Old/New Testament

Правила очищення

5 Господь сказав Мойсею: ² «Накажи народу Ізраїлю, щоб вони вислали з табору кожного прокаженого, кожного з будь-якою течею і кожного, хто став нечистий від дотику до померлого. ³ Вишліть і чоловіка, й жінку. Вишліть їх геть із табору, щоб вони не забруднили табір, де Я живу поміж них».

⁴ Тож народ Ізраїлю зробив це й вислав їх геть із табору. Народ Ізраїлю зробив так, як Господь наказав Мойсею.

Відшкодування за провини

⁵ Господь сказав Мойсею: ⁶ «Скажи народу Ізраїлю: „Коли чоловік або жінка вчинить якийсь гріх проти когось, це також зрадливе щодо Господа, тоді ця людина винна. ⁷ Вона мусить визнати гріх, що скоїла, відшкодувати вповні, додати ще одну п’яту до цього й віддати тому, кого скривджено. ⁸ Якщо скривджений помер і в нього немає близького родича, що отримав би відшкодування, тоді воно піде Господу для священика, разом із бараном, що його приносять у жертву як спокуту за провину.

⁹ Будь-яка свята жертва, що її народ Ізраїлю приносить священику, священику й належатиме. ¹⁰ Хоч би хто що приніс священику, те йому й належатиме”».

Чоловікові підозри

¹¹ І сказав Господь Мойсею: ¹² «Скажи народу Ізраїлю: „Якщо дружина зайде на манівці, стане невірна чоловікові ¹³ й зляжеться з іншим, а чоловік її про це не знатиме, і хоч вона й осквернилася, однак свідків немає і її не впіймано на вчинку, ¹⁴ і як охоплять його ревнощі до жінки, а вона осквернилася, або як охоплять його ревнощі до жінки, а вона не осквернилася, ¹⁵ тоді чоловік мусить привести жінку свою до священика, і мусить він принести пожертву за неї десятину ефи^[a] ячмінного борошна. Він не повинен лити оливу на неї або спалювати запашне куріння, бо це пожертва ревнощів, жертва на спомин, що нагадує провину.

¹⁶ Тоді священик наблизить її і звелить стати перед Господом. ¹⁷ Потім священик наллє святої води в глиняну посудину, візьме пороху, що на долівці святого намету, й кине його в воду. ¹⁸ Тоді священик поставить жінку перед Господом, розпустить її волосся й покладе їй у руки хлібну жертву, щоб збудити пам’ять, це жертва від її ревнивого чоловіка. І в руці у священика буде гірка вода, що наводить прокляття.

¹⁹ Священик примусить жінку присягнутися й скаже їй: „Якщо ніхто не спав з тобою і якщо ти не зрадила й не стала нечистою, поки заміжня за своїм чоловіком, тоді ця гірка вода, що наводить прокляття, не зашкодить тобі. ²⁰ Та якщо ти зрадила у шлюбі свого чоловіка, і стала нечистою і хтось інший, а не чоловік твій, спав з тобою, тоді ²¹ священик примусить її присягнутися клятвою прокляття: „Нехай Господь зробить так, щоб народ твій ім’ям твоїм проклинав інших, і хай примусить лоно твоє зів’яти, а живіт—знепліднитися^[b]. ²² Нехай вода ця, що наводить прокляття, ввійде в тіло твоє і примусить живіт твій знепліднитися, а лоно зів’яти”. Тоді жінка мусить сказати: „Амінь, амінь”.

²³ Потім священик запише ці прокляття на сувої і змиє їх гіркою водою. ²⁴ Тоді він дасть випити жінці гірку воду, що наводить прокляття, і вода ввійде в неї, щоб спричинити великий біль.

²⁵ Потім священик візьме з рук жінки жертву ревнощів, поколише нею перед Господом і принесе її на вівтар. ²⁶ Тоді священик візьме жменю з офіри як жертву на спомин і спалить її на вівтарі. Після цього він примусить жінку випити воду. ²⁷ Коли примусить він її випити цю воду, то якщо вона нечиста й була невірна своєму чоловікові, тоді вода, що наводить прокляття, увійде в неї, щоб спричинити великий біль, і живіт її розпухне, а лоно зів’яне. І буде проклята вона межи людьми. ²⁸ Якщо жінка не зганьбила себе, якщо була чиста, тоді визнають її невинною і зможе вона мати дітей.

