Old/New Testament
Мойсеєва пісня
32 Слухайте, о небеса, я промовлятиму,
почуй, о земле, уст моїх слова.
2 Нехай дощем проллється моє вчення.
Нехай слова мої впадуть росою,
немов краплини дощові на молоду травицю,
мов дощ рясний на парость молоду.
3 Бо я проголошу ім’я Господнє,
хвалу воздайте Богові своєму.
4 Він—Скеля. Досконалі Його справи,
бо всі Його дороги справедливі.
Бог вірний, Він не чинить кривди,
Він чесний й праведний.
5 Вони чинили проти Нього кривду,
і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої,
спотворене, зрадливе покоління.
6 Хіба ж то так віддячувати Господу,
дурний народе, нетямущий?
Хіба ж не твій Він Батько, не Творець,
Який створив і сформував тебе?
7 Згадай ті давні дні.
Подумай про літа, що вже давно минули.
Спитай у батька, він тобі розкаже,
спитай старійшин, ті повідають тобі.
8 Коли Всевишній дав народам їхні землі,
коли Він людство розділив,
Він встановив кордони між народами,
за числом Ангелів[a].
9 Але Господня частка—це Його народ.
Господній спадок—Яків.
10 Господь знайшов його у краю пустельнім,
у голих і незвіданих пустельних землях.
Він прикрив його й піклувався ним,
Він його беріг, немов зіницю ока.
11 Немов орел, що над гніздом літає,
і поруч з пташенятами кружляє.
Він крила простирає щоб підтримать їх,
і нести на своєму пір’ї.
12 Господь один вів Якова.
І жодного чужого бога не було.
13 Провів його через гірську країну
і годував його плодами поля.
Він медом годував його зі скель,
олією із каменя твердого.
14 Від череди давав Він масло,
від отари—молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану,
й козлів разом з зерном добірним,
і пив вино ти з крові винограду.
15 Та погладкішав Єшурун[b] і вибрикнув.
Він став гладкий, вгодований і повний,
покинув Бога, що створив його.
16 Зневажив Скелю, що Його порятувала.
Вони розгнівали Його чужими богами.
Вони Його гидотами роздратували.
17 Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були,
богам, яких вони не знали,
та новим, які з’явились нещодавно.
Батьки твої про них не знали.
18 Забув ти Скелю, що життя тобі дала.
Забув ти Бога, що тебе у муках породив.
19 Господь побачив і відринув їх,
сини й дочки Його роздратували.
20 І мовив Він: «На них Я і не гляну.
Побачу Я, яка їм буде доля.
Вони зіпсований народ, то діти,
які до батька вірності не мають.
21 Вони мене розгнівали своїми небогами,
нікчемними бовванами своїми розлютили.
Тож нелюдами розлучу Я їх,
Я їх розгніваю лихим народом.
22 Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву,
палає він до підземелля мертвих.
І пожере він землю із її плодами,
й запалить він підніжжя гір.
23 Я наведу на них нещастя.
Я проти них нашлю всі Мої стріли.
24 Вони заслабнуть від голодомору,
їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар.
Нашлю на них Я диких звірів
із гадами отруйними разом.
25 По вулицях на них чигає меч разючий,
а по оселях—жах.
Ворог вб’є і хлопців і дівчат,
і немовлят разом з дідами сивими».
26 Сказав Я: «Вигублю Я їх,
зітру про них всі згадки серед людства.
27 Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять,
що їхні вороги все перекрутять, що скажуть:
„Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».
28 Адже вони народ, який не має глузду
і розуміння в них ніякого нема.
29 Якби вони були мудріші, то збагнули б,
то зрозуміли б те, який кінець на них чекає!
30 Як може воїн переслідувати тисячу,
як можуть двоє змусити втекти велике військо,
якщо лиш їхня Скеля їх не видала,
якщо Господь їх не покинув.
31 Бо їхня скеля не така, як наша Скеля,
і навіть вороги те можуть розсудити.
32 Поля й виноградники будуть зруйновані,
наче Содом і Ґоморра.
Їхній виноград—отруєний,
гіркі на ньому грона.
33 Вино у них—гадюча отрута,
смертельна отрута кобри.
34 Цю кару Я ховав ретельно,
приховував її в Своїй скарбниці.
35 Я покараю їх і відплачу.
Вже скоро послизнуться ноги їхні.
Надходить час стражданням їхнім.
І кара їхня наближається уже.
36 Господь судитиме народ Свій,
Він милосердя матиме до слуг Своїх,
коли побачить Він, що сила їхня зникла,
і не лишилось жодного, ні вільного, ані раба.
