Old/New Testament
Яків відпрацьовує за жінок
29 Тоді Яків вирушив далі й прийшов до землі синів Сходу. 2 Він роззирнувся й побачив криницю в полі й три отари овець, що лежали навколо неї, бо напували їх водою з тієї криниці. Зверху на криниці лежав великий камінь. 3 Коли отари там збиралися, камінь відвалювали від отвору й напували овець. Потім знову клали його на криницю.
4 Яків звернувся до вівчарів: «Звідки ви, брати мої?» Ті відповіли: «Ми з Гарана». 5 Яків запитав: «А чи знаєте ви Лавана, Нагорового сина?» Вони йому: «Знаємо». 6 Яків знову запитав: «Як він там?» Ті кажуть: «З ним усе гаразд. Поглянь, ось і дочка його Рахиль іде з вівцями». 7 Тоді він мовив: «Послухайте, сонце все ще високо в небі. Ще не час вівцям збиратися на ніч. Тож напувайте овець та й вертайте їх на пасовисько». 8 Вівчарі відказали: «Не можемо цього зробити, доки всі отари не зберуться. Тоді ми відвалимо камінь від отвору криниці та й понапуваємо овець».
9 Поки Яків отак розмовляв із ними, прийшла Рахиль із батьковими вівцями, яких вона доглядала. 10 Побачивши Рахиль, дочку Лавана, материного брата, Яків підійшов до криниці, відкотив камінь від отвору й напоїв отару Лавана, материного брата. 11 Яків поцілував Рахиль і голосно заплакав. 12 І розповів Яків Рахилі, що її батько є його родичом, а сам Яків є Ревеччиним сином. Рахиль тоді побігла й розповіла про все своєму батькові.
13 Почувши новину про сина своєї сестри Якова, Лаван вибіг йому назустріч. Він обняв Якова, поцілував і привів до себе в дім. Тоді Яків розповів Лаванові про все, що сталося. 14 І сказав тоді Лаван: «Як добре це, що ти кров і плоть моя». І залишився Яків у Лавана на цілий місяць.
Лаван обманює Якова
15 Якось Лаван спитав Якова: «Невже ти даремно служитимеш мені через те, що мій родич? Скажи, скільки платити тобі».
16 Лаван мав дві дочки. Старшу звали Лея, а молодшу Рахиль. 17 Лея мала ласкаві очі[a], а Рахиль була і станом гарна, і на лице вродлива. 18 Яків покохав Рахиль і сказав Лаванові: «Я працюватиму на тебе сім років, щоб одружитися з твоєю молодшою дочкою Рахиллю». 19 Лаван відповів: «Мені ліпше віддати її за тебе, ніж за когось іншого. Тож лишайся в мене».
20 Отже, Яків залишився й працював сім років, щоб дістати Рахиль. Але ті сім років здалися йому кількома днями, бо так він кохав її.
21 Коли ж пройшло сім років, Яків звернувся до Лавана: «Віддай мені мою жінку. Термін мій вийшов, маю пізнати її». 22 Тоді Лаван зібрав усіх тамтешніх людей і влаштував весілля. 23 Ввечері Лаван узяв свою дочку Лею, привів її до Якова, і той пізнав її. 24 Лаван віддав Леї свою служницю Зілпу, щоб та прислужувала їй.
25 А вранці побачив, що це була Лея. Він каже Лавану: «До чого ж ти мене призвів! Чи не служив я тобі сім років за Рахиль? Навіщо ж ти обдурив мене?» 26 Лаван відповів: «У нас такого немає, щоб віддавати молодшу дочку заміж раніше, ніж першу. 27 Проживеш тиждень зі старшою, а тоді я віддам тобі й молодшу. За це служитимеш мені ще сім років».
28 Яків так і зробив. Він прожив весільний тиждень із тією, і тоді Лаван віддав йому в жінки свою дочку Рахиль. 29 Лаван віддав Рахилі свою служницю Вілху, щоб та прислужувала їй. 30 Яків пізнав також і Рахиль і покохав її більше, ніж Лею. І працював він на Лавана ще сім років.
Якова родина примножується
31 Господь бачив, що Яків не любить Лею, і зробив так, щоб вона мала дітей. Натомість Рахиль була бездітна. 32 Лея завагітніла й народила сина, якого назвала Рувимом[b], бо сказала вона: «Господь і справді зглянувся на моє лихо. Неминуче тепер мій чоловік полюбить мене».
33 Лея завагітніла знову й народила сина. Вона сказала: «Господь почув, що мене чоловік не любить, і послав мені ще одного сина». І назвала вона його Симеоном[c].
34 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Тепер уже мій чоловік близьким стане до мене, адже я народила йому трьох синів». Через те й назвала вона свого сина Левієм[d].
35 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Цього разу я хвалитиму Господа». Тож назвала вона сина Юдою[e]. Після цього Лея перестала народжувати дітей.
Жінки й діти Якова
30 Коли Рахиль побачила, що в неї немає дітей від Якова, вона почала заздрити своїй сестрі. Тож і звернулась вона до Якова: «Дай мені дітей, інакше мені не жити!» 2 Розгнівавшись на Рахиль, Яків кинув: «Чи я Бог? Він не дав тобі мати дітей». 3 І сказала тоді Рахиль: «Поглянь, ось моя служниця Вілха. Пізнай її, щоб вона народила дитину для мене і я стала матір’ю через неї». 4 І віддала Рахиль свою служницю Вілху Якову як дружину, і він пізнав її.
