Old/New Testament

Доля Єрусалима

5 «Тепер, сину людський, візьми гострий меч і скористайся ним як бритвою, щоб поголити голову й бороду. Тоді візьми терези й розділи волосся на три частини. ² Коли скінчаться дні твоєї облоги^[a], спали третину волосся на вогні посеред міста. Другу третину порубай мечем навколо міста, а третю розвій по вітру, бо Я переслідуватиму їх з оголеним мечем. ³ Але візьми кілька волосин і зв’яжи їх у складках твого одягу. ⁴ І ще візьми кілька волосин, кинь у вогонь і спали їх. Вогонь перекинеться звідти на весь дім Ізраїлю^[b]»,—мовить Господь.

⁵ Ось що говорить Господь Бог: «Ось Єрусалим, який Я поставив у центрі всіх народів, з країнами довкруги нього. ⁶ Однак у своєму гріху він збунтувався проти Моїх законів і настанов дужче, ніж народи та країни навколо нього. Він відкинув Мої закони й не дотримувався Моїх настанов». ⁷ Через те ось що Господь Бог говорить: «Ви більш непокірні, ніж народи довкола вас, і не дотримуєтеся Моїх настанов і не виконуєте законів. Ви, навіть, робили те, що інші народи, що живуть навколо вас, грішним вважають».

⁸ Тому Господь Бог говорить: «Я сам проти тебе, Єрусалиме, і Я покараю тебе перед очима народів. ⁹ Через усіх твоїх мерзотних бовванів Я зроблю з тобою таке, чого ніколи раніше не робив і ніколи не робитиму. ¹⁰ Від голоду батьки їстимуть своїх дітей серед міста, а діти їстимуть своїх батьків. Я покараю тебе і розвію всіх, хто лишиться, по вітру.

¹¹ Через те присягаюсь, що так само правдиво, як те, що Я є Господь Бог, за те, що ти осквернив мою святиню всіма твоїми мерзотними бовванами і бридкими звичками, Я сам позбавлю тебе своєї прихильності. Я не дивитимусь на тебе із співчуттям і не помилую тебе. ¹² Третина твого народу помре від чуми або загине з голоду серед твоїх вулиць; ще третина поляже від меча за твоїми стінами, а третю третину Я розвію по вітрах і переслідуватиму з оголеним мечем. ¹³ Тоді Мій гнів^[c] пройде, моя лють вгамується і Я помщуся. І коли вийде на них лють Моя, вони зрозуміють, що Я, Господь, говорив з ними у запалі.

¹⁴ Я зроблю з тебе руїну, Я поселю наругу між народами навколо тебе. І збиткуватимуться з тебе всі, хто проходитиме повз. ¹⁵ Ти будеш посміховиськом і гірким докором, пересторогою і предметом жаху для народів навколо тебе, коли я покараю тебе у гніві й люті з попередженням. Я, Господь, сказав це.

¹⁶ Коли Я випущу на тебе згубні і руйнівні стріли голодомору, Я випущу їх, щоб знищити тебе. Голодомор буде все страшніший і страшніший, Я знищу всі твої запаси їжі. ¹⁷ Я шлю голодомор на тебе і на диких звірів. Вони позбавлять тебе дітей. Чума і кровопролиття пронесуться по тобі, і я піднесу меч на тебе, бо Я, Господь Бог, сказав це».

Пророцтво щодо гір ізраїльських

6 Слово Господа дійшло до мене. Він мовив: ² «Сину людський, поверни своє обличчя до гір Ізраїльських; пророкуй проти них. ³ Скажи так: „О, гори Ізраїлю, почуйте слово Господа Бога. Ось що Господь Бог говорить горам та пагорбам, ярам та долинам: „Я збираюсь спрямувати меч на вас, Я зруйную ваші висоти^[d]. ⁴ Ваші вівтарі буде знищено, а обурливі вівтарі для запашного куріння буде потрощено. Я заподію смерть вашим людям перед вашими бовванами.

