Old/New Testament
Новий Єрусалим—місто добра
62 Люблю Сіон, тож я продовжу говорить до неї.
Люблю Єрусалим, тож я невпинно
промовлятиме про неї.
Я говоритиму аж доки її перемога не засяє, мов світанок,
а її спасіння[a], мов ясний світильник.
2 Всі племена тоді побачать твою доброту,
царі всі твою славу осягнуть.
Тебе назвуть новим ім’ям,
що сам Господь його надасть.
3 Господь пишатиметься тобою,
в Його руках станеш ти вінцем прекрасним.
4 Ніхто тебе не називатиме забутим Богом краєм,
не називатимуть пустелею цей край.
Та вас назвуть народом, любим Богу,
а землю зватимуть нареченою Господньою,
бо у тобі Господь знаходить втіху,
бо край Йому належатиме, як дружина.
5 Немов юнак, який до шлюбу просить юнку,
так Відбудовник скріпить з вами шлюб.
Мов наречений, з нареченою щасливий,
так Бог радітиме із вас.
6 Поставив варту[b] Я на єрусалимських мурах.
Щодень, щоночі не змовкатиме сторожа,
буде молитиметься вона за вас.
І ви, хто Господеві молиться,
собі спочинку не давайте.
7 В молитві не давайте собі спочинку,
поки Єрусалим з руїн Господь не підніме,
земною славою[c] її не зробить.
8 Господь правицею клянеться,
могутню руку піднімає:
«Ніколи більш не дам зерна твого
на їжу ворогам твоїм.
Чужинці не пізнають смак вина п’янкого, молодого,
яке дісталося тобі таким трудом.
9 Хто врожаї збирає, той із хлібом буде
і славитиме Господа,
хто виноград збирає, питиме вино
на Моєму святому подвір’ї».
10 Проходьте, проходьте у брами міські,
дорогу звільніть для народу.
Будуйте, розчистіть дорогу, каміння зберіть,
здійміть корогву, щоб бачили народи.
11 Послухайте, Господь оголосив на всі кутки землі:
«Скажіть дочці Сіону, що скоро визволення вже прийде.
Погляньте-но, Його відплата—в Нього,
несе Він вам винагороду».
12 Їх називатимуть святим народом,
народом, викупленим[d] Господом.
Тебе, Сіоне, наречуть «Богом Врятованим»,
«Богом Благословенним».
Господь судить Свій народ
63 «Хто йде із Едома,
хто з Боцри в червоне убраний?
Хто виступає так потужно у прекрасних шатах?
Це Я, Господь, про перемогу сповіщаю,
це Я, Хто має силу врятувати вас»,—мовить Господь.
2 Чому червоний колір на Твоїм убранні?
Чом одяг в плямах, наче в винороба?
3 Він відповідає: «Один з давильним пресом Я справлявся,
ніхто з народів не допомагав.
Ходив по них Я в гніві, чавив їх у люті.
Ці плями на вбранні—то їхній сік[e].
4 Бо Я призначив день для покарання,
і рік настав, коли народ Мій треба визволяти.
5 Дивився Я, але не мав підмоги.
Я здивований, але ніхто не допоміг.
Мої лиш сили привели до перемоги,
Мій гнів Мені підтримкою служив.
6 Топтав народи Я у гніві, лютуючи, Я їх зломив,
проливши їхню кров[f] на землю».
Господь був добрий до Свого народу
7 Я вам повідаю про доброту Господню,
про справи, за які Його оспівавути слід.
Я повідаю про все, що нам Господь зробив:
милосердя й доброту до роду Ізраїля,
які Він виявив, піклуючись про нас.
8 Сказав Господь: «Це справді Мій народ,
це Мої діти незрадливі».
Так їм Господь рятівником у всіх нещастях став.
9 В негоді їх Господь не кинув,
любов’ю й милосердям їх спасав,
Сам янгола спасіння їм послав на порятунок.
Впродовж віків завжди підносив їх,
й до місця порятунку приносив,
так буде й до кінця часів.
10 Та збунтувалися вони і засмутили Дух Його святий,
так ворогом їм став Господь,
й почав боротись з ними.
11 Тоді Його народ згадав давно минулі дні,
часи Мойсея.
Де Той, Хто їх по морю вивів,
із пастухами Свого стада?
Де Той, Хто в Мойсея втілив Дух Святий?
12 Де Той, Хто вів Мойсея Своєю правицею,
Своєю чудесною владою?
Де Той, Хто води розділив перед народом,
щоби навік прославити Своє ім’я?
13 Де Той, Хто їх провів через глибокі води,
не давши їм спіткнутися, немов коню в пустелі?
