Old/New Testament
Свято Сурем
29 «Першого дня сьомого місяця будуть священні зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. Це буде день, коли ви сурмите в сурму. 2 Ви приноситимете жертву всеспалення, пахощі, приємні Господу, одного бичка, одного барана та сімох ягнят-одноліток без вад. 3 А до них хлібну жертву з добірного борошна, замішаного на оливі: по три десятини ефи[a] до кожного бичка, по дві десятини ефи[b] до кожного барана 4 та по десятині[c] до кожного з сімох ягнят. 5 А ще одного козла як жертву очищення, щоб очиститися. 6 Усе це, крім щомісячною жертви всеспалення з належною хлібною жертвою та обов’язковою жертвою всеспалення з належною хлібною жертвою та ливними жертвами, за обрядами. Це приємні пахощі, дар Господу.
День Спокути
7 Десятого дня того ж сьомого місяця матимете святе зібрання. Не споживайте ніякої їжі[d] й нічого не робіть. 8 Принесете а жертву всеспалення Господу, приємні пахощі: одного бичка з череди, одного барана та сімох ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 9 А ще хлібну жертву до них із добірного борошна, замішаного на оливі: три десятини ефи до кожного бичка, дві десятини ефи до кожного барана 10 й десятину ефи до кожного з сімох ягнят. 11 А ще козла як жертву очищення. Це на додаток до жертви очищення, щоб очиститися і щоденної жертви всеспалення та її хлібної жертви й відповідних ливних жертв.
Свято Кущів
12 П’ятнадцятого дня сьомого місяця[e] ви матимете святі зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. Мусите відзначати свята на честь Господа протягом семи днів. 13 Ви мусите принести в жертву всеспалення Господу, приємні пахощі: тринадцять бичків із череди, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 14 А ще хлібну жертву до них із добірного борошна, замішаного на оливі—по три десятини ефи до кожного з тринадцяти бичків, по дві десятини ефи до кожного з двох баранів 15 і десятині ефи до кожного з чотирнадцяти ягнят. 16 А ще одного козла як жертву очищення на додаток до щоденної жертви всеспалення й відповідної хлібної жертви та ливної жертви до цього.
17 Другого дня принеси дванадцять бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мусять бути без вади. 18 А також хлібні жертви з ливними жертвами до бичків, баранів та ягнят у необхідній кількості. 19 А ще одного козла як жертву очищення на додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви разом з ливними жертвами.
20 Третього дня принеси одинадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 21 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. 22 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної та ливної жертв.
23 Четвертого дня принеси десять бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 24 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. 25 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.
26 П’ятого дня принеси дев’ять бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят одноліток. Вони мають бути без вади. 27 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у призначеній кількості. 28 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.
29 Шостого дня принеси вісім бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 30 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. 31 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.
32 Сьомого дня принеси семеро бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. 33 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. 34 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.
35 Восьмого дня матимете заключне зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. 36 Принесете жертву всеспалення як дар, приємні пахощі Господу: одного бичка, одного барана й сімох ягнят-одноліток. 37 А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. 38 А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.
39 Ви мусите приносити це Господу на свята ваші як ваші жертви всеспалення, хлібні та ливні жертви, а також мирні жертви на додаток до обітниць та добровільних приношень».
Обітниці жінкам
30 Тож Мойсей сказав народу Ізраїлю саме те, що Господь заповідав йому. І промовив Мойсей до вождів колін народу ізраїльського: «Ось що Господь заповів:
2 „Коли чоловік дає обітницю Господу або присягається не чинити чогось, він не повинен порушувати клятви своєї. Він мусить виконувати все, що сказав. 3 Але коли жінка, ще в домі батька свого, бо молода, дає обітницю або присягається не чинити чогось, 4 а її батько чує обітницю її і нічого їй не каже, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці й клятви. 5 Та коли її батько не схвалює її обітниць, почувши їх, жодна з обітниць її не чинні, й Господь відпустить її, бо батько не дозволив їй дотримуватися.
6 Якщо ж вийде жінка заміж після того, як склала обітницю або щось необачно пообіцяла, 7 і чоловік її почує це й нічого їй не скаже, почувши, тоді обітниці й зобов’язання її будуть чинні. 8 Але якщо чоловік не схвалює її того самого дня, як почує це, тоді він може відмінити обітницю чи необачну обіцянку, і Господь відпустить її.
