Old/New Testament
Жінка-суддя Дебора
4 Ізраїльтяни після смерті Егуда знову чинили зле в очах Господніх. 2 Отож Господь дозволив царю Явіну ханаанському захопити їх. Царював він у місті Хазор. Воєначальником його війська був Сісера, який жив у місті Харошет-Хаґґоїмі.
3 І от ізраїльтяни почали молити Господа про допомогу, бо мав Сісера дев’ятсот залізних колісниць, він жорстоко гнобив ізраїльтян протягом двадцяти років.
4 На той час суддею Ізраїлю була пророчиця Дебора, дружина Лаппідотова. 5 Вона сиділа під пальмою Дебори, між Рамою та Бетелом у горах Ефраїмових. Ізраїльтяни прийшли до неї просити поради. 6 Вона ж покликала до себе Варака, сина Авіноамового з Кедеша, що в землях Нафталі. І сказала вона йому: «Чи не Господь, Бог Ізраїлю, наказав: „Піди й стань на горі Тавор і візьми з собою десять тисяч чоловіків з колін Нафталі та Завулона. 7 Я приведу Сісеру, воєначальника війська Явінового, разом із його колісницями та військом до річки Кішон[a]. І Я віддам їх у твої руки?”»
8 Варак відповів їй: «Якщо ти вирушиш зі мною, я піду. Якщо ти не підеш зі мною, то й я не піду». 9 Вона сказала: «Я напевне піду з тобою, та знай, що тоді не тобі дістануться почесті переможця, тоді Господь віддасть Сісеру в руки жінці». І Дебора встала й пішла з Вараком до Кедеша.
10 Варак скликав військо з людей Завулона та Нафталі до Кедеша і десять тисяч воїнів пішли з ним, також пішла з ними й Дебора. 11 Хевер кенітський залишив кенітів, нащадків Ховава, Мойсеєвого тестя[b]. Він розкинув табір у діброві Цаананнім, недалеко від Кедеша.
12 Сісері доповіли, що Варак, син Авіноама піднявся на гору Тавор. 13 Сісера зібрав усі свої колісниці—дев’ятсот залізних колісниць, і всіх воїнів свого війська від Харошет-Хаґґоїма до річки Кішон.
14 Тоді Дебора сказала Вараку: «Уперед! Це день, коли Господь допоможе тобі розбити Сісеру. Чи ж не Господь ітиме поперед вас?» І Варак повів із гори Тавор військо у десять тисяч чоловік. 15 Коли Варак атакував, Господь вселив жах у Сісеру, в його колісниці та його воїнів. Сісера кинув свої колісниці і втік пішки. 16 Варак переслідував колісниці й військо аж до Харошет-Хаґґоїма. Вся армія Сісери була знищена вщент. Ніхто не залишився в живих.
17 Сісера пішки втік до намету Яель, дружини кенійця Хевера, бо між царем Явіном хазорським та родом Хевера кенітського був мир. 18 Яель вийшла назустріч Сісері. Вона сказала йому: «Мій володарю, заходь, заходь до мене. Не бійся». То він зайшов до її намету, й вона накрила його килимом. 19 Потім він звернувся до неї: «Будь ласка, дай мені напитися, у мене така спрага». І вона відкрила бурдюк з молоком, дала йому напитись і знову накрила його. 20 Тоді він знову до неї погукав: «Стань на вході в намет і, якщо хтось підійде й спитає тебе: „Чи є хто тут?”—відповідай: „Немає”».
21 Втомлений, Сісера міцно спав, а Яель, жінка Хевера, взяла кийок, що підтримував намет, узяла молоток, тихенько підійшла до нього, приклала той кийок до його скроні, і ввігнала так, що той кийок ввійшов аж у землю. Отак Сісера помер.
22 А тут саме підійшов Варак, який розшукував Сісеру, і Яель вийшла йому назустріч. Вона сказала: «Заходь, я покажу тобі того, кого ти розшукуєш». Він увійшов до намету й побачив мертвого Сісеру з кийком у скроні. 23 Отож того дня Господь підкорив царя Явіна ханаанського ізраїльтянам. 24 І влада ізраїльтян міцніла й міцніла, і вони геть знищили царя Явіна ханаанського.
