Old/New Testament

Бог звертається до Ісуса Навина

1 Після смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь звернувся до Ісуса, сина Навинового, який був Мойсеєвим помічником:

² «Слуга Мій Мойсей помер. Тож вставайте, ти і весь цей люд, рушайте через ріку Йордан в ту землю, що Я даю народу Ізраїлю. ³ Кожен клаптик землі, де ступить нога ваша, Я віддаю вам, бо обіцяв так Мойсеєві. ⁴ Від пустелі і Ливану й аж до великої ріки, ріки Євфрат, уся земля хиттитів і аж до Середземного моря на заході—всі ці землі будуть ваші. ⁵ Ніхто не зможе протистояти тобі, допоки ти живий. Я буду з поряд з тобою, як і з Мойсеєм, й не кину тебе, не полишу.

⁶ Будь мужнім і хоробрим! Бо тобі вести цей народ, щоб він здобув землю, яку Я обіцяв віддати вашим праотцям. ⁷ Будь лиш мужнім і вельми хоробрим, щоб діяти конче згідно з Законом, даним тобі Моїм слугою Мойсеєм. Не відхиляйся ні праворуч, ні ліворуч, щоб успішні були всі твої діяння. ⁸ Хай не сходить з уст твоїх ця книга Закону, день і ніч вивчай її, аби міг ти пильно виконувати все, що написано в ній. Тоді матимеш успіх у своїх справах, тоді тобі буде таланити.

⁹ Чи не звелів Я тобі бути мужнім і хоробрим? Тож не бійся й не занепадай духом, бо Господь твій Бог завжди з тобою хоч куди б ти пішов».

Ісусів наказ провідникам

¹⁰ Тоді Ісус наказав провідникам народу: ¹¹ «Пройдіть табором і накажіть людям: „Готуйте харчі в дорогу, бо за три дні ви перейдете ріку Йордан, щоб увійти в цю землю й захопити її, землю, що її Бог ваш Господь передає у ваше володіння”».

¹² Потім Ісус звернувся до колін Рувимового, Ґадового та до половини коліна Манассіїного: ¹³ «Пам’ятайте, що наказав вам Мойсей, слуга Божий: „Господь ваш Бог дає вам місце для спочинку, і землю цю Він вам віддасть. ¹⁴ Ваші жінки, ваші діти й ваша худоба можуть лишитися по цей, східний бік Йордану, на землі, яку Мойсей дав вам. А ви маєте перейти ріку, воїни попереду братів ваших. Ви мусите бути готовими до бою, щоб допомогти їм у завоюванні землі, яка їм належить, ¹⁵ аж поки Господь не дасть їм спочинок, як і ви його маєте. Ви допомагатимете їм, аж доки не посядуть вони ту землю, яку Господь Бог наш віддав їм. Тоді ви зможете повернутися до своїх володінь, що їх Мойсей, слуга Господа, віддав вам на схід від Йордану”.

¹⁶ Люди відповіли Ісусу: „Ми зробимо все, що ти наказуєш, і підемо хоч куди б ти нас послав. ¹⁷ Ми будемо коритися тобі, як ми завжди корилися Мойсею. Аби лиш Господь Бог твій був з тобою, як був Він з Мойсеєм. ¹⁸ Кожен, хто піде проти наказу твого й не коритиметься слову твоєму, хоч би що ти наказував, нехай зазнає смерті. Тільки будь дужим і хоробрим!”»

Вивідники в Єрихоні

2 І тоді Ісус, син Навинів, послав із Шиттима^[a] двох вивідників зі словами: «Підіть і розгляньтеся, що то за земля, особливо Єрихон». Отож пішли вони і зайшли до оселі однієї розпусниці на ім’я Рааб, де й заночували.

² Єрихонському цареві донесли: «Якісь ізраїльтяни прийшли сюди сьогодні вночі, щоб розвідати про землю нашу». ³ Єрихонський цар послав людей, щоб переказали Рааб: «Видай тих людей, які прийшли до тебе й зупинилися в твоїй оселі, бо прийшли вони на нашу землю вивідувати». ⁴ Але жінка взяла та й сховала тих двох людей. Вона сказала: «Так, справді, приходило до мене двоє, але я не знаю, звідки вони. ⁵ А коли почало сутеніти й зачинялася міська брама, ті люди пішли собі. Я не знаю, куди вони пішли. Біжіть скоріше за ними, то, може, ще доженете їх». ⁶ Сама ж відвела вивідників на дах^[b] і сховала у жмутах льону, що були розкладені у неї на даху.

⁷ А цареві люди побігли навздогін уздовж дороги до ріки Йордан, аж до бродів. Брама зачинилася, як тільки переслідувачі вийшли з міста.

