Old/New Testament
П’ятеро царів вирушають проти Ісуса
10 Почув Адоніцедек, цар єрусалимський, що Ісус захопив Аї, що він ущент зруйнував його, а також про те, що зробив він з Єрихоном та його царем, а ще й про те, що люди Ґівеона (а жили вони поруч) уклали мир з Ізраїлем. 2 І сам він, і люди його жахнулися. Бо ж Ґівеон був великим містом, подібним царським містам, і був він навіть більше за Аї, і всі чоловіки в ньому були добрими воїнами.
3 Отож Адоніцедек, цар єрусалимський, направив послання Гогаму, цареві хевронському, Піраму, цареві ярмутському, Яфії, цареві лахиському, Девіру, цареві еґлонському: 4 «Прийдіть і допоможіть мені напасти на Ґівеон, бо уклали ґівеонці мир з Ісусом та ізраїльтянами».
5 Тоді п’ять аморійських царів: єрусалимський, хевронський, ярмутський, лахиський та еґлонський зібрали свої війська, щоб виступити разом. Вони обклали Ґівеон і пішли на нього війною. 6 Тоді мешканці Гівеона відрядили посланців до Ісуса в табір у Ґілґал з такими словами: «Не полиш нас, рабів своїх. Приходь швидко і врятуй нас, допоможи нам, бо царі аморійські, які живуть у гірській місцевості, зібралися й разом виступили проти нас».
7 Тож Ісус виступив із Ґілґала з усією армією, з кращими воїнами.
Коли сонце зупинилося на небі
8 Господь сказав Ісусу: «Не бійся їх, Я віддам їх у Твої руки. Ти переможеш. Жоден перед тобою не встоїть». 9 Всю ніч ішов Ісус із Ґілґала й напав на ворогів зненацька. 10 Господь посіяв між них страшну паніку. Ізраїльтяни одержали велику перемогу під Ґівеоном. І погнали їх ізраїльтяни дорогою, що веде в гори, аж ген до Бет-Горона і били їх протягом усієї гонитви до Азеки і Маккеди. 11 А як втікали вони від ізраїльтян по дорозі з Бет-Горона до Азеки, Господь наслав на них кам’яний град з небес. І всіх повбивало. Більше людей загинуло від того граду, ніж від мечів ізраїльських.
12 І тоді звернувся Ісус до Господа і було це того дня, коли Господь віддав аморійців ізраїльтянам. І сказав він перед усім людом Ізраїля:
«О сонце, зупинись над Ґівеоном.
І Місяцю, стій над долиною Айжалонською».
13 І Сонце стало, і Місяць зупинився, і були нерухомі, аж поки сини Ізраїля не перемогли ворогів своїх. Хіба не так записано в книзі Яшар[a]? Сонце зупинилося посеред неба і нерухомо стояло цілий день. 14 Ніколи такого не траплялося ні до, ні після, щоб Господь послухався людину. Бо то Господь воював за Ізраїль.
Страта п’яти царів
15 Потім Ісус повернувся до свого табору в Ґілґалі з усіма ізраїльтянами. 16 П’ятеро ж тих царів утекли й переховувалися в печері Маккеда. 17 Ісусу доповіли: «Ми знайшли п’ятьох царів, що переховуються в печері Маккеда».
18 Ісус сказав так: «Треба завалити великим камінням вхід до печери й поставити вартових. 19 Самі ж там не лишайтеся. Переслідуйте ворогів своїх, нападайте на них ззаду. Не дайте їм увійти в їхні міста, бо Господь наш перемогу над ними нам віддав».
20 Ісус та ізраїльтяни безжалісно розгромили ворога, розбили його вщент, хоча декому вдалося втекти й проникнути в свої укріплені міста. 21 І коли люди Ізраїля повернулися благополучно до Ісуса в табір у Маккеді, ніхто й кривого слова не смів сказати проти ізраїльтян. 22 Тоді Ісус наказав: «Відкрийте вхід до печери й приведіть Мені з тієї печери п’ятьох царів».
23 Так вони й зробили. І привели до Нього з тієї печери п’ятьох царів: єрусалимського, хевронського, ярмутського, лахиського та еґлонського. 24 Коли тих царів привели до Ісуса, то скликав Він усіх ізраїльтян і наказав своїм воєначальникам: «Підійдіть ближче й поставте ноги їм на шиї». То вони попідходили й поставили ноги на шиї царів. 25 А Ісус сказав їм: «Не бійтеся й не лякайтеся. Будьте мужні й відважні, бо так Господь робитиме з усіма вашими ворогами, з якими ви будете битися».
26 Після слів цих Ісус вбив царів і повісив їх на п’яти деревах, де вони висіли аж до вечора. 27 А як зайшло сонце, Ісус наказав зняти їх з дерев і кинути в ту саму печеру, де вони переховувалися. Потім вхід до печери закидали великим камінням, яке там лежить і досі.
