Old/New Testament
Покарання
25 Коли виникне суперечка між людьми, то вони повинні йти із цим до суду, та судді мусять розсудити їх і визначити правого й винного. 2 Якщо винуватий заслуговує на те, щоб його було бито, тоді суддя має примусити цю людину простертися на долівці, щоб його били перед ним числом ударів відповідно до його злочину. 3 Людина може дістати до сорока ударів, не більше. Інакше, якщо йому завдадуть більше ударів, його буде принижено.
4 Не зав’язуй рота волові, коли той молотить.
5 Коли двоє братів живуть разом і один з них помирає, і немає в нього сина, дружина небіжчика не повинна виходити заміж за межами родини, за чужого. Брат її чоловіка мусить одружитися з нею, лягти з нею й виконувати обов’язки чоловікового брата щодо неї. 6 Тоді первісток, якого вона народить, займе місце померлого брата, й ім’я його не забудеться в Ізраїлі. 7 Та якщо чоловік не одружитися з братовою дружиною, тоді вона має піти до старійшин міста, що збираються при брамі, й сказати: «Брат чоловіка мого відмовляється зберегти ім’я брата свого в Ізраїлі». 8 Тоді старійшини цього міста мусять викликати його й поговорити з ним. І він мусить при всіх сказати: «Я не хочу одружуватися з нею». 9 Тоді дружина брата його має підступити до нього перед очима старійшин і зняти з ніг його сандалі, й плюнути йому в обличчя, і сказати: «Ось що роблять з чоловіком, який не хоче дати братові своєму потомства». 10 Тоді його родину в Ізраїлі знатимуть як «родину босого»[a].
11 Якщо двоє чоловіків б’ються і жінка одного прийде рятувати свого чоловіка від кривдника й простягне руку, і схопить його за сороміцьке місце, 12 то відрубайте їй руку. Не виказуйте милосердя до неї.
13 Не носи двох ваг[b] із собою: одну важку, а другу легку. 14 Не тримай у себе вдома двох мірок: одну велику, а другу малу. 15 Тримай лише точні ваги й міри, щоб жив ти довго на землі, яку Господь Бог дає тобі. 16 Кожен, хто нечесний у такий спосіб, огидний Господу Богу твоєму.
Амаликійців треба вигубити
17 Пам’ятай, що з тобою вчинили амаликійці на шляху твоєму, коли ви вийшли з Єгипту, 18 як вони підстерегли тебе й напали на тебе ззаду, як вирізали всіх тих, хто йшов позаду, коли ти був слабкий і виснажений, і не боялися Бога. 19 Коли Господь Бог твій закінчить твої війни з усіма ворогами у всіх куточках землі, що Господь Бог твій дає тобі, ти повинен стерти пам’ять про амаликійців скрізь на землі. Не забудь!
Перші жнива
26 Коли ввійдеш у землю, що її Господь Бог твій дає тобі у власність, і заволодієш нею, й оселишся на ній, 2 візьми дещо з найперших плодів того, що виростиш на землі, яку дає тобі Господь Бог твій, склади їх у кошик і принеси до Його храму. 3 Піди до священика, який правитиме службу на той час і скажи йому: «Сьогодні я проголошую Господу Богу твоєму, що я прийшов на землю, яку Господь пообіцяв віддати нашим батькам».
4 Тоді священик візьме кошик із руки твоєї і поставить його перед вівтарем Господа Бога твого. 5 Тоді ти скажеш перед Господом Богом своїм: «Мій предок був арамійцем-кочівником[c], він пішов до Єгипту[d] й жив там як чужинець із малим числом людей. Але там став він великим народом, могутнім і численним. 6 Та єгиптяни були жорстокі до нас, утискали нас, і примушували тяжко працювати. 7 Тоді звернулися ми з благаннями до Господа Бога предків наших, і Він почув наш голос, і побачив наші страждання, тяжку працю й пригнобленість. 8 Тож Господь вивів нас із Єгипту виявами Своєї сили великої, що супроводжувалися великим страхом, знаками й чудесами. 9 Він привів нас сюди. Він дав нам цю землю, що тече молоком і медом. 10 Тож зараз я приніс перші плоди землі, що ти, Господи, дав мені».
Поклади їх перед Господом Богом своїм і вклонися низько перед Господом Богом своїм. 11 Радій з усього того добра, яке Господь Бог твій дав тобі й родині твоїй: ти й левит, і чужинець, що живе між тебе.
12 Коли виділиш десятину всього врожаю на третій рік, даси левитові й чужинцю, й сироті, й вдові, щоб було їм вдосталь їжі по всіх містах твоїх. 13 Тоді скажи перед Господом Богом твоїм: «Я виніс святу частку з оселі й дав її левиту, чужинцю, сироті та вдові, як Ти звелів мені. Я не порушив і не забув жодного з наказів Твоїх. 14 Я не їв нічого з того в жалобі своїй і не відкладав нічого, поки нечистий був, і не давав нічого з цього померлим. Я слухався Господа Бога мого. Я зробив усе, що Ти наказував мені[e]. 15 Поглянь з оселі Своєї святої, з Небес, і благослови народ Ізраїлю і землю, що Ти нам дав, що пообіцяв батькам нашим землю, що тече молоком і медом».
