Old/New Testament
53 Хто повірив у наше послання?
Кому відкрилася рука Господня?
Хто істинно сприйняв Господнє покарання?
2 Він виріс перед Всевишнім,
мов кволий паросток,
як корінь у сухій землі.
Не було в Ньому ні краси, ні величі,
які б звертали на себе увагу.
Не було в Ньому принади,
яка б привернула нас до Нього.
3 Люди зневажали й уникали Його,
як такого, хто постійно хворів.
Достоту Він знав, що таке страждання,
на Кого люди відмовляються дивитись[a],
Його зневажали.
4 Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання
й терпів наші болі,
але ми гадали, що саме його покарав Бог,
побив і змусив страждати.
5 Але Його рани були за наші переступи,
Його було вражено за наші лихі вчинки.
Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього,
і завдяки Його ранам ми зцілилися.
6 Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди;
кожен пішов своїм шляхом.
Господь змусив Його страждати від покарання,
яке заслужили ми всі.
7 З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий,
Він не розтулив уста,
мов ягня, якого повели на бійню,
мов овечка, яку стрижуть.
8 Його схопили, присудили до смерті беззаконно,
і ніхто не замислювався над Його долею[b].
Його розлучили з цим живим світом,
покарали[c] за провини Мого[d] народу.
9 Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями,[e]
хоч Він не зробив нічого поганого
і не сказав неправди.
10 Але Господь схвалив гноблення Свого стражденного[f].
Коли принесе Він Свою душу як втішну жертву,
то побачить Він нащадків, довго проживе,
через Нього здійсниться воля Господня.
11 Після нестерпних страждань Він побачить світло[g]
і матиме велику втіху з того, що пізнав.
Так говорить Господь: «Цей праведник, Мій слуга,
зробить багатьох людей праведними,
бо візьме на Себе покарання за їхні гріхи.
12 Тому зроблю Його рівним серед найбільших,
і Він матиме Свою частку в здобичі сильних.
Бо Він віддав Себе на смерть,
дав вважати Себе таким же,
як злочинці вистраждав кару за гріхи багатьох,
викупив їхні переступи».
Бог поверне додому Свій народ
54 «Радій, безплідна жінко,
навіть якщо не мала ти дітей ніколи!
Співай і веселись, ти не зазнала породіллі мук.
Дітей багато матиме покинута дружина,
їх буде більше, ніж в заміжньої жінки[h]»,—
Господь так обіцяє.
2 Розшир для намету місце,
зроби вхід до намету якомога ширшим.
Доточи мотузки довші до намету
й кілочки ще міцніше укріпи.
3 Тому що ти поширишся праворуч і ліворуч,
твої нащадки здобудуть народи інші,
поселишся в колись залишених містах.
4 Не бійся, не зганьблять тебе,
і мужність не втрачай, бо ніхто не дорікне.
Ти забудеш молодості сором,
не пам’ятатимеш зневаги вдових літ.
5 Бо чоловіком[i] став тобі Творець,
Його ім’я—Господь ваш Всемогутній.
Спаситель[j] твій—Святий Ізраїлю,
Він Богом званий на усій землі.
6 Господь тебе до Себе погукав,
немов покинуту і опечалену дружину,
мов молодичку, чоловіком кинуту.
7 Твій Бог говорить:
«Тебе на самоті лишив Я на короткий час,
але з великою добротою заберу до Себе.
8 На мить обличчя відвернув від тебе Я в пориві гніву,
за вічною прихильністю явлю добро тобі».
Так каже Господь-Визволитель.
Бог завжди любив Свій народ
9 «Як схоже це на Ноєві часи для Мене.
Але ж обіцяв Я,
що Ноєва повінь ніколи більш не вкриє землю.
Тож Я поклявся більш ніколи
ні гніватись, ані карати тебе.
10 Хоч гори можуть рушить зі свого місця,
хоча узвишшя можуть затрястись,
але Моя прихильність лишиться з тобою,
Моя обіцянка про мир, добробут не порушиться ніколи»,—
Господь, Який доброту являє, так сказав.
11 «Невтішне місто, бите бурями—ворожими навалами,
скріплю твоє каміння розчином надійно
і закладу твої основи із сапфірів.
12 З рубінів башти побудую,
брами й мури охоронні зусібіч
коштовним каменем покрию.
13 Господь твоїх дітей навчатиме, як жити,
і матимуть вони благополуччя й мир в країні.
14 Укріпишся ти в правді, звільнися від гноблення,
бо страху ти не матимеш, насилля не зазнаєш,
бо до тебе не докотиться воно.
15 Якщо війною піде хтось на тебе, знай,
не Я його послав.