Пісня Дебори
5 Того дня Дебора та Варак, син Авіноама, співали таку пісню:
2 Як відростало волосся в ізраїльтян[c],
і люди добровільно йшли до війська.
Слався, Господи!
3 Слухайте, царі!
Правителі, зважайте!
Я співатиму до Господа,
і музика моя—теж Господу, Богу Ізраїлю.
4 О Господи, коли з Сеїра[d] Ти зійшов,
коли пройшов Ти із Едома,
земля тряслася і з небес лило,
так хмари воду проливали.
5 І гори рушились перед лицем Господнім,
перед Отим з гори Синай,
перед Господом, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, Анатового сина[e],
та у дні Яель каравани не могли пройти,
і доводилось мандрівникам шукати об’їзні шляхи.
7 Не стало воїнів серед селян,
хоробрих воїнів в Ізраїлі не стало,
аж доки ти, Деборо, не прийшла до них,
мов мати Ізраїлю ти прийшла.
8 Коли Господь обрав нових лідерів,
щоб битись при брамі міський[f],
то не знайшлося жодного щита чи меча в Ізраїлі,
хоч люду сорок тисяч там жило.
9 І моє серце з суддями Ізраїлю,
які на бій зібрали добровольців.
Благословімо Господа!
10 Ви, ті хто верхи на ослицях білих,
хто на розкішних попонах сидить,
хто йде дорогою—усі ви говоріть про це!
11 Прислухайтесь до голосу джерел,
які співають Господній перемозі славу
і воїнів Господніх перемозі,
коли Господнє військо до міської брами вийшло.
12 Вставай, вставай, Деборо! Піднімайся!
Підводься! І пісень співай!
Вставай і ти, Вараче, син Авіноама,
і полонених у неволю поведи.
13 Та купка воїнів пішла з могутнім ворогом на бій,
Господнє військо билося за Нього.
14 Від Ефраїма ті прийшли,
хто жив поміж амаликійців.
За Веніамином, за його людьми.
Законодавці вийшли від Макіра,
від Завулона йшли писарчуки.
15 Вожді Іссаха́ра з Деборою вийшли,
аби підтримати Варака,
вони в долину разом з ним пішли.
Рувимові бійці були рішучі.
16 Чому ж ви, воїни, із вівцями лишились?
Чому ріг пастуший замінив вам сурми звук?
Рувимові бійці вкрай стали нерішучі.
17 А за Йорданом дома залишився Ґілеад[g],
а Дан, чому він теж лишився з кораблями?
Й коліно Ашера від моря не пішло,
воно за гавані свої трималось,
18 в той час, коли люди Завулона й Нафталі
життям своїм ризикували в горах.
19 Царі прийшли на бій,
і бились царі ханаанські при Таанаху,
при меґіддських водах,
та срібла їм награбувати не вдалось.
20 Зірки йшли війною з небес на Сісеру,
з небесних шляхів своїх йшли на борню.
21 І води Кішона, старої ріки,
поглинули ті колісниці Сісери.
Вперед сміливо, моя душе!
22 Потім розлігся тупіт копит,
то могутня кіннота Сісери наступала.
23 «Прокляття Мерозу!»—
Ангел Господній гукнув.
«Прокляття страшні його мешканцям»,—Ангел гукнув,
«бо не прийшли вони Господу допомогти,
допомогти Йому у битві з ворогом могутнім».
24 Благословенна навічно Яель,
благословенна дружина кенійця Хевера.
Благословенна вона між жінок,
що в наметах живуть.
25 Води попросив він, вона ж молока принесла,
принесла вершків йому в глечику тому,
який подавати належить вождям.
26 У ліву руку кийок непомітно взяла,
а в праву взяла молоток непомітно.
До скроні Сісери приклала кийок
і невідпорним ударом у скроню ввігнала.
27 До ніг її зсунувшись, мертвий упав і лежить.
До ніг її зсунувшись, впав і сконав він негайно.
28 Мати Сісера в вікно виглядала і голосила:
«Чом же так довго не їде його колісниця?
Чом же не чутно тупоту кінських копит?»
29 Наймудріші із служок їй відповідають,
й сама себе хоче запевнить вона:
30 «Чи не здобич там вони розподіляють:
кожному воїну жінку чи й дві.
