Old/New Testament
Закон про пожертви
15 І сказав Господь Мойсею: 2 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли ввійдете ви у землю, де житимете, яку Я вам даю, 3 і будете приносити жертви Господу від череди чи отари: жертву всеспалення чи будь-яку іншу жертву, щоб виконати обітницю або добровільну жертву, або на свята, щоб воскурити приємні пахощі для Господа, 4 тоді той, хто приноситиме дари Господу, мусить також принести й офіру в одну десяту ефи[a] добірного борошна, замішаного на одній чверті гіна[b] оливи. 5 І даси одну чверть гіна вина як ливну жертву разом із жертвою всеспалення або пожертвою, одна чверть на кожне ягня.
6 Якщо це баран, то мусиш принести офіру в дві десятини[c] добірного борошна, замішаного на третині гіна[d] оливи. 7 Принесеш третину гіна вина як ливну жертву, приємні пахощі для Господа.
8 Коли приносиш бичка як жертву всеспалення чи як жертву на виконання обітниці, чи як мирну жертву Господу, 9 то мусиш принести разом із бичком офіру в три десятини ефи[e] добірного борошна, замішаного на половині гіна[f] оливи. 10 Принесеш півгіна вина як ливну жертву, вогняну офіру, приємні пахощі для Господа. 11 Так робитимеш при кожному волі, кожному барані, кожній вівці чи кожному козлі. 12 Хоч скільки б ви приносили, робіть так щоразу, хоч скільки б їх було.
13 Кожен мусить робити це в такий спосіб, приносячи вогняну жертву, приємні пахощі для Господа. 14 І коли відтепер чужинець житиме з тобою або серед тебе і принесе вогняну жертву, приємні пахощі для Господа, мусить він робити це так, як робите ви. 15 Щодо громади, закон буде один і для вас, і для чужинця, який живе серед вас. Цей закон буде на всі часи, для всіх поколінь. І ви, й чужинці однакові перед Господом. 16 Ви і чужинець, що живе серед вас, матимете один закон і одне правило”».
17 І сказав Господь Мойсею: 18 «Скажи народу Ізраїлю: „Як прийдете до землі, куди Я вас веду, 19 і коли їстимете хліб із тієї землі, то мусите принести дар Господу. 20 З першого тіста мусите принести хлібину в жертву. Приносьте його як дар з току. 21 З першого вашого тіста ви мусите принести дар Господу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях.
22 Коли ж ненавмисне помилитеся й не виконаєте всі ці настанови, що їх дав Господь Мойсею, 23 все те, що Господь наказав вам, з того дня, як Господь заповідав вам, і надалі, відтепер і для всіх поколінь ваших, 24 та коли це зроблено буде ненавмисне, і громада не усвідомлювала цього, тоді вся громада мусить принести бичка як жертву всеспалення, приємні пахощі Господу, разом з хлібною жертвою та ливною жертвою, згідно з настановами, і одного козла як жертву очищення.
25 Так священик очистить усю громаду народу Ізраїлю, щоб їх було прощено. Бо то була помилка й вони принесли пожертву свою, вогняну жертву Господу й жертву очищення за свою помилку перед Господом. 26 Усій громаді народу Ізраїлю й чужинцю посеред вас проститься, бо ви всі помилилися.
27 Та якщо одна людина згрішить ненавмисне, вона мусить принести козу-однолітку як жертву очищення. 28 Тоді священик зробити усе необхідне, щоб очистить перед Господом ту людину, що ненавмисне помилилася, та щоб простилося їй. 29 І для будь-кого з синів Ізраїлю і для чужинця, що живе поміж вас, матимете один закон для ближнього, що помиляється.
30 Але людина, яка грішить навмисне, ображає Господа і її слід викорінити з-поміж народу її. 31 Бо та людина зневажає слово Господа, порушила Його заповіді. Та людина мусить бути викорінена. Її провина буде на ній”».
Людина, що працює в день відпочинку
32 Перебуваючи в пустелі, люди Ізраїлю знайшли чоловіка, який збирав хмиз суботнього дня. 33 Побачивши, що він збирає хмиз, люди привели його до Мойсея та Аарона і до всієї громади. 34 Вони взяли його під варту, бо ще не було ясно, що з ним робити.
