Old/New Testament
Авраамові нащадки від Кетури
25 Авраам одружився знову і взяв собі жінку на ім’я Кетура. 2 Вона народила йому Зимрана, Йокшана, Медана, Мидіана, Ішбака та Шуа. 3 Йокшан був батьком Шеби й Дадана. Нащадками Дедана були люди Ашура[a], летуші та леуми. 4 Мидіан мав синів Ефу, Ефера, Ханоха, Авіда і Елдаа. Усі вони були нащадками Кетури.
Смерть Авраама
5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісааку. 6 Він також роздав подарунки синам своїх наложниць, і ще за свого життя відіслав їх від свого сина Ісаака у східні землі[b].
7 Прожив Авраам сто сімдесят п’ять років. 8 Авраам зітхнув востаннє й помер у доброму старому віці, після довгого щасливого життя і приєднався до свого народу[c]. 9 Авраамові сини Ісаак та Ізмаїл поховали його в печері Махпела на полі, що належало Ефронові, Зогаровому синові, хиттитові, на схід від Мамре. 10 То було поле, що його Авраам придбав у хиттитів. Там і поховали його разом з жінкою Саррою.
11 Після Авраамової смерті Бог благословив сина його Ісаака. Ісаак оселився поблизу Беер-Лахай-Роя.
Ізмаїлові нащадки
12 Ось родовід Ізмаїла, сина Авраама і єгиптянки Аґар, Сарриної служниці. 13 Такі були імена його синів в порядку їх народження: первістком Ізмаїла був Невайот, за ним Кедар, Авдеел, Мівсам, 14 Мішма, Дума, Масса, 15 Хадад, Тема, Єтур, Нафис та Кедема.
16 Оце сини Ізмаїла, їхні імена, за їхніми селищами й поселеннями. І кожен з дванадцяти став князем у своєму племені.
17 Проживши сто тридцять сім років, Ізмаїл помер і приєднався до свого народу. 18 Ізмаїлові нащадки розселилися від Хавіли до Шура, що на схід від Єгипту по шляху до Ассирії, і часто нападали на своїх сусідів, нащадків братів Ізмаїлових[d].
Ісаакова сім’я
19 Ось родовід Ісаака, Авраамового сина. Авраам був Ісааковим батьком. 20 Коли Ісаакові було сорок років, він узяв собі жінку Ревекку, дочку арамеянина Бетуїла арамійського з Паддан-Арама, сестру Лавана арамійського. 21 Ісаак молився Господу за свою жінку, оскільки вона була неплідна. Господь почув його молитви і його Ревекка завагітніла.
22 Діти штовхалися у неї в животі. І вона питала: «Що це зі мною?» Тоді пішла вона спитатися в Господа. 23 І мовив їй Господь:
«Два племені у череві твоєму,
народи розділилися вже там.
Один міцніший буде за другого,
і старший меншому служитиме».
24 Коли час прийшов, Ревекка народила близнят, двох хлопчиків. 25 Перший народився геть червоний і шкіра його була вкрита волоссям, то й нарекли його Ісавом[e]. 26 За ним народився його брат, міцно тримаючись своєю ручкою за Ісавову п’яту. Його нарекли Яковом[f]. Ісаакові той час було шістдесят років.
27 Хлопчики виросли. Ісав став вправним мисливцем і любив блукати в степу. Яків був тихим, домашнім чоловіком. 28 Ісаак полюбив Ісава, бо до вподоби йому була дичина, яку той приносив. Та Ревекка любила Якова.
29 Якось, коли Яків готував поїсти, Ісав прийшов з полювання виснажений. 30 Ісав і каже Якову: «Дай мені отій червоній страви, бо я виснажений». Через це його називали Едомом[g].
31 Та Яків відповів йому: «Продай мені спочатку своє первородство»[h].
32 Ісав відповів: «Поглянь, я помираю з голоду. Що мені право первородства!» 33 Але Яків наполягав: «Спершу присягни, що поступишся мені своїм первородством!» Тож Ісав присягнув і продав Якову своє право первородства. 34 Тоді Яків дав Ісаву хліба і юшки. Той поїв, попив, а потім устав та й вийшов геть, показавши тим, який він байдужий до свого первородства.
Господнє одкровення Ісааку
26 Настав голод, ще й не такий, як був за життя Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, в Ґерар.
2 Господь явився йому і промовив: «Не ходи до Єгипту. Лишайся на землі, яку Я вкажу тобі. 3 Живи на цій землі чужинцем, а Я буду з тобою і благословлю тебе, бо Я віддам тобі й твоїм нащадкам усі ці землі. І виконаю Я тоді клятву, якою присягнув твоєму батькові Аврааму. 4 І примножу Я рід твій, і твоїх нащадків буде, як тих зірок у небі. Я віддам їм усі ці землі, і всі народи на землі благословенні будуть через твоїх нащадків. 5 Я зроблю так за те, що Авраам, твій батько, слухав Моє слово і робив так, як Я велів. Він дотримувався Моїх заповідей, законів, Мого вчення».
6 Тож Ісаак залишився в Ґерарі.
Пригода з Ревеккою в Ґерарі
7 Місцеві чоловіки почали розпитувати його про жінку. Ісаак їм відповідав: «Це моя сестра». Він боявся казати, що вона його дружина, думаючи: «Ревекка дуже вродлива, і чоловіки можуть убити мене, щоб заволодіти нею».