Захоплений одяг розшитий Сісері,
одяг захоплений, весь різнобарвний,
коштовне вбрання для переможця!»
31 О Господи, всі вороги твої отак нехай загинуть!
А ті, хто любить Господа, хай будуть
могутні, мов ранкове сонце!
І заспокоїлася земля на сорок років.
Мидіанці захоплюють Ізраїль
6 Ізраїльтяни знову почали чинити зло в очах Господніх. І Господь віддав їх під владу мидіанців на сім років. 2 Мидіанці були могутніші за ізраїльтян. Через них ізраїльтяни зробили собі схованки в горах, печерах та важкодоступних місцях. 3 Бо хоч би де ізраїльтяни вирощували свої врожаї, мидіанці, амаликійці й навіть люди зі Сходу приходили й нападали на них. 4 Зайди захоплювали їхні землі й знищували те, що земля вродила аж до міста Ґази, не лишаючи нічого на прожиття, жодної вівці, чи вола, чи віслюка. 5 Бо приходили вони зі своєю худобою, зі своїми родинами, налітали хмарою, немов сарана. І числа не було ні їм, ні їхнім верблюдам. Вони приходили й спустошували землю. 6 Отож Ізраїль страшенно збіднів через мидіанців, і почав народ ізраїльський молити Господа про допомогу.
7 [h] Якось ізраїльтяни молили Господа про захист від тих мидіанців. 8 І Господь послав до Ізраїлю пророка, і той сказав їм: «Ось, що Господь, Бог Ізраїля каже: „Це Я вивів вас із Єгипту, Я визволив вас від рабського життя. 9 Я визволив вас із-під влади єгиптян та всіх інших, хто пригнічував вас на цій землі. Я видворив їх, а землі їхні віддав вам. 10 І Я казав вам: „Я—Господь Бог ваш, ви не повинні поклонятися богам аморійським, хоч і мешкаєте на землях аморійців. Але ви не послухалися Мене”».
Ангел Господній злетів до Ґідеона
11 Ангел Господній спустився й сів біля дуба в Офрі, який належав Йоашу з родини Авіезера. Син Йоаша на ім’я Ґідеон саме молотив пшеницю потай від мидіанців у виноградному давильному пресі. 12 Ангел Господній явився йому і сказав: «Господь з тобою, о могутній воїне».
13 Ґідеон відповів йому: «Вибач мені, володарю, але якщо Господь із нами, то як усе це могло з нами статися? І де ж усі Його чудесні діла, про які розповідали нам предки? Вони казали: „Хіба не Господь вивів нас із Єгипту?” Але зараз Господь покинув нас і віддав під владу мидіанців». 14 Тоді Господь повернувся до нього й промовив: «Рушай з тією силою, що маєш, і звільни народ Ізраїлю від мидіанців. Чи ж не Я посилаю тебе?» 15 Ґідеон запитав: «Вибач мені, володарю[i], але як можу я спасти Ізраїль? Дивись, моя родина найбідніша в коліні Манассієвому, а я найменший у родині батьковій».
16 Господь відповів йому: «Але ж Я буду з тобою, і ти переможеш мидіанців до одного». 17 Потім Ґідеон сказав йому: «Якщо Ти вибрав мене, то дай мені знак, що саме Ти говорив зі мною. 18 Не йди звідси, доки Я не повернусь, не принесу свій дарунок і не покладу перед Тобою». І Він відповів: «Я буду тут до твого повернення».
19 Отож Ґідеон пішов до оселі, приготував молоду кізочку й опрісноки з двадцяти кварт[j] муки. Він склав м’ясо у кошик і бульйон налив у горщик, усе те приніс Йому під дуб і подав. 20 Тоді Ангел Господній сказав йому: «Візьми м’ясо і опрісноки й поклади на цей камінь, а бульйон вилий». Так Ґідеон і зробив. 21 Тоді Ангел Господній кінцем ціпка, що тримав у руці, торкнувся м’яса й опрісноків, і враз полум’я поглинуло м’ясо й опрісноки. І Ангел Господній зник.