9 Кожна обітниця вдови чи розлученої жінки мусить виконуватися. 10 Та коли заміжня жінка складає обітницю, 11 і чоловік її чує, але нічого не каже, тоді вона має дотримуватися всіх обітниць і зобов’язань. 12 Але якщо чоловік її відміняє їх того дня, коли почує про них, тоді всі її обітниці нечинні, і Господь відпустить її. 13 Чоловік її може дозволити їй виконати обітницю[f], яку вона склала, або ж чоловік її може це відмінити. 14 Якщо чоловік нічого не каже їй на другий день після того як почув, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці, бо він нічого не сказав їй того дня, як почув. 15 Та якщо він забороняє їх після того, як почув, тоді він понесе гріх[g] її”».
16 Це закон, даний Господом Мойсею щодо чоловіка й дружини його і щодо батька й дочки в домі його, що живе там дівкою.
Ізраїль знову воює проти мидіанців
31 І сказав Господь Мойсею: 2 «Помстися мидіанцям за те, що вони вчинили народу Ізраїлю. Після цього приєднаєшся до пращурів своїх[h]».
3 Тож Мойсей сказав народу: «Озбройтеся для війни, щоб напасти на мидіанців і помстилися їм за Господа. 4 Пошліть на війну тисячу чоловік від кожного коліна Ізраїлю».
5 Тож по тисячі воїнів від кожного коліна з усіх тисяч Ізраїлю було озброєно на війну—усього дванадцять тисяч чоловік. 6 Мойсей вирядив їх на війну—по тисячі чоловік від кожного коліна, та Фінегаса, сина священика Елеазара послав на війну. Фінегас узяв з собою святі речі та сурми для сполоху.
7 Отже, воювали вони проти мидіанців, як Господь наказав Мойсею. Повбивали вони всіх чоловіків. 8 Як і інших жертв, убили вони царів мидіанських: Евія, Рекема, Зура, Гура і Реву—п’ятьох царів мидіанських. Вони також зарубали Валаама, сина Беора.
9 Сини Ізраїлю забрали в полон жінок мидіанських та дітей їхніх і забрали всіх в’ючних тварин, всі отари, все добро як здобич. 10 Вони також спалили всі міста де ті мешкали, всі табори їхні. 11 Вони позабирали всю здобич, завойовану на війні разом із людьми й худобою, 12 і привели невільників і всю здобич, що взяли на війні, до Мойсея та священика Елеазара і до громади Ізраїлю, в табір на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона.
13 Мойсей та священик Елеазар вийшли за табір їм назустріч. 14 Мойсей дуже розгнівався на воєначальників, тисяцьких та сотників, що повернулися з військового походу. 15 Мойсей запитав їх: «Ви залишили живими всіх жінок? 16 Це саме вони за порадою Валаама підбурили ізраїльтян відступитися від Господа того разу в Пеорі, і страшна моровиця впала на громаду Господню. 17 Тож тепер повбивайте всіх дітей чоловічої статі, вбийте кожну жінку, що спізнала чоловіка. 18 Та лишить собі дівчат, що не спізнали чоловіка. 19 Не входьте до табором протягом семи днів. Кожен із вас або полонених ваших, хто вбив когось або торкнувся мертвого тіла, мусить очистити себе третього та сьомого дня. 20 Ви мусите очистити будь-який одяг, все шкіряне, все, виготовлене з козлячої вовни чи з дерева».
21 Тоді священик Елеазар сказав тим, хто ходив на війну: «Ось настанова Закону, який Господь дав Мойсею. 22 Золото, срібло, бронзу, залізо, цинк та оливо— 23 все, що у вогні не горить, ви мусите кинути в огонь, щоб очистити. Все, що горить, має бути очищене водою. 24 Сьомого дня ви мусите випрати свій одяг, і будете чисті. Після цього можете повернутися в табір».
25 І сказав Господь Мойсею: 26 «Ти й священик Елеазар та вожді громади порахуйте захоплене в полон на війні: людей і худобу. 27 Поділіть здобич між воїнами, що ходили на війну, і всією громадою. 28 Ви мусите взяти данину Господу у воїнів, що ходили на війну, кожне п’ятисоте з людей, худоби, ослів та овець. 29 Все це візьмете з їхньої половини й віддасте священику Елеазару як данину Господу. 30 З половини народу Ізраїлю мусите взяти кожне п’ятдесяте з людей, худоби, ослів, овець—усіх тварин, і віддайте левитам, що правлять службу в святому наметі Господньому».