²⁹ Це правило про ревнощі, коли жінка зайде на манівці, поки вона за чоловіком своїм, і зганьбиться, ³⁰ або коли чоловік почне ревнувати жінку свою. Тоді він має поставити її перед Господом, і священик зробить усе це з нею. ³¹ Тоді чоловік не винний у вчинку, а жінка понесе кару свою».

Назореї

6 І сказав Господь Мойсею: ² «Скажи народу Ізраїлю: „Якщо чоловік або жінка дає особливу обітницю стати назореєм, тобто присвятить себе Господу, ³ та людина мусить, не питиме вина чи інших п’янких напоїв. Та людина не мусить пити виноградного соку, ніякого оцту, зробленого з винограду, ні інших п’янких напоїв, ані їсти свіжого або сушеного винограду. ⁴ Увесь час свого назорейства та людина не мусить їсти нічого, зробленого з виноградної лози, навіть виноградного насіння або лушпиння.

⁵ Протягом усього часу назорейської обітниці цієї людини хай бритва не торкається її волосся, доки не скінчаться дні, що на них людина посвятила себе Господу. Людина та буде свята. Вона має відпустити волосся на голові, щоб було воно довгим.

⁶ Протягом усього часу, на який та людина посвятила себе Господу, вона не мусить входити туди, де є померлий. ⁷ Вона не повинна порушувати клятву ні заради батька, ні матері, ні брата чи сестри, коли помруть вони, бо знак посвячення Богу на голові в неї^[c]. ⁸ Протягом усіх днів назорейства та людина буде святою для Господа.

⁹ Якщо хтось раптово помре поруч із назореєм і це осквернить знак його посвяченості Богу, він мусить поголити голову в день очищення. Це може бути тільки на сьомий день після того, як він торкнувся мертвого тіла. ¹⁰ Восьмого дня та людина має принести священику до входу до намету зібрання двох горлиць чи двох голуб’ят. ¹¹ Священик принесе одне як жертву очищення, а друге—як жертву всеспалення, щоб ту людину очистити, бо вона порушила клятву, торкнувшись померлого. Того ж дня людина мусить знову освятити голову, ¹² посвятити себе Господу на всі дні назорейства, і принести однолітнє ягня як жертву за провину. Попередні ж дні не враховуватимуться, бо дні назорейства його було опоганено.

¹³ Ось закон для назорея: того дня, коли скінчиться час назорейства, його мусять привести до входу в намет зібрання. ¹⁴ Він мусить принести в жертву Господу:

¹⁶ Священик принесе все це перед Господом і здійснить жертву очищення людини та жертву спалення, ¹⁷ барана як мирну жертву Господу разом із кошиком опрісноків. Священик мусить принести належну офіру та ливну жертву.

¹⁸ Потім назорей має поголити посвячену голову при вході до намету зібрання, узяти посвячене волосся й покласти його у вогонь під мирною жертвою.

¹⁹ Після цього священик візьме відварену баранячу лопатку й один прісний корж із кошика та одну паляницю прісну й покладе в руки назорея, коли той зістриже посвячене волосся. ²⁰ Потім священик принесе все це як жертву колихання перед Господом. Це буде святий дар, бо священик має разом з грудиною жертви колихання стегно жертви принесення. Після цього назорей може пити вино.

²¹ Це закон для назорея, що дав обітницю. Це його жертви за своє посвячення, крім того, на що він іще спроможеться. Згідно з обітницею, що її дала та людина, вона має й поводитися, згідно з законом про назорейську посвяту”».

Благословення священика

²² Господь сказав Мойсею: ²³ «Скажи Аарону та його синам: „Ви маєте благословляти народ Ізраїлю таким чином. Кажіть їм:

²⁷ Так вони призиватимуть ім’я Моє на народ Ізраїлю і Я благословлятиму їх”».

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-9; Лк. 8:4-8)

4 Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. ² Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

³ Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти. ⁴ Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. ⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, ⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю. ⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного». ⁹ Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

(Мт. 13:10-17; Лк. 8:9-10)

¹⁰ Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцять апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі. ^11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:

Пояснення притчі про сіяча

(Мт. 13:18-23; Лк. 8:11-15)

¹³ Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі? ¹⁴ Сіяч сіє Слово Боже в людях. ¹⁵ Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

¹⁶ Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. ¹⁷ Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

^18-19 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів^[a].

²⁰ Іще інші—зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».