Вивідники дають запоруку Рааб

⁸ Перед тим, як ізраїльтяни влаштувалися спати, Рааб піднялася до них на дах. ⁹ Вона сказала їм: «Я знаю, що Господь віддав цю землю вам. Ви наводите жах на нас, і всі люди, які мешкають на цій землі, зомлівають від страху перед вами. ¹⁰ Бо чули ми, як Господь висушив води Червоного моря перед вами, коли вийшли ви з Єгипту. Також чули ми про те, як ви знищили по той бік Йордану двох царів: Сихона та Оґа. ¹¹ Коли ми почули це, то жах охопив нас, і дух мужності покинув нас зі страху перед вами, бо Господь ваш Бог є істинний Бог, як на небі, так і на землі. ¹² А тепер присягніть мені перед Господом, що раз я зробила вам добро, то й ви будете милостиві до родини моєї і дасте мені запоруку. ¹³ Обіцяйте, що залишите життя моїм батькові й матері, моїм братам і сестрам, і всім їх родичам, і врятуєте всіх від смерті».

¹⁴ Ізраїльтяни промовили до неї: «Нехай Бог забере наші життя, якщо ми не виконаємо обіцянки. І якщо ти нікому не скажеш, що ми тут робимо, то коли Господь віддасть нам цю землю, ми будемо до тебе добрі й прихильні».

¹⁵ Тоді жінка спустила мотузку з вікна, щоб вони могли злізти, адже оселя її була вбудована в міську стіну. ¹⁶ Рааб сказала їм: «Ідіть у гори, щоб переслідувачі не знайшли вас. Сховайтеся там на три дні, доки вони повернуться в місто, а тоді вже йдіть своєю дорогою».

¹⁷ Ізраїльтяни сказали їй: «Ми виконаємо свою обіцянку ¹⁸ за умови, що коли ми повернемося сюди, ти маєш прив’язати червону мотузку до вікна, з якого спускаєш нас. Та збери у своєму домі батька й матір, братів та сестер, усю свою родину. ¹⁹ Хто залишить дім і вийде на вулицю, той сам буде винен у своїй смерті. За життя ж тих, хто буде в оселі твоїй, ми відповідатимемо. ²⁰ Якщо ж ти комусь розповіси про нашу справу, то це звільняє нас від обіцянки, яку ми тобі дали».

²¹ Тоді сказала вона: «Хай буде так, як ви кажете». Отож, як вони пішли, то прив’язала вона червону мотузку до свого вікна.

Повернення вивідників

²² А вивідники попрямували в гори й переховувалися там три дні, доки погоня не повернулася в Єрихон. Переслідувачі шукали їх по всіх дорогах, але так і не знайшли. ²³ Тоді ізраїльтяни спустилися з гір, перейшли річку Йордан і прийшли до Ісуса, сина Навина, та розповіли йому все, що з ними сталося. ²⁴ Вони сказали Ісусу: «Справді, Господь віддав нам усю ту землю. Усі мешканці, що населяють її, смертельно жахаються нас».

Перехід через Йордан

3 Наступного ранку Ісус і всі ізраїльтяни встали рано й рушили з Шиттима. І дісталися вони річки Йордан, де отаборилися перед переправою. ² Через три дні старійшини пройшли по табору. ³ Вони наказували людям: «Як побачите ковчег Заповіту Господа Бога нашого, який нестимуть священики-левити, то знімайтеся з місця й рушайте слідом за ними. ⁴ Але між вами й ними має бути відстань до двох тисяч ліктів^[c]. І ближче не підходьте. Так ви знатимете дорогу, якою маєте йти, бо цією дорогою ви ще ніколи не ходили».

⁵ Тоді Ісус звернувся до людей: «Освятіться, бо завтра Господь буде являти чудеса поміж вас». ⁶ Наступного дня Ісус сказав священикам: «Візьміть ковчег Заповіту і рушайте перед народом». Отож підняли вони ковчег Заповіту й понесли поперед народу.

⁷ Тоді Господь сказав Ісусу: «Сьогодні Я почну прославляти тебе перед усім народом Ізраїлю, щоб знали вони, що Я буду з Тобою, як Я був і з Мойсеєм. ⁸ Ти ж маєш наказати священикам, які несуть ковчег Заповіту, що як підійдуть вони до самої води ріки Йордан, то хай стоять спокійно на березі».

⁹ Тоді Ісус звернувся до ізраїльтян: «Ідіть і послухайте, що сказав Господь Бог ваш». ¹⁰ Тоді Ісус сказав: «Ось як переконаєтеся ви, що живий Бог поміж нас: Він прожене ханаанців, хиттитів, хивійців, перизійців, ґірґашитів, аморійців та євуситів з-перед очей наших. ¹¹ Дивіться, ковчег Заповіту Господа всієї землі зараз пройде перед вами до річки Йордан. ¹² Отож зараз виберіть по одному чоловіку з кожного з дванадцяти ізраїльських колін. ¹³ Коли ж священики, які несуть ковчег Заповіту Господа всієї землі, увійдуть у воду, то зупиниться вода, що тече згори, і валом стане, мов за греблею».