Хоч хто на тебе нападе,
тобою буде він розбитий.
16 Поглянь, створив Я коваля, який розпалює вогонь вугіллям й виготовляє інструменти для роботи. Створив Я також руйнівника для битви. 17 Але націлена на тебе зброя не матиме успіху, хто свідчить проти тебе, того вину ти доведеш. Така є спадщина Господніх слуг—це їхня перемога[k] від Мене»,—так сказав Господь.
Господь дарує справжню їжу
55 Всі спраглі, йдіть води напитись,
і ви, хто геть грошей не має,
приходьте щось поїсти.
Візьміть вина чи молока—
все задарма, платити не потрібно.
2 Навіщо гроші витрачати на те,
що неїстівне?
Навіщо викидати зароблене на те,
що ситості не дасть.
Мене послухайте уважно,
і їстимете добру їжу, найвишуканіші їства.
3 Прислухайтесь, що Я кажу, і йдіть до Мене,
почуйте, щоб вам життя не втратити навіки.
Угоду з вами Я навічно укладу,
як і Давиду обіцяв Я вірним бути.
4 Поглянь, його зробив Я свідком багатьом народам,
правителем і повелителем племен.
5 Народи, невідомі вам, до себе погукаєте,
вони, хоч і не знають вас, та прибіжать.
Тому що біля вас Господь, ваш Бог,
Святий Ізраїлю, Який вас возвеличив.
6 Шукайте Господа, доки знайти ще можна,
покличте, поки ще близенько Він.
7 Безбожники нехай припинять зло творити,
зловмисникам хай викинуть із голови лихі думки.
До Господа нехай повернуться,
Він дасть їм милосердя.
До Бога хай навернуться,
бо Він пробачить їм провини щедро.
Ніхто не може розуміти Бога
8 Господь каже:
«Мої думки відмінні від ваших,
шляхи, якими йдете ви—то не Мої шляхи.
9 Як небо вище, ніж земля,
так і шляхи Мої вище ваших,
так і думки Мої витають високо над вашими думками.
10 Як падають із неба дощ та сніг,
туди не повертаючись,
аж поки землю не промочать.
Тоді земля змусить паростки зійти,
ще й дати зерно для селянина на поживу.
11 Так і слово Моє, що з уст злітає,
назад не вернеться без результату,
доки не виконає те, що Я бажаю,
не виконає все, що Я послав його зробити.
12 Тож ви підете з радістю, повернетеся з миром.
І гори, й пагорби зірвуться стоголосими піснями,
дерева ж у полях заплещуть у зеленій долоні.
13 Не терни, а кипариси підуть в ріст,
замість колючої шипшини мирт зросте.
І все це буде славу множити Господню,
як вічний знак обіцянки Його, яку не зруйнувати».
1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, що належить Богу, Отцю нашому і Господу Ісусу Христу.
2 Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Ми завжди дякуємо Богові за вас, бо маємо на це добрі підстави: віра ваша так рясно зростає, а любов, яку маєте одне до одного, посилюється. 4 Ми самі вихваляємося вами перед іншими церквами Божими, довготерпінням вашим й вірою, незважаючи на всі переслідування й страждання, які ви зносите.
Павло говорить про суд Божий
5 Це є доказом справедливості суду Божого. Його мета в тому, щоб ви були гідними Царства Божого. Саме за нього ви зараз і страждаєте.
6 Справді, Всевишній Бог діятиме справедливо: Він покарає тих, хто примушує вас страждати. 7 І коли Господь Ісус зійде до нас з небес зі Своїми могутніми Ангелами, то дасть розраду усім, хто страждає разом з нами. 8 Він з’явиться з вогнем палючим і принесе покарання тим, хто не знає Бога і не приймає Доброї Звістки про нашого Господа Ісуса. 9-10 Їх буде покарано вічною загибеллю. І не бачити їм Господа та Його славну могутність у День, коли прийде Він, щоб прославитися зі Своїми святими людьми і звеличитися з усіма віруючими. Та ви будете серед них, бо повірили в наше свідчення про Нього.
11 Ось чому ми весь час молимося за вас. Ми благаємо нашого Бога вподобати вас як людей, гідних того життя, до якого Він закликав вас. Доброта, яку маєте ви, викликає бажання робите добре, а віра—здійснювати те. Тож ми молимося, щоб Господь, владою Своєю, допоміг вам ще старанніше виконувати усе, що є гідним. 12 Тоді ім’я Господа нашого Ісуса Христа буде прославлене через вас, і ви прославитеся через Нього. Але це можливе лише завдяки милості нашого Бога і Господа Ісуса Христа.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International