Слухайся наказів Господніх
16 Сьогодні Господь Бог твій заповідає тобі виконувати настанови та накази. Він—твій Бог. Пильно дотримуйся їх усіх своїм серцем і всією душею. 17 Сьогодні ти укладаєш цю Угоду з Господом. Він буде Богом твоїм, ти житимеш так, як Він хоче, й дотримуватимешся Його настанов, заповідей і наказів, і слухатимешся Його. 18 Сьогодні Господь укладає цю Угоду з тобою: ти будеш Його улюбленим народом, як Він і обіцяв тобі, і дотримуватимешся його заповідей. 19 І Він зробить тебе величнішим за всі народи, які Він створив Собі на хвалу, славу й честь, і будеш ти святим народом для Господа Бога твого, як Він сказав.
Камені нагадування
27 Мойсей і старійшини Ізраїлю наказували народу. Вони казали: «Дотримуйтесь усіх заповідей, які я даю вам сьогодні. 2 Того ж дня, як ви перейдете через Йордан у землю, що її Господь Бог твій дає тобі, мусиш поставити великі камені й потинькувати їх. 3 Напиши на них усі слова цього Закону, коли перейдеш Йордан, щоб увійти в землю, що її Господь Бог твій дає тобі, землю, що тече молоком і медом, як Господь Бог предків твоїх пообіцяв тобі.
4 Тож як перейдете Йордан, зробіть так, як я кажу: поставте камені на горі Евал і вкрийте їх тиньком. 5 Поставте там вівтар Господу Богу твоєму, вівтар із каменя, але не користуйтеся залізним знаряддям, щоб різати камінь. 6 Постав вівтар Господу Богу своєму з цілих каменів і принось на ньому жертви всеспалення Господу Богу своєму. 7 Принось там мирні жертви. Їжте й веселіться разом перед Господом Богом своїм. 8 І напиши на камені дуже чітко всі слова цього Закону».
Прокляття на горі Евал
9 Мойсей і священики-левити сказали всьому Ізраїлю: «Мовчи і слухай, Ізраїлю! Сьогодні ти став народом Господа Бога нашого. 10 Слухайся Господа Бога твого й виконуй Його заповіді й настанови, які я заповідаю тобі сьогодні».
11 Того дня Мойсей заповідав народу: 12 «Коли перейдете Йордан, станьте на горі Геризим, щоб благословити народ: Симеона, Левія, Юду, Іссаха́ра, Йосипа та Веніамина. 13 А інші стануть на горі Евал, щоб проклинати: Рувим, Ґад, Ашер, Завулон, Дан і Нафталі.
14 І скажуть левити гучним голосом до всіх ізраїльтян:
15 „Проклятий той, хто виготовляє різьбленого або залізного боввана і потай встановлюють його. Це огидне Господу, бо це просто витвори рук майстра.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
16 Проклятий той, хто зневажає батька чи матір.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
17 Проклятий той, хто пересуває межевий камінь іншого.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
18 Проклятий той, хто безвідповідально зводить сліпого з путі.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
19 Проклятий той, хто обдурює чужинця, сироту чи вдову.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
20 Проклятий той, хто ляже з жінкою батька свого, бо це знечестить батька його.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
21 Проклятий той, хто зійдеться з твариною.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
22 Проклятий той, хто ляже з сестрою своєю чи з дочкою батька свого.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
23 Проклятий той, хто ляже зі своєю тещою.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
24 Проклятий той, хто потай уб’є когось.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
25 Проклятий той, хто візьме плату, щоб убити невинного.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”.
26 Проклятий той, хто не вповні дотримується цього Закону.
Тоді весь народ скаже: „Амінь”».
Ісус говорить Своїм учням, що вони полишать Його
(Мт. 26:31-35; Лк. 22:31-34; Ін. 13:36-38)
27 Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха,
то й вівці порозбігаються”.(A)
28 Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
29 Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!» 30 Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене»[a]. 31 Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
Ісус молиться на самоті
(Мт. 26:36-46; Лк. 22:39-46)
32 Ісус та Його учні прийшли до місцевості, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся». 33 Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися, 34 говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте». 35 І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година. 36 І молив Він: «Авва[b], Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша[c] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
37 Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати? 38 Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло—немічне». 39 І знову відійшов Він і молився про те ж саме. 40 Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати. 41 І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників. 42 Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
Арешт Ісуса
(Мт. 26:47-56; Лк. 22:47-53; Ін. 18:3-12)
43 Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
44 Юда[d] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту». 45 Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю»,—поцілував Його. 46 Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту. 47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
48 Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями. 49 Я ж щодня був з вами у храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні». 50 Тоді всі учні залишили Його і повтікали геть.
51-52 Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
Ісус перед Синедріоном
(Мт. 26:57-68; Лк. 22:54-55, 63-71; Ін. 18:13-14, 19-24)
53 Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International