⁵ Я покладу мертві тіла синів Ізраїлю перед їхніми бовванами і розкидаю кістки ваші навколо вівтарів ваших. ⁶ Хоч би де ви жили, міста лежатимуть спустошені і висоти розорені, щоб ваші обурливі вівтарі були зруйновані й розорені, і ваших бовванів потрощено і побито, ваші вівтарі розвалено і те, що ви зробили, винищено. ⁷ Ваші люди падатимуть мертві серед вас, і ви зрозумієте, що Я—Господь.

⁸ Але Я помилую декого, дехто врятується від меча, коли вас розкидає по землях між народами. ⁹ Тоді в народах, куди їх приведуть у полон, ті, хто врятуються, згадають Мене: як Мене засмутили їхні облудні серця^[e], що відвернулися від Мене, і їхні очі, що зажадали тих бовванів. Вони почуватимуть огиду до самих себе за те зло, що вони зробили, і за всі свої мерзотні звички. ¹⁰ І вони зрозуміють, що Я Господь; я не погрожую даремно, щоб наслати це лихо на них”».

¹¹ І ось іще що говорить Господь Бог: «Сплесни в долоні, тупни ногою і гукни: „Ой лихо! Через усі огидні та мерзотні звички дому Ізраїлю вони поляжуть від меча, голодомору та чуми. ¹² Той, хто далеко, помре від чуми, а той, хто близько, поляже від меча, а той, хто виживе і лишиться, помре від голоду. Отак Я виллю свою лють на них.

¹³ І вони знатимуть, що Я є Господь, коли їхні люди лежатимуть мертві серед їхніх бовванів, на кожному високому пагорбі^[f] і по всіх верхів’ях гір, під кожним розлогим деревом і під кожним дубом з рясним листям—скрізь, де вони курили запашні кадила своїм бовванам. ¹⁴ І Я підніму руку на них і зроблю цю землю безлюдною пусткою, хоч би де вони жили: від пустелі на півдні, до Дивла^[g] на півночі”. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Кінець настав

7 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, Ось що Господь Бог говорить землі Ізраїльській:

⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Лихо! Нечуване лихо йде! ⁶ Кінець настав! Кінець настав! Він чатує на тебе. ⁷ Нещасна доля прийшла по тебе, хто мешкає у цій землі, бо ваш ворог близько вже. Гул від наближення ворожих станів вже гуляє по горах. ⁸ Я збирався вилити всю лють та тебе і вичерпати свій гнів проти тебе. Я судитиму за твою поведінку і відплачу тобі за всі твої мерзотні звички. ⁹ Я не дивитимусь на тебе зі співчуттям і не помилую тебе. Я відплачу тобі за твою поведінку і мерзотні звички. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь, Який карає.

¹⁰ Ось він, той день покарання вже настав, неначе рослина розбрунькувалася та розрослася! Господь подав сигнал, та ворог напоготові вже стоїть, пихатий цар (Навуходоносор) готовий в наступ йти. ¹¹ Насильство переростає в лютий дубець, щоб карати зло; ніхто з людей не лишиться, ніхто з юрби цієї, і ніхто з її провідників^[i]. ¹² Настав час, день прийшов. Хай покупець не веселиться, ані продавець не журиться, бо гнів упаде на весь натовп. ¹³ Продавець не дістане назад землю^[j], що він продав, аж доки обоє вони живі, бо видіння щодо цілого натовпу не повернеться назад. Через їхні гріхи жоден з них не збереже свого життя.

¹⁴ Хоча засурмлять вони у сурму і будуть напоготові, ніхто не рушить до бою, бо Мій гнів проти всього натовпу. ¹⁵ Меч вирує зовні міста, всередині панують чума та голодомор. Ті люди, що вийдуть за місто, впадуть від меча, а тих, що в місті залишуться, пожеруть голодомор і чума. ¹⁶ Хто виживе, той втече в гори, та щастя їм не буде: вони будуть тужити та стогнати неначе голуби.

¹⁷ Кожна рука втратить силу, і кожне коліно стане слабке, мов вода. ¹⁸ Вони одягнуть вереття й огорнуться жахом. Обличчя їхнє вкриє сором і голови їхні будуть поголені в ознаку туги. ¹⁹ Вони повикидають свої срібні боввани на вулиці, а золоті статуї лжебогів стануть обридою, їхнє срібло і золото не зможе врятувати їх у день гніву Господнього. Вони не вгамують ними свого голоду, не наповнять ними свої животи, бо це срібні і золоті боввани штовхнули їх до гріху.