Завоювання південної Палестини
28 Того дня Ісус захопив Маккеду. Він повбивав увесь народ і їхнього царя. Він ущент розбив їх і знищив усе живе. Жодної живої душі не лишилося у місті. З царем Маккеди він вчинив так само, як і з царем Єрихона.
29 Ісус з усім ізраїльським людом пішов з Маккеди до Ливни й напав на це місто. 30 Господь віддав Ізраїлю це місто та його царя. Ізраїльтяни повбивали всіх, жодного в живих не лишивши, а з царем вчинили так само, як і з царем Єрихона.
31 Потім Ісус з усіма ізраїльтянами попрямував з Ливни до Лахиша. І став табором біля нього, а потім атакував. 32 Віддав Господь Ізраїлю перемогу над Лахишом, тож наступного дня захопили вони його. Як і в Ливні, вони повбивали усіх.
33 Тоді на допомогу Лахишу виступив цар Хорам ґезерський, але Ісус розгромив його та його військо, нікого в живих не залишив.
34 Потім Ісус з усім народом ізраїльським попрямував з Лахиша до Еґлона, обложив і атакував його. 35 Того ж дня вони його й захопили, вбили всіх людей і знищили все живе, як і в Лахиші.
36 Тоді Ісус з ізраїльтянами пішов з Еґлона до Хеврона і розпочав проти цього міста битву 37 і захопив його. Вони вбили царя і всіх людей цього міста й навколишніх поселень, не лишивши жодної живої душі, точнісінько як в Еґлоні. Він ущент зруйнував місто, не лишивши нічого живого.
38-39 Потім Ісус та ізраїльтяни повернулися до Девіра й, напавши на місто, захопили його разом з його царем, захопили навколишні поселення. І все живе було вбито і геть знищено, живим ніхто не лишився. Ісус зробив із Девіром та його царем те саме, що вчинив у Хевроні, і так як вчинив він з Ливною та її царем.
40 Ісус переміг увесь край: гори, Неґев[b], західні підгір’я, схили та всіх тамтешніх царів. Жодного живого не залишилося. Він геть знищив усе живе, як Господь Бог Ізраїлю й наказував.
41 Отож Ісус розгромив усіх від Кадеш-Барнеа аж до Ґази, по всій землі Ґошена[c] аж до Ґівеона. 42 Ісус захопив усіх тих царів і землі їхні одним походом, бо Господь Бог Ізраїлю воював на боці Ізраїлю. 43 Потім Ісус і всі ізраїльтяни повернулися у табір під Ґілґалом.
Розгром північних міст
11 1-2 Як почув про це Явін, цар хазорський, то послав він до Йовава, царя мадонського, до царя шимронського, до царя ахшафського і до всіх царів, що жили на півночі в горах та в пустелі, на південь від озера Кіннерет[d], і в західному підгір’ї, і в Нафот-Дорі на заході, 3 до ханаанців на сході й на заході до амореїв, хиттитів, перизійців, до євуситів у гори, і до хивійців, що жили під горою Хермон у землі Міцпа.
4 Вирушили вони величезним військом, зібрали всі свої сили. Були їх воїни численні, як пісок на морському березі. Мали вони багато коней та колісниць. 5 Усі ті царі зустрілися в призначеному місці й розбили спільний табір при озері Мером, щоб разом виступити проти Ізраїлю.
6 Господь сказав Ісусу: «Не бійся їх, бо завтра по цій порі я віддам їх у руки ізраїльтян і всіх їх буде вбито. А ви мусте перерізати жили їхнім коням і спалити їхні колісниці». 7 Отож Ісус зі своїм військом виступив і напав на них зненацька при водах Мерома. 8 І віддав Господь їх у руки ізраїльтян. Ті атакували їх і погнали аж до Великого Сидона[e] і Місрефот-Маїму, а на схід аж до долини Міцпа. І били вони їх, аж поки не знищили.
9 Ісус усе зробив так, як наказав Господь. Він поперерізав жили їхнім коням і поспалював їхні колісниці. 10 Тим часом Ісус повернувся й захопив Хазора. І зарубав Ісус їхнього царя мечем. Хазор стояв на чолі об’єднаних царів, що виступили проти Ізраїлю. 11 Від меча ізраїльтян загинуло все живе. Жодної душі не лишилося. А місто Ісус спалив.
12 Ісус захопив усі міста царські та їхніх царів. І всі вони загинули від меча Його, як і наказав був Мойсей слуга Господній. 13 Але ізраїльтяни не спалили ті міста, що стояли на узвишшях, крім Хазора, яке спалив сам Ісус. 14 Усе добро, що було в тих містах, і худобу ізраїльтяни взяли собі. А людей усіх понищили до одного. Жодної живої душі не лишилося.