14 Мов тій худобі, що спускається в долину,
так нам подарував спочинок Дух Господній.
Здобув Собі навічно славу Ти,
безпечно так провівши Свій народ.
15 Поглянь з небес, на землю подивися,
кинь погляд зі Свого святого і славного дому.
Де зник вогонь палкий любові й сили,
де співчуття і милосердя?
Чому ховаєш ти від мене Свою любов велику?
16 Ти—наш Отець, якщо нас не признає Авраам,
якщо не визнає нас Ізраїль.
Ти, Господи, наш Батько,
Твоє ім’я віддавна—Визволитель наш.
17 Чому Ти, Господи, дозволив нам зійти з шляхів Твоїх,
чом скам’янив серця, що вже Тебе не боїмося?
Заради слуг Твоїх вернись,
заради племен, які Твоїм є спадком.
18 Невдовзі нас, народ Твій,
вороги прогнали з землі, що Ти у спадок дав,
і потоптали вороги Твій храм.
19 Ми довго так жили,
як ніби Ти не правиш нами,
так начебто не звали нас Твоїм ім’ям.
Молитва про спасіння
64 Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз,
перед Твоїм лицем розтанули би гори!
2 Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
3 Коли Ти неймовірні чудеса творив,
яких ми бачити не сподівались,
зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
4 Ніхто не чув уже давно,
ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.
5 Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[g]
в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
6 В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
всі наші добрі вчинки,
мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
гріхи, неначе вітер нас несуть.
7 Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
8 Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
усі ми—глина, Ти—гончар,
ми всі—творіння рук Твоїх.
9 Не гнівайся довічно, Господи, на нас,
забудь колись провини наші.
Поглянь на нас, будь ласка!
10 Твої святі міста на пустище звелись,
Сіон перетворився на пустелю,
Єрусалим лежить, зруйнований ущент.
11 Наш храм святий, прекрасний,
де Тебе все прославляли наші предки,
вже вогонь поглинув,
пожер усе дорогоцінне, чим ми дорожили.
12 Як довго будеш, Господи,
Ти нас цуратись після цього?
Чи будеш мовчки нас карати безпощадно?
Привітання
1 1-2 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа, надії нашої, до Тимофія, істинного сина мого у вірі. Благодать, милість і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Господа нашого.
Остерігаймося неправдивого вчення
3 Перед тим, як вирушити до Македонії, я попрохав тебе залишитися в Ефесі. Я хочу, щоб ти наказав деяким людям припинити навчати брехні 4 і не звертати уваги на вигадки і нескінченні родоводи, що приводять лише до суперечок, а не служать задуму Божому, який виконується через віру.
5 Мета цієї настанови—любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри. 6 Але деякі люди збочили і відхилилися від усього цього, віддавшись безглуздому марнословству, яке не несе ніякої користі. 7 Вони бажають бути вчителями Закону[a], та не розуміють ні того, що кажуть, ані того, в чому запевняють.
8 Ми знаємо, що Закон добрий, якщо користуватися ним належним чином. 9 Ми також знаємо, що Закон існує не для праведних, а для порушників і заколотників, непоштивих і грішних, нечестивих і безбожників, убивць батьків і матерів, душогубів, 10 розпусників, мужоложців, работорговців, брехунів, лжесвідків і тих, хто діє проти істинного вчення Божого, 11 яке підкоряється славній Добрій Звістці, що йде від благословенного Бога. Мені було довірено нести її людям.
Подяка за милість Божу
12 Я дякую Ісусу Христу, Господу нашому, Який дав мені сили, бо визнав мене гідним і призначив на служіння Собі, 13 хоч до того я був богозневажником, гонителем Божої церкви і зухвальцем. Але Господь дарував мені прощення, оскільки чинив я те в невірі й незнанні. 14 Та безмірна милість Господа нашого перелилася в мене разом з вірою і любов’ю, які знайшов я в Ісусі Христі.
15 Ось істина, яка гідна повного і безсумнівного сприйняття: Христос Ісус прийшов у цей світ, аби спасти грішників, а я—найгірший з-поміж них. 16 Саме з цієї причини мені було дано милість, щоб, використавши мене, найгіршого з грішників, Христос Ісус зміг би показати Своє довготерпіння, як приклад для тих, хто пізніше повірив би у Нього й отримав вічне життя. 17 Цареві вічному, невмирущому й невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.
18 Я довіряю цей наказ тобі, Тимофію, сину мій, згідно з пророцтвами[b] про тебе, що були зроблені в минулому, щоб ти міг використати їх у праведному бою віри. 19 Адже ти маєш віру Господа і чисте сумління. Дехто зрікся цього і втратив[c] свою віру. 20 Серед них Ґіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не говорити супроти Бога.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International