Old/New Testament
Яків благословляє своїх синів
49 Тоді Яків покликав своїх синів і каже: «Збирайтеся навколо, і я розкажу вам, що станеться з вами в майбутньому.
2 Збирайтесь і слухайте, сини Якова.
Слухайте Ізраїля, батька вашого».
Рувим
3 «Рувиме, ти мій первісток,
моя сила і перший доказ моєї зрілості.
Вершина гідності й вершина могутності.
4 Але ти нестримний, як потік води,
ти більш не матимеш переваги,
бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».
Симеон і Левій
5 «Симеон і Левій—брати.
Їхні мечі—то зло насильства.
6 Нехай душа моя не входить до їхньої змови,
а слава моя не пристає до їхнього гурту.
Бо в гніві своєму вони вбивали людей
і калічили волів заради втіхи своєї.
7 Прокляття гніву їхньому, бо він могутній,
і люті їхній, бо вона несамовита.
Я розпорошу їх серед народу Якова,
розсію по всьому Ізраїлю».
Юда
8 «Юдо, брати твої славитимуть тебе[a].
Ти переможеш своїх ворогів.
Сини батька твого вклоняться тобі.
9 Юда немов те левеня.
Сину мій, ти стоїш на здобичі своїй.
Як лев, припав він до землі, лежить.
Хто наважиться його потурбувати?
10 Скіпетр не зникне з руки його,
ані знак влади не зникне з-під ніг його,
аж доки не прийде Цар,
і народи коритимуться Йому.
11 Він прив’язує свого осла до виноградної лози,
до найкращої лози він припинає свого віслюка.
Він пере свій одяг у вині,
вбрання своє пере він у крові виноградних грон.
12 Очі його червоніші від вина,
а зуби біліші від молока».
Завулон
13 «Завулон житиме на морському березі,
він буде гаванню для кораблів,
а володіння його простягатимуться аж до Сидона».
Іссаха́р
14 «Іссаха́р—міцний осел,
що розлігся між кошарами.
15 Побачивши, що те місце відпочинку гарне,
і що земля добра,
він згинає спину, щоб нести свій тягар,
щоб стати рабом й виконувати підневільну працю».
Дан
16 «Дан[b] судитиме людей своїх,
одне з ізраїльських колін.
17 Дан буде мов та змія при дорозі,
гадюкою при стежині,
що кусає за ногу коня,
і вершник падає навзнак.
18 О, Господи! Чекаю спасіння від Тебе!»
Ґад
19 «Розбійники на Ґада нападуть[c],
але п’ятами накивають».
Ашер
20 «Багатим буде стіл Ашерів,
він постачатиме страви царям».
Нафталі
21 «Нафталі, мов дикий олень,
що має прекрасних оленяток[d]».
Йосип
22 «Йосип—родючості син,
виноградна лоза над струмком,
галуззя якої лізе на мур.
23 Йому багато завдавали гіркоти,
багато хто стріляв у нього.
І лучники ворогували з ним.
24 Але тугий і досі його лук,
і руки його вправні
руками Якового Могутнього,
це іменем Пастиря, Твердині Ізраїлю.
25 Завдяки Богові батька твого,
Який допоможе тобі,
завдяки Всемогутньому, Який благословить тебе
благословенням небес, що над нами,
благословенням безодні, що під ногами,
благословенням грудей і утроби.
26 Благословення твого батька більші
від благословень довічних гір
і щедрості споконвічних схилів.
Вони зійдуть на Йосипа чоло,
на брови віддаленого від братів своїх».
Веніамин
27 «Веніамин, мов той голодний вовк.
Уранці пожирає здобич,
а ввечері ділиться впольованим».
28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих і те, що їм мовив їхній батько, коли благословляв їх, коли дав кожному своє благословення.
Смерть Ізраїля
29 Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. 30 Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. 31 Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. 32 Те поле й та печера придбані у хиттитів».
33 Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.
Поховання Ізраїля
50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. 2 І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. 3 На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.
4 Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: 5 „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». 6 Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».
7 І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. 8 А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. 9 Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.
10 І прийшовши до токовища Атад[e], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. 11 Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм[f]. Це по той бік ріки Йордан.
12 Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. 13 Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.
14 І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.
Йосип прощає своїх братів
15 Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому». 16 І послали вони сказати йому:
«Перед смертю твій батько наказав: 17 „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька».
І засумував Йосип від цього послання. 18 Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої». 19 Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог. 20 Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом. 21 Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.
Останні дні Йосипа і його смерть
22 І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років. 23 Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.
24 І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову». 25 І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».
26 І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.
Притчі про гірчичне зерно та дріжджі
(Мк. 4:30-34; Лк. 13:18-21)
31 Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. 32 Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
33 Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне,
що було приховане із дня створення світу».(A)
Пояснення притчі про бур’ян
36 Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
37 І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно,—то Син Людський. 38 Поле—то світ. Добре зерно—то сини Царства Божого. Бур’ян—то сини лукавого. 39 Ворог, що посіяв його—диявол. Жнива—то кінець світу. Женці—то Ангели. 40 Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. 41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. 43 Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Притчі про скарб, перлину та невід
44 «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45 Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли. 46 Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47 Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. 48 Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали. 49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
51 Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо». 52 І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мк. 6:1-6; Лк. 4:16-30)
53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його? 55 Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів—Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою? 56 Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?» 57 Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі». 58 І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International