37 Тоді Він скаже: «Де ж ті їхні боги,
де камінь, у якому все шукали порятунку?
38 Де боги ті, що їли жир пожертв,
пили вино, принесене в пожертву?
Хай встануть, допоможуть вам, хай захистять вас.
39 Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене.
Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю,
нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.
40 Підводжу руку Я Свою до неба і кажу:
„Так само правда це, як те, що Я живу повік”.
41 Я вигострю блискучого Свого меча
візьму Я в руку справедливість.
Я покараю ворогів Своїх,
тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.
42 Я Свої стріли кров’ю напою,
Я нагодую меч Мій плоттю
і кров’ю вбитих, полонених,
і головами тих вельмож ворожих.
43 Хваліть Його народ, народи,
бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх,
Він покарає ворогів Своїх,
очистить землю для Свого народу».
Мойсей навчає народ своєї пісні
44 Тоді Мойсей пішов і мовив усі слова цієї пісні, щоб почули всі люди Ізраїлю. Ісус, син Навина, був з ним. 45 Коли Мойсей прийшов і промовив усі слова до всього Ізраїлю, 46 він сказав їм: «Прийміть до серця слова, якими я сьогодні свідчу проти вас. Використайте їх як наказ своїм дітям, щоб сумлінно виконувати кожне слово цього зведення правил. 47 Бо це не пусте слово для вас. Це життя ваше. Цим словом ви будете жити довго в землі, яку ви, перейшовши Йордан, візьмете собі у власність».
Мойсей на горі Нево
48 Господь того самого дня говорив з Мойсеєм і сказав: 49 «Зійди на гори Аваримські, на гору Нево в землі Моав навпроти Єрихона. Подивись на землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлю у власність. 50 Ти помреш там на горі, на яку зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, так само як твій брат Аарон помер на горі Гор і приєднався до свого народу. 51 Бо ви були невірні Мені серед синів Ізраїлю над водами Меріва біля Кадеша в пустелі Сін, бо не шанували святості Моєї серед синів Ізраїлю. 52 Тому ти побачиш її тільки звіддалік, але не ввійдеш у землю, яку Я даю синам Ізраїлю».
Мойсей благословляє народ
33 Ось благословення, яким Мойсей, чоловік Божий, благословив ізраїльтян перед своєю смертю. 2 Він сказав:
«Господь прийшов з Синаю,
зійшло для нас сонце з Сеїру.
Він засіяв з гори Паран,
із Ним були десятки тисяч святих[c],
а воїнство Його було праворуч Нього».
3 Він справді дуже любить Свій народ.
І всі Його святі в руці Його.
Вони сидять у Нього біля ніг
і дослухаються до слів Його.
4 Мойсей нам дав накази,
громаді Якова у володіння.
5 Тоді Господь царем у Єшуруні[d] став,
коли зібралися вожді народу
й ізраїльські коліна всі разом.
Благословення Рувима
6 «Нехай Рувим живе і не вмирає,
його чисельність хай не зменшиться ніколи».
Благословення Юди
7 А це Мойсей сказав про Юду:
«Послухай, Господи, народу Юди голос,
допоможи і приведи його до всіх.
Свої діла він боронить своїми власними руками,
допоможи йому протистояти ворогам».
Благословення Левія
8 Про Левія він сказав:
«Ти, Левій, вірно слідував за Господом,
тож урим і туммим було дано тобі.
Ти випробував Його при Массі
і сперечався з ним при водах Меріви.
9 Вони дотримуються Твого слова
і зберегли Твою Угоду,
заради якої вони відмовилися
від батька й матері, братів та дітей[e].
10 Вони навчать народ твоїх наказів, Якове,
навчать твоїх законів, Ізраїлю.
Вони перед Тобою ставлять запашне куріння,
всеспалення пожертви на Твоєму вівтарі.
11 Благослови, о Господи, його зусилля
і працю рук його прийми.
Тих вигуби, хто проти нього повстає,
і хто його ненавидить, щоби не нападали знову».
Благословення Веніамина
12 Він сказав про Веніамина:
«Улюбленець Господній житиме безпечно біля Нього,
Він захищатиме його завжди.
Йому Господь дозволив жити на схилах гір».
Благословення Йосипа
13 Про народ Йосипа він сказав:
«Нехай Господь благословить цю землю
найкращими дарунками з небес
і тими, що лежать в глибинах,
14 найкращими дарунками від сонця,
й найкращими дарунками від місяця,
15 й найкращими дарами з верхів’їв передвічних гір,
й найкращими дарами пагорбів довічних,
16 й найкращими дарунками землі, і всім, що є у ній,
і ласкою Того, Хто у палаючім кущі,
хай це благословення зійде на Йосипа,
на князеве чоло серед братів його.
