омивалося все, що використовувалося для жертв всеспалення, а в Морі омивалися священики.
7 Він зробив десять золотих світильників за малюнками й розмістив їх у храмі—п’ять з південної сторони і п’ять з північної.
8 Він зробив десять столів і розмістив їх у храмі—п’ять з південної сторони і п’ять з північної. Він також зробив сто золотих кропильниць.
9 Він зробив подвір’я для священиків та великій двір і двері, які обклав бронзою. 10 Він розмістив Море в південній частині, у південно-східному кутку.
11 Він також зробив казани, лопатки й кропильниці. Отож Гурам закінчив роботу, усі роботи, які він виконував для царя Соломона у храмі Божому:
12 дві колони,
дві чашоподібні капітелі, що прикрашали колони;
дві мережані прикраси двох чашоподібних капітелей зверху на колонах;
13 чотириста плодів гранатового дерева для тих мережаних прикрас (два ряди гранатів на кожній мережаній прикрасі, що оздоблювали чашоподібні капітелі зверху на колонах);
14 поставці та умивальниці;
15 Море та дванадцять биків під ним;
16 умивальниці, лопатки, виделки та всі необхідні речі.
Всі речі, які Гурам-Абі зробив царю Соломону для храму Господнього, були виготовлені з полірованої бронзи. 17 Цар наказав виливати їх у глиняних формах у долині Йордану між Суккотом та Заретаном.
18 Усіх цих речей Соломон зробив таку величезну кількість, що навіть бронзу, яка пішла на них, немислимо було зважити. 19 Соломон також зробив усе вмеблювання й прибори, що були в храмі Божому:
золотий вівтар;
столи для хліба присутності;
20 свічники зі щирого золота з лампами, щоб горіли перед Святеє Святих, як було приписано;
21 квіти з золота, лампади та щипці;
22 зі щирого золота ножиці для підрізання гноту, кропильниці, тарелі й кадильниці;
золоті двері у Святеє Святих, а також двері головної зали храму.
Перенесення ковчегу
5 Коли Соломон закінчив усі роботи по будівництву храму Господнього, він приніс усе, що присвятив його батько Давид: срібло, золото і меблі й передав усе це до скарбниці храму Божого.
2 Тоді цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. 3 І всі мужі Ізраїлю зібралися до царя на свято[h], і було то в сьомому місяці року.
4-5 Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, левити[i] взяли ковчег та понесли його до Єрусалима разом з наметом зібрання і всі священні речі в ньому до храму. Священики і левити[j] несли все це, 6 а цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.
7 Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. 8 Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. 9 Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні. 10 У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами після їхнього виходу з Єгипту.
11 Всі священики, що були там, пройшли обряд очищення, незважаючи на групи, до яких вони належали. Коли священики вийшли зі святині, вони служили разом. 12 Левити-співці стояли зі східного боку вівтаря. Там були присутні всі групи співців Асафа, Гемана та Єдутуна. А також були там їхні сини та родичі. Ці співці-левити були вбрані в білий полотняний одяг. У них були цимбали, ліри та арфи. Всього було сто двадцять священиків разом із левитами-співцями. Ці сто двадцять священиків сурмили в сурми. 13 І ті, хто сурмив у сурми і ті, хто співав, звучали як один. Вони в один голос славили Господа й дякували Йому. Їхні сурми, цимбали та інші музичні інструменти звучали дуже голосно. Вони співали:
«Хвала Богу за милість Його.
Любов Його щира навічно».
Потім храм Господній наповнився хмарою. 14 Священики далі не могли правити службу через ту хмару. І було то завдяки тому, що слава Господня наповнила храм Божий.
Соломонове благословення
6 Тоді сказав Соломон: «Господь каже, що буде Він жити в темній хмарі. 2 Я збудував величезний храм для Тебе, місце Твого повічного перебування».
3 В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 4 Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 5 „З того дня, як Я вивів народ Мій з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати храм в Моє ім’я, і Я не обрав вождя для народу Ізраїля. 6 Але тепер Я обрав Єрусалим, щоб ім’я Моє там було, і Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
7 Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 8 Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. 9 Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
10 Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 11 В ньому я розмістив ковчег з Угодою, яку Господь уклав з народом Ізраїлю».
Соломонова молитва
12 Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки. 13 Він зробив бронзове узвишшя п’ять ліктів[k] завдовжки, п’ять ліктів завширшки та три лікті[l] заввишки й помістив його посередині двору. Він піднявся на узвишшя, а тоді упав на коліна перед усіма ізраїльтянами, що зібралися, й, простягнувши руки до небес, 14 і промовив:
«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. 15 Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні.
16 Тепер Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, згідно з Моїми законами, як ти це робив”. 17 А тепер, о Господи, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду.
18 Та чи справді Бог житиме на землі з людьми? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! 19 Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи, мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе. 20 Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі, до місця цього, де, за словами Твоїми, помістиш Ти ім’я Своє. Тож почуй молитву слуги Твого, який молиться до цього храму. 21 Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.
22 Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. 23 Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.
24 Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, 25 тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його на землю, яку віддав його батькам.
26 Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, 27 тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.
28 Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, 29 та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання) й простягне руки до цього храму, 30 тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! 31 Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
32 Щодо іноземця, який не належить до народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки величному імені Твоєму й правиці могутній, коли він прийде помолитися у цьому храмі, 33 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.
34 Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Тобі, дивлячись на це місто, обране Тобою, і на храм, що я збудував в ім’я Твоє, 35 тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.
36 Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, 37 і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” 38 —і якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на чужині в полоні і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, 39 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе. 40 Отож, мій Боже, хай очі Твої будуть розплющені, а вуха—уважні до молитв, вознесених з цього місця.
41 А зараз встань, о Господи Боже,
й прийди на місце Свого спочинку,
Ти і ковчег Твоєї могутності.
Нехай священики Твої, о Господи Боже,
в спасіння вбрані будуть.
Нехай святі Твої радіють з милості Твоєї.
42 О Господи Боже,
не відмовляй Своєму помазанику.
Пам’ятай Давида, Свого вірного слугу!»
24 Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
25 Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь. 26 Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви. 27 Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. 28 І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені,—величніший за всіх[a]. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого. 30 Отець Мій і Я—єдині».
31 Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його. 32 А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
33 Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
34 І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”(A) 35-36 Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я—Син Божий”.
37 Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені. 38 Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій—у Мені, а Я—в Отці Своєму».
39 Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.
Ісус по той бік ріки Йордан
40 Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і 41 багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка—правда!» 42 І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International