Old/New Testament
Надія
30 Ось слово, що дійшло до Єремії від Господа: 2 «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Запиши в сувої всі слова, що Я сказав тобі. 3 Час надходить, коли Я поверну народи Мої ізраїльський та юдейський, що були забрані в полон. Я поверну їх до землі, яку батькам їхнім віддав, щоб могли вони володіти нею”». Так мовить Господь. 4 Ось слова, що Господь промовив про Ізраїль та Юдею. 5 Ось що Всевишній каже:
«Ми чуєм голос тих, хто голосить від жаху,
народ наляканий, немає миру на землі.
6 Спитайте, будь ласка, й подумайте:
Чи може чоловік дитину народити? Звичайно ні!
Чому ж усі чоловіки могутні схопилися за животи,
неначе жінка при пологах?
Чому обличчя їхні бліді ніж полотно?
Тому що всі налякані вони.
7 Біда! Страшний той день! Ще не було такого.
Для Якова—це лиха година,
але врятований від цього буде він».
8 «Того дня,—каже Господь Всемогутній,—Я скину ярмо, що на вашій шиї, та розіб’ю кайдани. Ви більше не служитиме чужинцям. 9 Ізраїльтяни і Юдеї служитимуть Господу їхньому Богу й царю Давиду[a], якого Я поставлю над ними».
10 «А ти, слуга мій Якове, народ Ізраїлю, не бійся,—
Господь каже,—Ізраїлю, не тремти,
бо Я тебе спасу від сторони чужої,
й твоїх нащадків виведу з неволі[b].
Повернеться Яків, безпеку і спокій матиме він,
ніхто його більше тремтіти не змусить».
11 «Адже, Ізраїль та Юдея, Я з вами,—каже Господь,—
щоб врятувати вас, вигублю Я всі народи,
поміж якими вас розкидано було.
Але ж Я вас не вигублю, а покараю справедливо,
а винним Я не дам уникнути покарання».
12 Ось що Господь каже:
«Рана твоя незагойна не лікується.
13 Немає жодної людини, щоб вгамувати біль,
немає ліків, щоб загоїти ту рану.
14 Ізраїль та Юдея,
ви друзями були для багатьох народів,
але вони забули вас.
Як те зробив би ворог,
Я покарав суворо вас за тяжку провину вашу,
за скоєнні незліченні гріхи.
15 Чого ж кричите над раною своєю?
Ваш біль—незцілимий.
За тяжку свою провину, за гріхи незліченні,
вчинив Я з вами ось таке.
16 Тож усі, хто смерть несли вам, від меча падуть,
усі вороги ваші—всі підуть в заслання!
Всі, хто в війні грабіжкою собі скарби здобув,
самі пограбовані будуть і втратять все».
17 «Ви можете в тім не сумніватись,
бо Я ваше здоров’я відновлю,
та вилікую від ран болючих,—Господь каже,—
справді бо вас „вигнанцем” називають люди,
Сіоном тим, який нікому не потрібен».
18 Ось що Господь каже:
«Поверну тих з родини Якова,
кого в полон забрали,
зглянусь Я на місто Якова[c].
Місто зросте на руїнах,
стоятиме палац на своєму місці.
19 Молебни вдячні будуть линути від них,
до того голосу Я згуки радощів додам,
Я рід примножу, щоб не вщухали.
Я їх важливими зроблю,
ніхто їх не зневажить.
20 І сини його будуть як колись,
і його громада переді Мною буде.
Тож покараю всіх, хто його нищить.
21 Його володар вийде з власного народу,
його правитель вийде з-поміж нього.
Його наближу Я, та він наблизиться до Мене,
бо тільки по волі Моїй люди наближаються до Бога.
22 Ви будете Моїм народом,
Я ж буду вашим Богом.
23 Погляньте! Буря Господня покарання несе!
Лють Його вибухнула, вихором знялася.
Вона кружляє над головами нечестивих.
24 Палючий гнів Господній не зупиниться,
скінчить покарання за наміром своїм.