5 Вілха завагітніла й народила Якову сина. 6 Рахиль тоді й каже: «Бог був мені суддею. Він вислухав мене й дав мені сина». Через те й назвала Рахиль свого сина Даном[f].
7 Вілха знову завагітніла й народила Якову другого сина. 8 І сказала Рахиль: «Я відчайдушно боролась зі своєю сестрою і перемогла». І назвала вона його Нафталі[g].
9 Лея, побачивши, що не матиме вже дітей, віддала Якову свою служницю Зілпу за дружину. 10 І Леїна служниця Зілпа народила Якову сина. 11 Лея сказала: «Мені пощастило». І назвала вона сина Ґадом[h].
12 Леїна служниця Зілпа народила Якову другого сина. 13 Лея сказала: «Я щаслива, адже всі молоді жінки назвуть мене щасливою!» Вона назвала його Ашером[i].
14 Якось під час зелених жнив Рувим вийшов у поле, знайшов там мандрагору[j] й приніс своїй матері Леї. Рахиль попросила її: «Дай мені, будь ласка, трохи мандрагори, яку приніс твій син». 15 Та відповіла: «Мало тобі, що забрала в мене чоловіка, так ще й хочеш забрати мандрагору мого сина?» Рахиль на те каже: «Якщо даси мені мандрагори твого сина, тоді Яків спатиме з тобою сьогодні».
16 Коли Яків того вечора повертався з поля, Лея вийшла йому назустріч і сказала: «Цієї ночі ляжеш зі мною, бо я заплатила за тебе мандрагорою, яку мій син знайшов». Тож Яків тієї ночі ліг з Леєю.
17 І Бог послухав Лею. Вона завагітніла й народила Якову п’ятого сина. 18 Лея сказала: «Бог нагородив мене за те, що віддала я чоловікові свою служницю». Вона назвала його Іссаха́ром[k].
19 І знову завагітніла Лея, і народила Якову шостого сина. 20 І сказала вона: «Бог щедро обдарував мене. Тепер чоловік шануватиме мене, бо я дала йому шістьох синів». Вона назвала його Завулоном[l].
21 Згодом Лея народила дочку і назвала її Діною.
22 Тоді Бог згадав Рахиль і прислухався до неї. Він зробив так, щоб і вона змогла мати дітей. 23 Тож Рахиль завагітніла й народила сина. Вона сказала: «Бог зняв з мене ганьбу». 24 Рахиль назвала його Йосипом[m]. Вона сказала: «Хай би Господь дав мені ще одного сина».
Яків перехитрував Лавана
25 Коли Рахиль народила Йосипа, Яків мовив до Лавана: «Відпусти мене до моєї рідної землі. 26 Віддай мені моїх жінок і дітей, за яких я відробив тобі. Віддай мені їх, і я піду, бо ти знаєш, що я добре тобі служив».
27 Лаван відповів йому: «Якщо твоя ласка[n], то послухай. Я дізнався з віщування, що Господь благословив мене через тебе». 28 І додав: «Назви свою ціну, і я сплачу її». 29 Яків йому й каже: «Ти знаєш, як я служив тобі, як я доглядав твою худобу. 30 Те мале, що ти мав до того, як я прийшов, зараз зросло у багато разів. Господь благословив тебе, щойно я прийшов. Ось прийшов час мені попрацювати і для власного дому?»
31 Лаван спитав: «Що ж тобі дати?» Яків відказав: «Нічого мені не давай. Якщо зробиш для мене те, що я хочу, то я повернуся й знову пастиму й доглядатиму твої отари. 32 Сьогодні я пройду по всіх твоїх отарах і відберу кожну сіру або плямисту вівцю і кожне руде козеня, а також сірих або плямистих кіз. Це й буде мені платнею. 33 Моя чесність невдовзі посвідчить за мене. Коли ти перевірятимеш мій заробіток, то якщо у мене знайдеш яку козу, що не буде сірою чи плямистою, а ягня—рудим, то вважатимеш, що я їх украв».
34 І сказав тоді Лаван: «Гаразд! Нехай буде так, як ти кажеш». 35 А сам того ж дня вилучив (сховав) усіх сірих або плямистих козлів та кіз, усіх, що мали біле на собі, а також усіх рудих ягнят. І наказав синам своїм стерегти їх. 36 Лаван відвів усю ту худобу в інше місце. Добиралися туди вони три дні. Яків же залишився стерегти решту Лаванових отар на старому місці. 37 Він тоді нарізав свіжого гілля з тополь, мигдалевого та платанового дерев і подекуди познімав з них кору, залишивши білі смужки на гілках. 38 І розкидав те гілля коло отар по жолобах для води в місцях водопою, й де вівці парувалися. 39 Після того, як вівці злучалася коло того гілля, народжувалися рябі, строкаті та смугасті ягнята. 40 Яків відділяв ягнят. Він ставив овець писками проти смугастих та рудих у Лавановій отарі. Так Яків тримав свої власні отари окремо, не змішуючи їх. 41 Щоразу, коли міцніші тварини злучалися, він клав гілля у ночви, щоб злучаючись біля тих ночв, вони його бачили. 42 Не робив він цього зі слабшими тваринами. Тож слабші ягнята ставали Лавановими, а міцніші—Яковими.
43 Отже, Яків став дуже і дуже багатим. І мав він великі отари, слуг і служниць, верблюдів і ослів.
Зцілення паралізованого
(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)
9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. 2 І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».
3 Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» 4 Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? 5 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” 6 Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»
7 Вставши, немічний подався додому. 8 Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.
Покликання Левія (Матвія)
(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)
9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. 10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. 11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»
12 Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)
14 Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»
15 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.
16 До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. 17 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International