15 Ісус усе зробив саме так, як Господь звелів слузі своєму Мойсею, а Мойсей наказав Ісусу. Отож Ісус виконав усе точнісінько так, як Господь наказав Мойсею. 16-17 Ісус захопив усі верховинні землі, увесь Неґев, і землі Ґошена, західне підгір’я, Арав (Йорданську долину), Ізраїльську гору з її підніжжям, від гори Халак[f], що сягає Сеїру, і аж до Ваал-Ґаду в Ливанській долині під горою Хермон. І схопив Ісус усіх їхніх царів і стратив усіх. 18 Довго Ісус воював з усіма тими царями. 19 Жодне місто не піддалося миром ізраїльтянам, окрім хивійців, що мешкали в Ґівеоні. Ізраїльтяни усіх захоплювали війною. 20 Бо то Сам Господь укріпив їхні серця й надав рішучості на війну проти Ізраїлю. Тож були вони винищені ізраїльтянами до ноги, як Господь наказав Мойсею.
21 На той час Ісус пішов і знищив анакійців, що мешкали у горах, в Хевроні, Девірі й Анаві, в усіх горах юдейських і в усіх горах ізраїльських. Ісус вигубив їх до ноги з усіма їхніми містами. 22 Жодного анакійця не лишилося на ізраїльській землі. Дехто лишився ще в Ґазі, Ґаті та Ашдоді. 23 Отож Ісус захопив усі землі, як Господь наказав Мойсею. І роздав Ісус землі у власність ізраїльтянам, відповідно до колін. І запанував мир тоді у всьому краї.
Царі земель, підкорених Ізраїлем
12 Ось царі, яких ізраїльтяни розбили і чиї землі вони підкорили. Вони посіли землі по той бік ріки Йордан на схід, від ріки Арнон до гори Хермон і всю східну частину Араву (Йорданської долини).
2 Сихон аморійський царював у Хешбоні. Він правив землями від Ароера, що на березі ріки Арнон, і аж до середини долини і також половиною Гілеаду, аж до ріки Яввок, що на кордоні з аммонійцями. 3 Він також панував над східною частиною Йорданської долини від Ґалилейського озера до Мертвого (Солоного) моря, до Бет-Єшимоту, і на південь до підгір’їв Пізґи.
4 І край царя Оґа башанського, останнього з рефаїв, який панував в Аштароті та Едреї. 5 Він правив над горою Хермон, Салхою і над усім Башаном аж до кордону ґешуритського і маакейського, над половиною Ґілеаду аж до межі з землями Сихона, царя хешбонського. 6 Мойсей, слуга Господній, та ізраїльтяни розгромили, та віддали землі ті у володіння колінам Рувима і Ґада та половині коліна Манассії.
7 Ісус та ізраїльтяни також розбили царів на захід від ріки Йордан, від Ваал-Ґада у Ливанській долині до гори Халак, що простирається до Сеїру. І віддав Ісус ці землі у власність ізраїльтянам відповідно до поділу на коліна. 8 Йдеться про гори, західне передгір’я, долину Арав, пустелю Неґев, землі хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців та євуситів:
9 Цар Єрихона, цар Аї, коло Бетела,
10 Цар Єрусалима, цар Хеврона,
11 Цар Ярмута, цар Лахиша,
12 Цар Еґлона, цар Ґезера,
13 Цар Девіра, цар Ґедера,
14 Цар Хорми, цар Арада,
15 Цар Ливни, цар Адуллама,
16 Цар Маккеди, цар Бетела,
17 Цар Таппуа, цар Хефера,
18 Цар Афека, цар Шарона,
19 Цар Мадона, цар Хазора,
20 Цар Шимрон-Мерона, цар Ахшафа,
21 Цар Таанаха, цар Меґіддо,
22 Цар Кедеша, цар Йокнеама кармельського,
23 Цар Дора при Нафат-Дорі, цар Ґоїм ґілґальський,
24 Цар Тирци.
Усіх царів було тридцять один.
Марія іде до Єлизавети
39 Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського. 40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. 42 Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. 43 Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? 44 Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
45 Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
Марія славить Бога
46 І мовила Марія:
47 «Душа моя Господа звеличує,
і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
48 бо зглянувся Він на смиренну свою рабу,
і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
49 бо Всесильний зробив для мене велике.
Ім’я Його—святе.
50 Із роду в рід дарує Він милість тим,
хто шанує Його.
51 Він явив могутність руки Своєї,
усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
52 Правителів могутніх Він скинув з їх престолів,
й людей смиренних натомість Він возніс.
53 Людей голодних Він обдарував добром,
і геть прогнав ні з чим людей багатих.
54 Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму,
згадавши Свою милість,
55 як обіцяв Він нашим предкам:
Авраамові й його нащадкам назавжди».
56 Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International