Настане час, і ви збагнете це».
Новий Ізраїль
31 «Тоді,—Господь каже,—Я стану Богом для всіх родів Ізраїлю, а вони стануть Моїм народом».
2 Господь каже: «Всі ті, хто врятувався від меча,
знайшли в пустелі милість.
Діти Ізраїлю шукатимуть спочинок там».
3 Господь появиться здалеку і скаже:
«Народе Ізраїлю, люблю тебе Я вічною любов’ю,
тому й наповнив тебе добротою безмежною.
4 Я побудую тебе знову,
наречена Ізраїль цнотлива.
Ти станеш великою країною,
та знову прикрашатимеш себе дзвіночками своїми
і поведеш веселий танок.
5 Ти знову виноградники насадиш по горах Самарії.
Садівники насадять їх й збиратимуть плоди.
6 Настане день, коли кричатимуть по горах Ефраїму вартові[d]:
„Вставайте, і ходімо до Сіону,
до Господа, Бога нашого!”»
7 Бо ось що Господь каже:
«Співайте Якову щасливо
і вихваляйте першого серед народів.
Вигукуйте, хваліть й промовляйте:
„Врятуй народ Свій, Господи,[e] Ізраїлю останок”.
8 Я з півночі їх приведу,
та позбираю їх з усіх кінців землі.
Між ними і сліпий, і кульгавий,
вагітна й та, що при пологах.
Вони повернуться громадою численною.
9 Ізраїльтяни із плачем прийдуть,
тож Я їм мир та спокій подарую,
Я поведу їх при потоках вод, дорогою прямою,
щоб не спіткнутись їм, бо Я—батько Ізраїля,
а Ефраїм—Мій первісток».
10 Слухайте, народи, слово Господа,
оповістить його далеким узбережжям:
«Господь людей Ізраїлю розвіяв,
але Він збере їх й доглядатиме,
немов пастух отару.
11 Адже Господь приведе назад Якова народ,
і врятує його із рук сильнішого за нього плем’я.
12 Прийдуть вони і весело співатимуть на пагорбах Сіону,
й втішатимуться щедрості Господній:
пшениці й вина молодому,
чудовій олії, ягнятам й худобі.
Ізраїль стане немов квітучий сад, напоєний водою,
ніколи більш не сумуватиме йому.
13 Тоді дівчата підуть у танок
разом із хлопцями й сивими дідами.
І їхню тугу Я на радість оберну,
Я втішу їх, зміню печаль на свято.
14 Достатком я священиків задовольню,
народ Мій буде втішений достатком, що Я їм дам».
Так каже Господь.
15 Ось що Господь каже:
«У Рамі чути голос, голосіння й гіркі ридання.
Рахиль[f] ридає над дітьми своїми.
Їй не потрібна втіха, бо сини всі мертві».
16 Ось що Господь каже:
«Годі плакати, годі сльози лити,
винагорода за все, що ти пережила».
Так каже Господь.
«Повернуться вони з країни ворогів.
17 Тож є надія для майбутнього твого,—
Господь каже.—
Повернуться на власну землю твої діти».
18 Я справді чув тужіння Ефраїма:
«Ти покарав мене немов теля невчене,
та твій урок я зрозумів.
Дай повернутися мені до Тебе,
бо Ти, воістину Господь, мій Бог.
19 Всевишній мій Господь, я відвернувся від Тебе,
та зрозумівши всі гріхи свої, розкаявся,
змінивши серце і життя своє.
О Господи, спіткав я сором і приниження,
бо я носив наругу юності своєї».
20 Всевишній каже:
«Хіба ж бо Ефраїм не дорогий Мій син?
Хіба ж не люба він Моя дитина?
Хоч часто Я про нього говорив,
а все ж його Я пам’ятаю.
Тому ж Я щиро його люблю
і справді йому дуже співчуваю.
21 Діти Ізраїлю,
поставте собі дороговкази та стовпи,
які до дому приведуть.