17 І в величі своїй він, наче той бик-первісток,
його сини, як роги дикого буйвола.
Він ними битиме народи, аж навіть на краю землі.
То Ефраїма незліченна кількість й Манассії тисячі».
Благословення Завулона й Іссаха́ра
18 Сказав він про Завулона:
«Щасливий, Завулоне, будь,
в своїх наметах й поза ними, Іссаха́ре.
19 Вони скликатимуть народи до гори.
Вони приноситимуть жертви належні,
бо матимуть вони багатства моря
і сховані в берегових пісках скарби».
Благословення Ґада
20 Про Ґада він сказав:
«Благословен, Хто збільшив землю Ґада.
Немов той лев, розлігся він, полюючи на лань,
а через мить, вгризається їй в шию.
21 Найкраще відбирає він,
адже йому дісталась княжа частка.
Коли зберуться всі провідники народу,
він зробить те, що праведним вважав Господь,
що для людей Ізраїлю є добре».
Благословення Дана
22 Про Дана Мойсей сказав:
«Дан—левеня, як вискакує з Башану».
Благословення Нафталі
23 Про Нафталі він сказав:
«Нафталі ласкою вдоволений
й Господнім сповнений благословенням.
Він володітиме і Ґалилейським озером,
і землями на південь».
Благословення Ашера
24 Про Ашера Мойсей сказав:
«Ашер[f] найбільш благословенний із усіх синів.
Нехай улюбленцем своїх братів він буде,
хай вмочує в оливу ноги[g].
25 Нехай твої засуви будуть із заліза й бронзи,
будь дужим скільки ти живеш».
Мойсей восхваляє Бога
26 «Немає більш такого, як Бог Єшуруна,
Він скаче небесами, щоб допомогти тобі,
у величі Своїй літає Він на хмарах.
27 Довічний Бог,
тебе Він захищатиме довіку.
28 Отож безпечно житиме Ізраїль,
тож Яків житиме один в краю з зерном й вином,
де з неба падає роса.
29 Благословенний ти, Ізраїлю, хто ще, як ти?
Народе, Господом врятований,
Господь—то щит для тебе захисний,
то меч твоєї слави.
Стелитимуться вороги перед тобою,
ти пагорби священні їхні витопчеш».
Смерть Мойсея
34 Тоді Мойсей зійшов на гору Нево з Моавської долини до верхівки Пізґи, що навпроти Єрихона. І показав Господь йому всі землю від Ґілеада до Дана[h] 2 і весь край Нафталі, землю Ефраїма й Манассії, усю землю Юди аж до Середземного моря, 3 Неґев і долину Єрихона, пальмового міста, аж до Зоара. 4 Тоді Господь промовив до нього: «Ось земля, яку Я обіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, що дам її твоїм нащадкам. Я дав тобі побачити її на власні очі, але ти не перейдеш туди».
5 Тоді Мойсей, слуга Господа, помер у землі Моавській, як і сказав Господь. 6 Він поховав Мойсея в долині в землі Моавській навпроти Бет-Пеора, але й дотепер ніхто не знає, де його могила. 7 Мойсею було сто двадцять років, коли він помер. Очі його не були слабкими, і сила його ще не зникла. 8 Сини Ізраїлю плакали за Мойсеєм тридцять днів по долинах Моаву.
Ісус стає новим провідником
Тоді скінчилися дні жалоби по Мойсею.
9 Тоді Ісус, син Навина, сповнився духом мудрості, бо Мойсей поклав руки свої на нього[i]. Тож ізраїльтяни слухали його й чинили, як Господь заповідав Мойсею.
10 І не було більше в Ізраїлі такого пророка, як Мойсей. Господь розмовляв з ним віч-на-віч. 11 Не було більше такого, хто вчинив усі знаки й дива, які Господь послав його зробити в землі Єгипетській над фараоном і всіма його начальниками, і всією його землею. 12 Бо ніхто ніколи не мав такої сили і не вершив таких страшних і дивовижних чудес, що їх являв Мойсей перед очима всього Ізраїлю.
26 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». 27 Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. 28 [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»][a].
29 Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. 30 Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!» 31 Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! 32 Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Лк. 23:44-49; Ін. 19:28-30)
33 Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години. 34 А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?(A)» 35 Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю»[b]. 36 Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста». 37 Після того Ісус голосно скрикнув і помер.
38 Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу. 39 Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
40 Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія. 41 Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Лк. 23:50-56; Ін. 19:38-42)
42-43 Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього. 44 Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою. 45 Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
46 Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу. 47 Марія Маґдалена та Марія, Йосипова мати, бачили, де було поховано Ісуса.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International