35 Тож Господь сказав Мойсею: «Цього чоловіка треба вбити. Всі люди мусять побити його камінням за табором». 36 Тож уся громада вивела його за табір і забила його до смерті камінням, так, як Господь наказав Мойсею.
Бог допомагає Своєму народу згадати настанови
37 Тоді Господь промовив до Мойсея: 38 «Скажи народу Ізраїлю, що вони мусять зробити собі китиці по кінцях одягу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях. І мусять вони додати блакитну нитку в китиці по всіх кутах. 39 Тоді матимете ви китиці, щоб дивитися на них і згадувати всі заповіді Господа, і виконувати їх, а не слідувати своєму серцю й очам, щоб не бути невірними. 40 Тож пам’ятайте й виконуйте всі заповіді Мої і будете святими для Господа вашого. 41 Я—Господь, Бог ваш, який вивів вас із землі Єгипетської, що бути Богом вашим. Я—Господь, Бог ваш».
Вожді, які пішли проти Мойсея
16 Кора, син Іцгара, сина Когата, сина Левія, а також Датан і Авірам, сини Еліава, (і Он, син Пелета) з синів Рувима, 2 повстали проти Мойсея разом з двомастами п’ятдесятьма ізраїльтянами, вождями громади, радниками на зборах, визначними людьми. 3 Вони зібралися разом проти Мойсея та Аарона і сказали їм: «Годі вже вам! Бо вся громада, всі вони святі, і Господь із ними. Чому ви ставите себе над усім народом Господнім?»
4 Почувши це, Мойсей упав долілиць (показуючи, що він в ньому немає пихи). 5 Тоді сказав він Корі і всім його прибічникам: «Вранці Господь сповістить, хто належить Йому і хто святий, і Він приведе того до Себе, і кого Він обере, наблизить до Себе. 6 Зробіть так: ти, Коро, з усіма своїми прибічниками візьми кадильниці 7 й покладіть в них жар, і поклади завтра на них запашне куріння перед Господом. Тоді чоловік, якого Господь обере, буде святим. Годі вже вам, сини Левія!»
8 Тоді Мойсей сказав Корі: «Послухайте, сини Левія! 9 Чи вам не достатньо того, що Бог Ізраїлю вилучив вас із громади Ізраїлю, щоб наблизити вас до Себе, щоб ви виконували службу в святому наметі Господа, стояли перед громадою і служили їй? 10 Він наблизив тебе і твоїх братів, синів Левія, до Себе, але ви також хочете бути ще й священиками. 11 Тож ти й прибічники твої зібралися разом проти Господа. Кому ви нарікаєте на Аарона?»
12 Тоді Мойсей послав по Датана та Авірама, синів Еліава. Та вони відказали: «Ми не прийдемо! 13 Хіба не досить того, що ти вивів нас із землі, що текла молоком і медом, щоб убити в пустелі? А зараз ти хочеш ще й правити нами! 14 Не привів ти нас ні в землю, що тече молоком і медом, ані дав нам землі з полями й виноградниками. Чи й далі засліплюватимеш і дуритимеш цих людей? Ні, не підемо ми».
15 Тож Мойсей дуже розгнівався. І промовив він до Господа: «Не приймай приношення їхнє! Жодного віслюка не взяв я від них і жодному з них не заподіяв зла».
16 Тоді Мойсей сказав Корі: «Ти і всі прибічники твої мусять завтра стати перед Господом: ти і вони, і Аарон. 17 Кожен із вас мусить узяти свою кадильницю й спалити запашне куріння. Потому кожен із вас мусить принести свою кадильницю перед Господом, двісті п’ятдесят кадильниць, і ти й Аарон—кожен свою кадильницю».
18 Тож кожен із них узяв свою кадильницю. Вони поклали туди жар і зверху—запашне куріння і стали при вході до намету зібрання разом з Мойсеєм та Аароном. 19 Кора зібрав усю громаду проти них при вході до намету зібрання. Тоді слава Господа з’явилася всій громаді.
20 І Господь сказав Мойсею та Аарону: 21 «Відійдіть від цього гурту, і Я знищу їх умить».
22 Вони припали обличчям до землі і сказали: «О Боже, Боже над душами всіх людей![g] Не гнівайся Ти на всю громаду, коли один чоловік згрішив!»
23 І Господь відповів Мойсею: 24 «Скажи громаді: „Відійдіть від наметів Кори, Датана й Авірама”».
