Old/New Testament
1 Це слова Єремії, сина Гилкії, одного з священиків, що мешкали в Анатоті, в землі Веніаминовій[a]. 2 Слова ці були йому від Господа за часів правління Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року[b] його царювання. 3 Також ці слова було відкрито йому за царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, й до вигнання з Єрусалима в п’ятому місяці.
Покликання Єремії
4 Дійшло до мене слово Господа:
5 «Перш, ніж Я утворив тебе в утробі,
Я вже знав тебе.
Перш, ніж вийшов ти з черева матері своєї,
Я обрав тебе,
призначивши тебе пророком для народів».
6 Я відповів: «Але ж, Господи, Боже мій, не вмію я говорити як пророк, бо я молодий». 7 Господь сказав мені:
«Не кажи, що ти лише юнак,
бо підеш ти до всіх, до кого Я пошлю тебе,
і говоритимеш усе, що накажу тобі.
8 Людей не бійся,
бо Я з тобою буду, щоб захистити тебе».
Це—слово Господа.
9 Тоді Господь простягнув руку й торкнувся уст моїх, сказавши:
«Я вклав Мої слова до уст твоїх.
10 Сьогодні Я призначаю тебе
стати над народами й царствами.
Ти будеш викорінювати,
губити, руйнувати і валити,
будувати і насаджувати знов».
Дві з’яви
11 Слово Господа було до мене: «Що бачиш ти, Єреміє?» Я відповів: «Я бачу гілку мигдалю». 12 І сказав мені Господь: «Ти добре бачиш, бо Я пильную[c] за Своїми словами, аби впевнитись, що вони здійсняться».
13 І вдруге було слово Господа до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу, як кипить вода в казані, який повернутий від півночі».
14 І Господь сказав мені:
«Із півночі біда прийде на всіх людей землі цієї.
15 Бо Я прикличу всі племена царств півночі.
Прийдуть вони, і кожен з них поставить престол свій
при відчинених брамах Єрусалима».
Так сказав Господь:
«Війною пройдуть довкола нього
і по усіх містах юдейських.
16 Я винесу дітям Ізраїлю вирок за злочини,
через які вони від Мене відвернулись.
Вони приносили пожертви іншим богам
і низько поклонялись бовванам тим,
що виробили власними руками.
17 Ти ж, Єреміє, буть напоготові,
ти мусиш встати і сказати все,
що Я звелю тобі наказати народові своєму.
Тобі боятися людей не слід,
інакше Я тебе злякаю ними.
18 Сьогодні Я зроблю тебе неприступним містом,
немовби стовп залізний, бронзову стіну,
що всій землі протистояти може:
царям Юдеї і її князям,
священикам і людям цього краю.
19 Вони боротимуться проти тебе,
але не вдасться їм тебе здолати.
Кажу це Я,
бо Я з тобою буду, і захищу тебе».
Так наказав Господь.
Відступництво Юдеї
2 Слово Господа дійшло на мене: 2 «Іди скажи людям Єрусалима про те, що каже Господь:
„Твоєї юності кохання щире пам’ятаю,
як нареченою Моєю ти була.
Я пам’ятаю, як за Мною ти ішла
через пустелю, в незасіяну ту землю[d].
3 Для Господа Ізраїль був святий,
він був найпершим із Його плодів.
Й на тих, хто б його з’їсти намагався,
страждання тяжкі випали за гріх”».
Так стверджує Господь.
4 Почуйте слово Господа,
нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.
5 Ось що Господь каже:
«Чим завинив Я перед вашими батьками,
що відцуралися вони Мене,
поклоняючись нікчемним ідолам
вони самі зробили все своє життя нікчемним.
6 Вони не говорили: „Де Той Господь,
Який вивів нас з Єгипетських земель,
Той, Хто примусив нас йти в пустелю,
землю невідому і страшну,
засушливу і небезпечну пустку,
в якій ніколи люди не жили?”
7 Тож Я привів вас на родючі[e] землі,
де вдосталь є для вас плодів і благ.
Та ви прийшли, і осквернили Мою землю,
і спадщину Мою звели на пси.
8 Священики не кажуть:
„Де Господь?”
Ті, хто знаються у законах,
не думають про Мене,
а пастирі від Мене відступились,
й пророки пророкували ім’ям Ваала
і поклонялися речам нікчемним».
9 «За те Я знову звинувачу вас,—
Господь так каже,—і нащадків ваших.
10 Підіть лишень до островів Киттим[f] і подивіться,
або пошліть когось в Кедар[g], нехай побачить,
як там живуть, чи є там щось таке, як тут.
11 Чи замінив якийсь народ своїх богів?
Та ж ні. Хоча вони й не є богами.
А Мій народ та й проміняв же Мою славу
на щось таке, безглузде взагалі».
12 «Здригніться, небеса, від цього,
здивуйтеся, жахніться,—так сказав Господь.—
13 Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене:
він відвернувся від Бога, джерела води живої,
й натомість копанок собі нарив[h].