31 Мойсей та священик Елеазар зробили так, як Господь наказав Мойсею. 32 Вони захопили на війні таке: шістсот сімдесят п’ять тисяч овець, 33 сімдесят дві тисячі крупної худоби, 34 шістдесят одну тисячу ослів 35 та тридцять дві тисячі людей, тобто жінок, що не спізнали чоловіка. 36 Половина частки воїнів була така: овець триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 37 а данина Господу з овець—шістсот сімдесят п’ять. 38 Крупної рогатої худоби—тридцять шість тисяч голів, а данина Господу з них—сімдесят дві. 39 Ослів—тридцять тисяч п’ятсот, а данина Господу з них—шістдесят один. 40 Людей—шістнадцять тисяч, а данина Господу з них—тридцять двоє. 41 Мойсей віддав данину, Господній внесок, священику Елеазару, як Господь і наказав Мойсею.
42-43 Половина частки народу Ізраїлю, яку Мойсей взяв у воїнів, становила триста тридцять сім тисяч п’ятсот овець, 44 тридцять шість тисяч голів крупної худоби, 45 тридцять тисяч п’ятсот ослів 46 і шістнадцять тисяч жінок. 47 Мойсей взяв з половини частки народу Ізраїлю кожну п’ятдесяту людину і тварину й віддав їх левитам, що правили службу в святому наметі Господньому, як і наказав йому Господь.
48 Тоді воєначальники, тисяцькі і сотники прийшли до Мойсея. 49 І сказали вони Мойсею: «Слуги твої перелічили воїнів, що були під нашим началом, і в нас не бракує жодного чоловіка. 50 Ми принесли як дар Господу золоті речі, які кожен із нас здобув: нарукавні нашивки, браслети, печатки, сережки, намиста, щоб заплатити Господу за життя наші».
51 Мойсей та священик Елеазар узяли в них золото, всі майстерно зроблені речі. 52 Все золото, що його тисяцькі й сотники принесли в дар Господу, важило шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят шекелів[i]. 53 (Кожен із воїнів узяв собі деякі речі). 54 Тож Мойсей та священик Елеазар взяли золото у тисяцких і сотників і принесли його до намету зібрання як спомин для народу Ізраїлю.
9 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже в усієї силі».
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-13; Лк. 9:28-36)
2 Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. І там Він преобразився в них на очах, 3 а вбрання Його стало сліпучо білим—ніяка праля не могла б його так відбілити. 4 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
5 І, звернувшись до Ісуса, Петро сказав: «Учителю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети[a]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». 6 Петро не знав, що сказати, бо вони були налякані.
7 Тоді з неба спустилася хмара й огорнула їх тінню. І голос долинув із хмари: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!» 8 Та підвівши очі, учні побачили, що більше з ними нікого немає, крім Самого Ісуса.
9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих». 10 Учні добре те затямили, тільки міркували між собою, що то означає «воскреснути з мертвих». 11 Вони запитали Ісуса: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»[b] 12 На те Ісус їм відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все впорядкувати. Але чи не написано про Сина Людського у Святому Писанні, що Він прийме багато мук і буде зневажений? 13 Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди вчинили з ним усе те погане, що хотіли, як і було написано про нього у Святому Писанні».
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-20; Лк. 9:37-43)
14 Коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними. 15 Побачивши Ісуса, всі були здивовані й побігли назустріч, щоб привітати Його. 16 Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?» 17 І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти. 18 Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев’яніє. Я просив учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
19 І мовив Ісус у відповідь: «О роде невірний! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!» 20 Тільки-но побачивши Його, нечистий так затряс хлопця, що той упав додолу, і почав качатися по землі, й піна виступила на устах його. 21 Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства. 22 Багато разів він кидав мого сина в огонь або воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилуйся, допоможи нам». 23 Ісус промовив: «Чому ти сказав: „Якщо можеш?”—Бо немає нічого неможливого для того, хто вірує». 24 Тієї ж миті батько вигукнув: «Але ж я вірую! Укріпи віру мою!»
25 Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!» 26 Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий. 27 Але ж Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.
28 Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» 29 Та Він відповів їм, мовивши: «Цей рід можна вигнати лише молитвою і постом[c]».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International