Old/New Testament
Жертви за інші гріхи
6 І мовив Господь Мойсею: 2 «Коли чоловік згрішить і завинить перед Господом, збрехавши своєму сусідові про те, що той доручив йому стерегти, чи про заклад якийсь, чи про крадіжку, або обдурить свого ближнього, 3 або знайде щось загублене й скаже про те неправду або присягнеться неправдиво про те, що хтось зробив, і тим згрішить, 4 коли той чоловік згрішить, так само стане винний, він мусить повернути те, що вкрав, чи здобув обманом, чи те, що йому доручили стерегти, чи щось знайдене ним, 5 Якщо він присягався в чомусь неправдиво, то мусить віддати сповна, та ще додавши п’яту частину до того. Він мусить сплатити тому, кому та річ належить, в день, коли принесе жертву спокути. 6 І мусить він принести священику як жертву спокути барана без вади з отари за добру ціну, і це буде жертвою спокути. 7 І священик очистить його перед Господом, і буде його прощено за все, що він вчинив і за що став винним».
8 І мовив Господь Мойсею: 9 «Накажи Ааронові та його синам таке: „Ось закон для жертви всеспалення: жертва всеспалення мусить залишатися на вогнищі жертовника цілу ніч аж до ранку, і вогонь на вівтарі мусить горіти. 10 І нехай священик убереться в лляне вбрання, як у спіднє до тіла, так і верхнє, тоді збере попіл, що залишився від вогню на вівтарі, й покладе його поруч із жертовником. 11 І роздягнувшись, нехай перевдягнеться й винесе попіл поза табір, на чисте місце. 12 А вогонь на вівтарі нехай горить. Він не повинен погаснути. Священик мусить розпалювати дрова в ньому щоранку, класти жертву всеспалення на нього і спалювати на ньому жир мирних жертв. 13 Вогонь повинен постійно горіти на вівтарі й не згасати.
Хлібна жертва
14 Ось закон для хлібної жертви. Ааронові сини мусять приносити її Господу перед жертовником. 15 Нехай він візьме з неї повну пригорщу найкращого борошна, оливи хлібної жертви з усім ладаном хлібної жертви. І священик мусить спалити це на вівтарі, це—належна міра Господу. 16 Решту з’їсть Аарон зі своїми синами. І мусять вони з’їсти його прісним у Святому місці на подвір’ї намету зібрання.
17 Цей хліб не можна пекти з закваскою. Я віддав їм це як їхню частку від дарів Мені. Це найсвятіше, як і жертва очищення і жертва за провину. 18 І всі Ааронові нащадки чоловічої статі можуть їсти її як частку дарів Господу. І це на всі ваші покоління. І все, що торкнеться цих жертв, освятиться”».
Священикова хлібна жертва
19 І мовив Господь Мойсею: 20 «Ось жертва, яку Аарон та його сини мусять принести Господу в день Ааронового помазання. Вісім чашок[a] найкращого борошна, як для звичайної хлібної жертви,—половина для ранку й половина для вечора. 21 Борошно слід добре змішати з оливою і спекти на пательні. Це печиво ти розламаєш на шматки й принесеш як хлібну жертву, як пахощі, приємні Господу.
22 Священик, помазаний на його місце з нащадків його, мусить зробити так само. І це Господня частка на віки вічні. Її слід спалити повністю. 23 І будь-яка хлібна жертва священика мусить бути повністю спалена. Її не можна їсти».
Закон про жертву очищення
24 І мовив Господь Мойсею: 25 «Скажи Ааронові та його синам: „Ось закон для жертви очищення. Жертву очищення слід забити перед Господом на тому ж місці, що й жертву всеспалення. І це найсвятіше.
26 Їсти її мусить священик, що приносить жертву очищення. І їсти її слід у Святому місці, на подвір’ї намету зібрання. 27 І кожен, хто торкнеться м’яса її, освятиться. А якщо її кров бризне на вбрання, то забризкане слід випрати в Святому місці. 28 Глиняний посуд, у якому варилося м’ясо, слід розбити. Якщо ж варилося в мідному казані, то його слід вичистити й омити водою.
29 І кожен чоловік із роду священика може їсти його. Це—найсвятіше. 30 Будь-яку жертву очищення, від якої до намету зібрання вноситься кров для очищення у Святому місці, не можна їсти. Її слід спалити у вогні.
Жертва відшкодування
7 Ось закон про жертву відшкодування. Це—найсвятіше. 2 Жертва відшкодування мусить бути забита на місці, де забивається жертва всеспалення. Її кров’ю слід покропити вівтар з усіх боків.
3 Увесь жир слід принести в жертву: жир, що нижче м’язів спини, що вкриває нутрощі, 4 обидві нирки й жир, що на них, а також кращу частину печінки, що мусить бути видалена разом із нирками. 5 Священик мусить спалити це на вівтарі, як дар Господу. Це—жертва відшкодування.