Стежте за дорогою, якою йдете.
Вернись, Ізраїль цнотлива, до міст твоїх.
22 Як довго ти блукатимеш, зрадлива дочко?
Коли до дому ти прийдеш?
Коли Господь нове в цих землях створить:
як жінка піклуватися про чоловіка буде[g]».
23 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Я знов робитиму добро Юдеї, та поверну народ Мій із полону. Та знов він промовлятиме слова ці в землі Юдеї та по містах її: „Нехай Господь тебе благословить, оселе праведна, Горо свята!” 24 Юдея і всі міста її там житимуть разом—хлібороби й ті, хто за отарою ходять, 25 бо освіжу Я їхню стомлену душу, кожну знесилену душу зміцню».
26 Тут я прокинувся і подивився навколо. То був солодкий сон.
27 «Надходять дні,—каже Господь,—коли народ Ізраїля й Юди дім зросте немов насіння з під опікою Моєю». 28 «Так само пильно, як Я наглядав за ними, щоб вирвати й кинути, розвалити й зруйнувати їх, спричинити лихо, так пильно наглядатиму за ними, щоб відбудувати й насадити,—каже Господь.— 29 У ті часи не говоритимуть більше люди:
„Батьки зелений їли виноград,
а у дітей оскома на зубах”[h].
30 Натомість кожен умиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, сам оскомину матиме».
Нова угода
31 «Надходять дні,—каже Господь,—коли Я укладу Нову Угоду з домом Ізраїля та домом Юди—новий Заповіт. 32 Він не буде схожий на той Заповіт, що Я уклав з батьками їхніми. Ту Угоду я уклав з ними того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з землі Єгипетської. Вони порушили той Заповіт, хоч Я був Володарем їхнім». Так каже Господь.
33 «В майбутньому, Я укладу той Заповіт з домом Ізраїлю. Я напишу його на їхнім серці. Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом. 34 Не буде більше сусід навчати сусіда, а брат—брата: „Взнайте Господа”. Всі вони Мене знатимуть із найменшого до найбільшого,—каже Господь,—бо Я прощу провину їхню й більш не згадуватиму їхнього гріха».
Господь ніколи не залишить Ізраїль
35 Ось що Господь каже:
«Хто сонце дав, щоб вдень світило?
Хто сяяти зіркам і місяцю звелів вночі?
Хто море так розбурхує, що його хвилі аж ревуть?
Господь Всемогутній—ось Його ім’я.
36 Хіба як що Я владу втрачу
над сонцем і місяцем, зірками і морем,
тоді нащадки Ізраїля перестануть буть Моїм народом».
37 Ось що Господь каже:
«Хіба що коли люди вимірять все небо угорі,
чи зможуть дослідити глибину земних основ,
тоді лиш Я відкину весь ізраїльський народ,
за все те, що вони вчинили». Так каже Господь.
Новий Єрусалим
38 Господь каже: «Дні настають, коли Єрусалим буде перебудовано від вежі Гананел до Кутової брами для Господа. 39 І знову межа проляже перед пагорбом Ґарев, а тоді поверне до Ґоа. 40 Вся долина, де мертві тіла та попіл, і всі поля, що тягнуться аж до Кідронської долини й рогу Кінської брами на сході, святою для Господа буде. Ніколи більше в віках не повалять і не зруйнують його».
Привітання
1 Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику. 2 Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
Любов і віра Филимонова
4 Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах, 5 бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих. 6 Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго[a], що ми маємо в Христі. 7 Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене—радістю і втіхою.
Прийми Онисима, як брата свого
8 Отже, як брат твій у Христі[b] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити. 9 Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа. 10 Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці. 11 Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний[c] не лише тобі, а й мені.
12 Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце. 13 Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку. 14 Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.
15 Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе, 16 вже не як раба, але вище за раба—як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.
17 Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене. 18 А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені. 19 Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям. 20 Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє[d]. Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє. 21 Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.
22 Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.
Заключні вітання
23 Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе. 24 Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.
25 Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International