8 Ісаак уже жив там довгий час. От одного разу Авімелех, цар филистимський, глянув у вікно і побачив, як Ісаак тішиться зі своєю жінкою Ревеккою. 9 Авімелех покликав Ісаака й каже: «Вона твоя жінка! Як же ти міг сказати, що вона твоя сестра?»
Ісаак йому відповів: «Я боявся, що загину через неї».
10 Тоді Авімелех сказав: «Що ж ти зробив з нами? Адже будь-хто з чоловіків міг лягти з твоєю жінкою, і кара тоді впала б на нас». 11 І дав тоді Авімелех своєму народові такий наказ: «Якщо хтось торкнеться пальцем цього чоловіка чи його жінки, того покарано буде на смерть».
Ісаак стає багатим
12 Того року Ісаак посіяв хліб на тій землі й зібрав гарний врожай. Господь благословив його. 13 Й Ісаак розбагатів. Він усе багатів і багатів, аж доки не став дуже багатий. 14 У нього було багато овець, великої худоби, рабів, і филистимляни почали заздрити йому. 15 Вони позасипали землею всі криниці, що викопали ще слуги Ісаакового батька, Авраама. 16 І сказав тоді Авімелех Ісаакові: «Йди геть від нас, бо став ти значно дужчий за нас».
Вигнання Ісаака
17 Ісаак пішов звідти. Він поставив свої намети в долині Ґерар і став там жити. 18 Він знову повідкопував криниці, що їх було вирито ще за життя його батька Авраама. Бо то филистимляни позасипали їх землею після смерті Авраама. І назвав їх Ісаак так само, як і його батько називав.
19 Ісаакові слуги, копаючи в долині, знайшли живе джерело. 20 Але ґерарські пастухи почали сперечатися із Ісааковими, кажучи: «Це наша вода». І назвав тоді Ісаак ту криницю Есек[i], оскільки вони сварилися з ним.
21 Тоді Ісаакові слуги викопали ще одну криницю. Та місцеві жителі знову почали сваритися за неї. І назвав тоді Ісаак цю криницю Сітна[j].
22 Ісаак пішов звідти й викопав ще одну криницю. І ніхто вже не сварився за неї. І назвав тоді її Ісаак Реговот[k], сказавши: «Нарешті Господь дав і нам простір. Тож будемо множитися й жити на цій землі».
Угода з Авімелехом
23 Ісаак пішов звідти до Беершеби. 24 Тієї ночі Господь явився йому і мовив: «Я Бог твого батька Авраама. Не бійся нічого, бо Я з тобою. Я благословлю тебе і зроблю твій рід численним в ім’я Авраама, Мого слуги».
25 Ісаак спорудив там вівтар, покликав ім’я Господа й поставив свої намети поруч. А слуги його викопали криницю. 26 Прийшов тоді до нього з Ґерара Авімелех зі своїм радником Ахуззатом, а також із воєначальником Фіколом. 27 Ісак спитав їх: «Чого ви до мене прийшли? Ви ж мене ненавидите, ви ж вигнали мене зі своєї землі».
28 А вони відповідають: «Тепер ми ясно бачимо, що Господь з тобою. То ми й подумали, чому б нам не поклястися один перед одним і не укласти Угоду з тобою. 29 Обіцяй, що не заподієш лиха нам, як і ми не заподіяли тобі. Нічого, крім добра, не вчинили ми тобі, лиш відіслали з миром. І тепер тебе Господь благословив».
30 То Ісаак влаштував для них гостину, і вони їли й пили. 31 Вранці вони повставали раненько й дали обіцянку один одному. Ісаак відіслав їх, і ті пішли собі з миром. 32 Того ж дня Ісаакові слуги прийшли до нього й сповістили, що вони викопали криницю, словами: «Ми знайшли воду!» 33 І назвав Ісаак ту криницю Шеба[l]. Тому й місто зветься Беершебою дотепер.
Одруження Ісава
34 Коли Ісаву було сорок років, він одружився з Юдит, дочкою хиттита Беері та Басемат, дочки хиттита Елона. 35 І стали вони джерелом гіркоти для Ісаака й Ревекки.
Зцілення прокаженого
(Мк. 1:40-45; Лк. 5:12-16)
8 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним. 2 Там був прокажений, який підійшов до Ісуса і, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 3 Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він очистився від хвороби. 4 Тоді Ісус наказав йому: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[a], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
Зцілення слуги сотника
(Лк. 7:1-10; Ін. 4:43-54)
5-6 Коли Ісус знов прийшов до Капернаума, до Нього підійшов римський сотник і, благаючи про допомогу, мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».
7 Тоді Ісус пообіцяв йому: «Я прийду, щоб зцілити його».
8 У відповідь сотник сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі, але лише накажи, й слуга мій одужає. 9 Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».
10 Почувши це, Ісус був дуже вражений й сказав тим людям, котрі слідували за Ним: «Істинно кажу вам, такої великої віри Я ні в кого не зустрічав—навіть у людей Ізраїлю. 11 Кажу вам більше того: багато хто прийдуть зі сходу та заходу й будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Божому. 12 Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів від болю». 13 По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! Твій слуга одужає і станеться це так, як ти у те повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.
Зцілення багатьох
(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. 15 І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.
16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:
«Він забрав усі наші хвороби
й поніс наші недуги».(A)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International