¹⁴ Коли люди рушили, щоб переправитися через річку Йордан, священики, що несли ковчег, ішли попереду. ¹⁵ Ті, що несли ковчег Заповіту підійшли до ріки Йордан і ступили у воду (під час жнив Йордан особливо повноводий і виходить з берегів). ¹⁶ Тієї ж миті вода, що текла згори, зупинилась і валом стала на всій відстані аж до міста Адама, що біля Заретана. А течія, що бігла до моря Арави (Мертвого моря), відійшла. Тоді люди перейшли Йордан біля Єрихона. ¹⁷ Священики, що несли ковчег Заповіту Господа, стояли твердо на сухій землі посеред річки Йордан, поки люди йшли по сухому, аж поки весь народ не перейшов через Йордан.

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мт. 28:1-8; Лк. 24:1-12; Ін. 20:1-10)

16 Коли минула субота, Марія Маґдалена, Марія, мати Якова, й Саломія придбали пахощів, аби намастити тіло Ісусове. ² Рано-вранці, тільки-но зійшло сонце, в перший день тижня^[a], вони прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. ³ І сказали жінки одна одній: «Хто ж нам відкотить від входу той величезний камінь?»

⁴ Коли вони наблизившись до склепу, то помітили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік. ⁵ Ввійшовши до склепу, жінки побачили, що праворуч сидить молодий чоловік, убраний в білу одежину. Тож вони були дуже налякані. ⁶ Тоді він мовив до них: «Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса з Назарета, Який був розіп’ятий на хресті. Однак Його тут зараз немає, бо Він воскрес із мертвих! Огляньте те місце, де Він лежав! ⁷ Тож йдіть негайно до Його учнів і Петра та й скажіть їм: „Він прийде в Ґалилею раніше за вас. Там ви знайдете Його, як Він вам і обіцяв”».

⁸ Тоді жінки вийшли звідти й побігли геть від гробниці, приголомшені й охоплені страхом. І, нажахані, вони нікому нічого не сказали. [Але згодом вони розповіли про все, що наказав Ісус Петру та усім іншим апостолам. Після того Сам Ісус відіслав їх в усі кінці світу, аби донести до людей Святе Послання, яке не згине ніколи—всі люди матимуть спасіння вічне]^[b].

Ісус являється Марії Маґдалені та Своїм учням

(Мт. 28:9-10; Ін. 20:11-18; Лк. 24:13-35)

⁹ Після Свого воскресіння, рано-вранці першого дня тижня Ісус, насамперед, з’явився Марії Маґдалені, з якої Він вигнав сімох нечистих. ¹⁰ Побачивши Ісуса, Марія одразу ж пішла й розповіла про це Його учням, які тужили й ридали за Ним. ¹¹ Почувши, що Ісус живий, і що вона бачила Його, учні не повірили їй.

¹² Пізніше Ісус у іншій постаті з’явився двом учням Своїм, коли ті йшли по дорозі поза містом. ¹³ Вони повернулися й розповіли про все іншим, але ніхто не повірив і їм.

Ісус являється Своїм учням

(Мт. 28:16-20; Лк. 24:36-49; Ін. 20:19-23; Дії 1:6-8)

¹⁴ Згодом Ісус з’явився і одинадцятьом апостолам, коли вони обідали. Ісус почав докоряти їм за їхнє невір’я і впертість, бо не повірили вони тим, хто бачив Його, воскреслого з мертвих. ¹⁵ І промовив Ісус: «Ідіть по всьому світові й проголошуйте Добру Звістку Божу всім створінням Господнім. ¹⁶ Хто повірить^[c] і охреститься, той буде спасенний, а хто не матиме віри, той приречений^[d]. ^17-18 Та, як доказ цього, ті, хто віруватимуть, творитимуть такі чудесні знамення: Моїм ім’ям вони виганятимуть демонів, заговорять невідомими їм раніше мовами, гадюк братимуть голими руками, а якщо вип’ють отруту, вона не візьме їх. Вони покладатимуть руки свої на хворих, і ті зцілюватимуться».

Вознесіння Ісуса на небо

(Лк. 24:50-53; Дії 1:9-11)

¹⁹ Отак промовивши, Господь Ісус вознісся на небо, і там Він сів по праву руку від Бога.

²⁰ Апостоли ж вирушили по всьому світу проповідувати Добру Звістку, і Господь допомагав їм. Давши їм владу творити чудесні знамення, Господь підтверджував те, що Слово Його було істинним.