22 Тоді Ґідеон збагнув, що то був Ангел Господній і сказав: «О Господи, мій Володарю, то ж я на власні очі бачив Ангела Господнього». 23 І сказав Господь: «Хай тобі мир буде. Не бійся, ти не помреш[k]».
24 І збудував Ґідеон вівтар на честь Господа і назвав той вівтар «Господь—Мир». І сьогодні цей вівтар іще стоїть поблизу Офри, який належить родині Авіезера.
Ґідеон руйнує вівтар Ваала
25 Тієї ж ночі Господь сказав йому: «Візьми бичка твого батька й другого семирічного бичка і зруйнуй вівтар Ваала, який належить твоєму батьку, і порубай дерев’яний стовп Ашери[l]. 26 Потім збудуй належний вівтар Господу твоєму Богу на вершині пагорба. Другого бика принеси як жертву всеспалення, на тих дровах від стовпа Ашери, який порубаєш».
27 Отож Ґідеон узяв десять чоловік зі своїх слуг і зробив, як наказав йому Господь. Але оскільки він дуже боявся своєї родини й мешканців міста, то зробив він це не вдень, а вночі. 28 Коли ж наступного дня прокинулися мешканці міста, вони вражені були тим, що вівтар Ваала зруйновано і стовпи Ашери порубано, що бик принесений у жертву на вівтарі, збудованому натомість. 29 І почали вони питати одне одного: «Хто зробив це». Після розшуків та розслідувань їм сказали: «Ґідеон, син Йоаша, зробив це».
30 І мешканці міста сказали Йоашеві: «Виведи свого сина, бо мусить він померти за те, що зруйнував вівтар Ваала, порубав стовп Ашери, що стояв поруч». 31 Тоді Йоаш звернувся до всіх, хто стояв навколо: «Ви будете заступатися за Ваала? Ви будете рятувати його? Якщо хтось буде за нього заступатися, того буде вбито ще до завтрашнього ранку. Якщо він бог, то сам за себе помститься тому, хто зруйнував його вівтар».
32 Того дня Йоаш сказав: «Нехай Ваал помститься йому, бо він зруйнував свій вівтар»,—і назвав Ґідеона Єруваалом[m].
Ґідеон просить доказів у Бога
33 Усі мидіанці, амаликійці та східні народи зібралися разом, перейшли річку Йордан і розбили табори в долині Єзреельській. 34 Дух Господній зійшов на Ґідеона, і засурмив він у сурму і люди Авіезера зібралися до нього. 35 Він розіслав він посланців до родин Манассія, Ашера, Завулона й Нафталі, і ті пішли за ним.
36 Ґідеон сказав Богу: «Якщо це правда, що Ти спасеш народ Ізраїля моїми руками, як Ти казав, 37 то от дивись: я кладу овечу шкуру на току. Якщо роса випаде тільки на шкурі, а вся земля навколо лишиться сухою, то знатиму я, що Ти спасеш народ Ізраїля моїми руками, як Ти й казав».
38 Так і сталося. Коли наступного ранку він удосвіта підвівся й викрутив овечу шкуру, то води була повна миска. 39 Тоді Ґідеон звернувся до Бога: «Не гнівайся на мене, але дозволь мені ще одне випробування із шкурою овечою. Хай шкура буде суха, а вся земля навколо росою вкрита». 40 Так Господь і зробив тієї ночі. Вся земля була вкрита росою, і тільки шкура овеча лишалася суха.
Зцілення біснуватого в Капернаумі
(Мк. 1:21-28)
31 Ісус прийшов до Ґалилейського міста Капернаума, і наступної суботи навчав людей, котрі зібралися там. 32 Вони були вражені тією наукою, бо за словом Його відчувалася влада. 33 Був у синагозі чоловік, одержимий злим духом. Раптом він несамовито закричав: 34 «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти—Божий Святий!»
35 Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього!»
Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми на землю й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього. 36 Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж собою: «Що ж це за вчення таке? Владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини». 37 Чутка про Нього розійшлися по всіх околицях.
Зцілення Петрової тещі
(Мт. 8:14-17; Мк. 1:29-34)
38 Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй. 39 Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.
40 Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх. 41 І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти—Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він—Христос.
Ісус вирушає в інші міста
(Мк. 1:35-39)
42 Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх. 43 Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано». 44 І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International