А це ж бо копанки ну геть діряві,
хіба ж у них утриматись воді?
14 Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився?
Чому для інших здобиччю він став?
15 Неначе леви, гарчали вороги на нього,
та переможно ревли.
Вони цю землю перетворили на руїну,
спустошили міста, тому ніхто тут не живе.
16 І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса[i]
завдали шкоди голові твоїй.
17 Чи не тому це сталося з тобою,
що Бога ти покинув, Господа свого,
коли Він вів тебе дорогою Своєю[j].
18 Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз:
чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії—з Євфрату?
19 Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає,
відступництво твоє навчить тебе.
Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо
відмовитись від Бога, Господа твого.
Та страху у тобі нема переді Мною».
Господь мій Всемогутній каже так:
20 «Кажу так, бо давно ярмо[k] зламала,
давно порвала ланцюги свої[l].
Сказала ти: „Господу служить не буду!”
Бо ти давно вже на узвишшях,
під кожним деревом з рясним гіллям
ти радо розлягалася для розпусти[m].
21 Я посадив тебе, як виноград,
добірне висіваючи насіння.
То як же це перетворилась ти
на дикі зарості лози?
22 Якби ти навіть вимилася лугом,
якби багато мила змила ти,
для Мене все одно була б брудною,
через гріх твій».
Так Каже Господь Бог:
23 Як можеш ти казати: «Я—чиста,
не поклоняюся Ваалу я?»
Поглянь на свої вчинки у долині,
про те подумай, що ти наробила.
Була ти, ніби спритна верблюдиця,
що бігає весь час туди сюди.
24 Немов ослиця, що до волі звикла,
яка живе за покликом душі,
в гарячому бажанні втягує повітря.
Хто зможе загнуздати хіть її?
І будь-який осел, який її запрагне,
завжди знайде її в належний час.
25 Юдея, полиш ганятися за іншими богами,
та спрагла, не бажай негідних ідолів.
«Дарма,—Мені відповіла ти.—
Адже я люблю чужих богів,
тому піду за ними».
26 Як знічується злодій у руках закону.
Так само й дім Ізраїля знітився,
його царі, його володарі,
пророки і священики його.
27 Вони кажуть дереву: «Батько ти мій».
Вони кажуть каменю: «Ти породив мене».
До Мене повернулися спиною, не обличчям,
але в лиху годину кажуть:
«Устань і порятуй нас, Боже.
28 А де ж твої боги поділись,
яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе?
Хай встануть, хай тебе врятують.
Адже богів у тебе стільки ж,
як міст в твоїй землі, Юдеє.
29 Чого ж ви зараз винуватите Мене?
Самі ж ви зло чинили проти Мене!»
Каже так Господь:
30 «Даремно Я карав синів твоїх,
вони нічого не навчились з покарання.
Ваш меч пожер усіх пророків,
яких послав Я вас застерегти,
він був, неначе лев скажений.
31 Ви, люди цього покоління,
до вас звертається Господь.
Чи був Я для Ізраїлю пустелею?
Чи був землею темряви для них?
Чому ж тоді народ мій каже:
„Ходім. До Господа не вернемося більш?”
32 Чи забуває наречена про свої прикраси?
Чи може про фату вона забути?
Але ж народ Мій забув Мене
нелічено вже скільки-то разів.
33 Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів,
бо добре вивчилась чинити зло.
34 Кров на руках твоїх—життя невинні,
це кров невинних бідаків,
яких ти не впіймала на крадіжках.
Але про все це ти казала так:
35 „Немає на мені вини.
І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”.
Та Я судитиму тебе, бо ти брехала:
„Я не грішила”.
36 Але як же легко для тебе поміняти шлях.
Ти будеш розчарована в Єгипті,
як розчарована в Ассирії була.
37 З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице.
Господь відкинув тих, на кого покладалась,
і їхня підтримка тобі не допоможе».
Старійшини
3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві[a], то він прагне виконувати добру справу. 2 Старійшина[b] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. 3 Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. 4 Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. 5 Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?
6 Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.
7 Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.
Особливі слуги
8 Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. 9 Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте. 10 Ці люди, передусім мають бути випробувані. І якщо нічого не буде проти них, лише тоді вони зможуть стати особливими слугами.
11 Так само і жінки[c] мають бути гідними поваги. Вони не повинні говорити зле про інших, але мають бути стримані й вірні у всьому.
12 Чоловікам, які є особливими слугами, слід мати лише одну жінку[d]. Вони мусять керувати добре своїми дітьми і своїм господарством. 13 Бо той, хто добре служить, здобуде почесне місце для себе й досягне великої впевненості у вірі в Ісуса Христа.
Таємниця нашої віри
14 Пишу я вам про це, хоча маю надію незабаром прийти до вас, 15 щоб, якщо затримаюсь, ви знали, як слід поводитися в Божому домі[e], який є церквою Бога живого, стовпом і основою правди. 16 Безперечно, великою є таємна істина нашої віри:
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International