6 Кожен чоловік із родини священика може їсти її. І їсти її слід у Святому місці. Це—найсвятіше. 7 Жертва відшкодування за провину така ж, як і жертва очищення, і закон для них один. І належатиме вона священику, який очищає з її допомогою. 8 Коли священик приносить чиюсь жертву всеспалення, то шкура тієї жертви належатиме йому. 9 І кожна хлібна жертва, що випечена в печі, і все, зготоване в глечику чи на сковороді, належатиме священику, який приносить це. 10 Та будь-яка хлібна жертва, змішана з оливою або суха належатиме всім Аароновим синам порівну.
Мирні жертви
11 Ось закон про мирну жертву, що приноситься Господу. 12 Якщо людина приносить її в знак подяки, то з жертвою подяки вона мусить принести опрісноки, замішані на оливі, прісні коржі, политі оливою, та хлібці з найкращого борошна, добре змішані з оливою. 13 Цю жертву належить приносити разом із заквашеним хлібом на додачу до мирної жертви подяки. 14 І принесе людина щось одне з кожної жертви в дар Господу. І це належатиме священику, який покропить кров мирної жертви. 15 М’ясо мирної жертви подяки мусить бути з’їдене того ж дня, коли приноситься жертва. Ніщо не повинно лишатися до ранку.
16 Якщо хтось приносить жертву обітниці чи жертву доброї волі, то її слід з’їсти в день приношення, а що залишиться, можна й наступного дня. 17 Залишки м’яса жертви слід спалити у вогні на третій день. 18 Якщо хтось їстиме м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде визнана. Вона не зарахується тому, хто її приносить. Це огидно. Того, хто їстиме її, буде покарано за його гріх.
19 М’яса, що торкнеться чогось нечистого, їсти не можна. Воно мусить бути спалене у вогні. Щодо іншого м’яса, то кожен чистий може його їсти. 20 Та якщо хтось нечистий їстиме м’ясо мирної жертви, що приносить Господові, той мусить бути вилучений з-поміж свого народу. 21 Коли хтось торкнеться чогось нечистого, чи то скверни людської, чи нечистої тварини, чи огидної ненависної істоти, і їстиме м’ясо Господньої мирної жертви, то він повинен бути вилучений з-поміж свого народу”».
22 Господь мовив Мойсею: 23 «Скажи синам Ізраїлю: „Не смійте їсти жир ні з бичка, ні з вівці, ні з кози. 24 Лой падлої чи задертої звіром тварини, можна використовувати для будь-чого, але не їсти. 25 Якщо хтось їстиме жир з тварини, принесеної в дар Господу, того буде вилучено з-поміж його народу.
26 Не споживайте ніякої крові ні птаха, ні тварини в жодній з ваших осель. 27 Кожного, хто споживатиме кров, буде вилучено з-поміж його народу”».
Правила щодо жертви колихання
28 І мовив Господь Мойсею: 29 «Скажи дітям Ізраїлю: „Хто приносить мирну жертву Господу, той частину мирної жертви мусить принести Господу як особливу жертву. 30 Він повинен власноручно принести дар Господу. Він мусить віддати жир разом із грудиною. І підняти грудину перед Господом як жертву колихання. 31 Священик мусить спалити жир на вівтарі, а грудина належатиме Ааронові та його синам. 32 Праве стегно від мирної жертви віддавайте священикові в дар.
33 Праве стегно від мирної жертви належатиме тому священикові[b], який приносить у жертву кров і жир від мирної жертви, то його частка. 34 Бо Я взяв у дітей Ізраїля грудину жертви колихання і стегно приношення з мирної жертви й віддав їх священику Аарону та його синам як їхню вічну частку на всі часи від дітей Ізраїля”.
35 Це частка Аарона та його синів від дарів Господу з дня їхнього помазання та служіння Господу священиками. 36 І Господь наказав віддати їм це як вічну частку від дітей Ізраїля в день помазання їхнього на віки вічні, на всі покоління.
37 Оце закони для жертви всеспалення, хлібної жертви, жертви очищення, жертви відшкодування, жертви освячення на священство й мирної жертви, 38 які Господь заповідав Мойсею на горі Синай, коли Він наказав дітям Ізраїля принести їхні жертви Господу в Синайській пустелі».
Притча про десятьох дівчат
25 «Того дня Царство Боже буде подібне до десятьох дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. 2 П’ятеро з них були легковажні, а інші п’ятеро—розумні. 3 Легковажні взяли світильники та забули олію для них. 4 Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
5 Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали. 6 Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!” 7 Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники. 8 І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!” 9 Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
10 Поки ті ходили купувати олію, з’явився наречений, і дівчата, які залишилися й були готові, вирушили з ним на весілля. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері. 11 Зрештою з’явилися й ті дівчата, які ходили по олію, і кажуть: „Господарю! Господарю! Відчини нам двері!” 12 Але той відповідає: „Істинно кажу вам: я вас не знаю!” 13 Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде».
Притча про таланти
(Лк. 19:11-27)
14 «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно. 15-16 Одному він дав п’ять талантів[a], другому—два, а третьому—один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять. 17 Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два. 18 А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
19 Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту. 20 Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”. 21 Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.
22 Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”. 23 Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.
24 І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв. 25 Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”
26 У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв. 27 Тобі слід було пустити гроші в обіг[b], то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав. 28 Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять. 29 Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 30 Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International