²⁰ Вони пишалися своїми коштовностями і з них робили своїх мерзотних бовванів та огидні статуї. Через те Я перетворю все це на обриду для них. ²¹ Я віддам усе це на здобич чужинцям і на грабунок нечестивим у країні, і вони осквернять його. ²² Я відверну своє обличчя від них і вони спаплюжать моє заповітне святилище; грабіжники увійдуть туди і зганьблять його.

²³ Підготуй ланцюги, бо землю охопило кровопролиття, і місто затопило насильство. ²⁴ Я приведу найнечестивіші з народів, щоб вони заволоділи їхніми домівками. Я покладу край писі могутніх, і їхні святині буде спаплюжено.

²⁵ Коли охопить жах, вони шукатимуть миру, але не знайдуть. ²⁶ Нещастя йтимуть за нещастями і чутки за чутками. Вони шукатимуть одкровень у пророка, але в священика не стане закону, а в старійшин не буде поради. ²⁷ Цар стогнатиме, князя огорне розпач, і руки в людей землі тремтітимуть. Я вчиню з ними згідно з їхньою поведінкою: Я їх судитиму за їхнім власним мірилом. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Наслідуймо приклад Христа

12 Завдяки тим великим людям, ми маємо так багато прикладів непохитної віри. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам подолати відстань і перемогти в змаганнях; усе що уповільнює наш біг, разом із гріхом, який постійно примушує нас падати. ² Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Христос витерпів страту на хресті й, прийнявши цю ганьбу, тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу. ³ Пам’ятайте про Нього, Хто виніс таку наругу з боку грішників, щоб ви тепер не занепадали духом й не полишили ваші старання.

Бог—наш батько

⁴ Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті. ⁵ Ви—діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:

⁷ Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає? ⁸ Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами. ⁹ Крім того, всі ми маємо батьків—людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити. ¹⁰ Суворість наших земних батьків—нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. ¹¹ Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.

Як треба жити

¹² Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна. ¹³ Живіть праведним життям, щоб отримати порятунок, і щоб неміч не спричинила вашу загибель.

¹⁴ Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Тримайтеся подалі від гріха, та прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа. ¹⁵ Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості та віри Божої і став подібний до гіркої рослини, яка створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших. ¹⁶ Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав^[a], що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі. ¹⁷ А потім, як ви знаєте, коли він хотів успадкувати благословення, то був відштовхнутий своїм батьком. І хоч лив сльози, але змінити нічого не міг.

¹⁸ Ви не прийшли до місця, яке можна побачити або торкнутись, подібно до гори, котру бачив народ ізраїльський, що горить вогнем, та вкрита темрявой, мороком й бурею. ¹⁹ Ви не почули звуків сурми й голосу, що промовляв слова, після яких кожен благав, щоб більше не було до нього ніяких слів. ²⁰ Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться тієї гори, то враз повинна бути побита камінням»^(B). ²¹ Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху»^(C).^[b]

²² Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого—Небесного Єрусалиму^[c], до тисяч і тисяч радісних Ангелів, які зібралися разом на свято. ²³ Ви прийшли на зібрання першородних синів^[d] Божих, чиї імена написані на небесах. Ви прийшли до Бога—Судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими. ²⁴ Ви прийшли до Ісуса, Який приніс Новий Заповіт Своєму народу. Ви прийшли до крові, якою окропляють^[e] і яка свідчить нам про кращі речі, ніж кров Авелева.

²⁵ Будьте обережні і не відмовляйтеся слухати Господа, коли Він говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде їм, коли Всевишній попереджатиме їх з небес? ²⁶ Того разу голос Його потряс землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й небеса»^(D). ²⁷ Слова «ще раз» означають, що все створене—нестійке, що воно буде знищене, а те, чого потрясти неможливо, залишиться незміненим.

²⁸ Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, то будьмо вдячні, і служитимемо Богу з пошаною і страхом. ²⁹ Бо наш Бог, немов вогонь палючий, який може знищити нас.