25 Мойсей підвівся і пішов до Датана й Авірама, а старійшини Ізраїлю пішли за ним. 26 Він промовив до громади: «Відійдіть від наметів цих нечестивців і не торкайтеся нічого, що їм належить, щоб не загинути через їхній гріх».
27 Тож люди відступили від наметів Кори, Датана й Авірама. А Датан і Авірам вийшли разом зі своїми жінками, дітьми та немовлятами й стояли при вході до своїх наметів.
28 Мойсей промовив: «З цього ви зрозумієте, що Господь послав мене здійснити все це, і що не під силу мені самому це зробити. 29 Якщо ці люди помруть, як усі люди вмирають, і станеться з ними те, що буває з усіма людьми, то Господь не посилав мене. 30 Коли ж Господь створить щось інше, і земля роззявить рота й проковтне їх і все, що їм належить, і їх буде поховано заживо, тоді ви дізнаєтеся, що ці люди зневажали Господа».
31 Коли він закінчив промовляти ці слова, земля під ними розійшлася, 32 і роззявила земля рота, і проковтнула їх і їхні родини, і всіх людей Кори, і все майно їхнє. 33 Тож було їх поховано живцем з усім майном їхнім, і земля зімкнулася над ними. 34 І увесь Ізраїль розбігся з-довкола них, як почув зойк їхній, бо казали вони: «Земля поглине і нас!»
35 Тоді послав Господь вогонь і той пожер двісті п’ятдесят чоловік, що спалювали запашне куріння.
Мідні кадильниці
36 І сказав Господь Мойсею: 37 «Скажи Елеазару, сину священика Аарона, щоб він узяв кадильниці з пожарища й розкидав жар з них навколо, бо вони святі. 38 Хай забере кадильниці тих, хто згрішив і поплатився життям, і зробить із них ковані бляхи на покриття жертовника, бо вони принесли їх до Господа і зробили їх святими. Тож будуть вони знаком для людей Ізраїлю».
39 Узяв священик Елеазар мідні кадильниці, які принесли ті, що згоріли, і з них викував покриття для жертовника, 40 як Господь наказав йому через Мойсея. Це покриття мало правити за нагадування народу Ізраїлю, щоб жоден непризначений, хто не з потомства Аарона, не наближався до жертовника спалювати запашне куріння перед Господом і щоб не уподібнився Корі та його прибічникам.
Аарон рятує народ
41 Наступного дня вся громада народу ізраїльського стала нарікати на Мойсея та Аарона, кажучи: «Ви вбили людей Господніх».
42 І коли громада зібралася проти Мойсея та Аарона, вони обернулися до намету зібрання і побачили, що хмара вкрила його і з’явилася слава Господа. 43 Тоді Мойсей та Аарон підійшли до входу в намет зібрання. 44 Господь промовив до Мойсея: 45 «Відійди від гурту цього. Я в одну мить вигублю їх». Тож Мойсей та Аарон припали обличчям до землі.
46 Тоді Мойсей сказав Аарону: «Візьми кадильницю, поклади туди жару з жертовника, додай запашне куріння, піди мерщій до громади й очисти їх. Бо Господь розлютився на них, і спалахнула чума».
47 Тож узяв Аарон кадильницю, як сказав Мойсей, побіг до громади й побачив, що серед народу спалахнула чума. Він поклав запашне куріння і заходився справляти спокуту за людей. 48 Він стояв між мертвими й живими, і чума пропала. 49 Число тих, хто помер від чуми, було чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім тих, хто помер через непослух Кори. 50 Тоді Аарон повернувся до Мойсея до входу в намет зібрання. Чума припинилася.
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мт. 13:53-58; Лк. 4:16-30)
6 Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним. 2 Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його? 3 Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.
4 То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі». 5 І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх. 6 Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.
Ісус виряджає Своїх апостолів
(Мт. 10:1, 5-15; Лк. 9:1-6)
7 Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів. 8 І наказав їм Ісус: «Нічого не беріть з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей. 9 Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас. 10 І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
11 А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших[a], як попередження проти тих людей». 12 І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх. 13 Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою[b] і зціляли їх.
Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих
(Мт. 14:1-12; Лк. 9:7-9)
14 Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». 15 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». 16 Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Смерть Іоана Хрестителя
17 Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. 18 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». 19-20 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
21 Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. 22 Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». 23 І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» 24 Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». 25 Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
26 Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. 27-28 Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. 29 Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International